3.3 Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот

Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент.

Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовуються відповідний набір грошових агрегатів.

Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:

- грошова маса включає не лише готівкові гроші, а й депозитні;

- уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості;

- сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозити та ціні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Агрегат М1 – включає найбільш ліквідні форми грошей – готівкові гроші та банківські внески до запитання (трансакційні депозити).

Агрегат М2 – включає грошові форми агрегату М1, а також строкові та ощадні внески в комерційних банках.

Агрегат М3 – включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні внески в спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів.

В США банківська статистика виділяє агрегат L, який складається з М3, а також банківських акцептів, комерційних паперів, державних цінних паперів та інших форм фінансових активів. Цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

З 1993 р. НБУ визначає такі агрегати:

М0 = готівка (гроші поза банками);

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (валютні заощадження);

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків. НБУ визначає такий показник, як грошова база.

Грошова база – це гроші, які не беруть участь в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення. Вона включає агрегат М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

На величину грошової маси, крім загальноекономічних впливають фактори:

- зобов’язання комерційних банків за кредитами, що отримані від ЦБ;

- сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в національну валюту;

- купівля-продаж емісійними установами на ринку цінних паперів облігацій державної позики;

- не резервні зобов’язання банківських установ (капітал і прибуток від емісійної діяльності).

3.4 Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей – показник, який показує наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого в обслуговувані економічних операцій в певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (за період) певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Швидкість обігу грошей виражається рівнянням:

, де

- швидкість обігу грошей;

- фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізується;

- рівень цін товарів і послуг;

- маса грошей, що перебувають в обігу.

На швидкість обігу грошей впливають фактори:

- обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

- величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;

- рівень розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;

- збалансованість попиту і пропозиції на ринку;

- рівень розвитку маркетингу;

- рівень інфляції;

- рівень розвитку економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси. Якщо у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.