2.5 Зближення позицій монетаристів та неокейнсіанців у їх рекомендаціях до грошової політики в сучасних умовах

Англійський економіст Браунінг виділяє три групи монетаристів: неокласичну, градуалістську, прагматичну. Спільним між ними є вираження можливості саморегуляції ринкової економіки і необхідності контролю над інфляцією як визначального напрямку економічної політики.

Неокласичний напрямок об’єднує найрадикальніших прихильників монетаризму, до яких належать представники чиказької школи під керівництвом Фрідмена.

Центристські позиції виражають градуалісти. Вони вбачають недостатність еластичності цінової структури для регулювання економічних процесів. Тому пропонується “ступінчате” зниження темпів інфляції. Така політика називається грошовим градуалізмом і пропонує поступове і стабільне зниження темпів зростання грошової маси в період розвитку інфляції.

Монетаристи-прагматики не вважають за необхідне повне підпорядкування всієї економічної політики контролю над кількістю грошей в обігу, а в боротьбі з інфляцією пропонують використовувати і фінансові важелі стримання доходів. Таким чином, позиція цього напрямку монетаризму наближається до кейнсіанської моделі макроекономічного розвитку, а в деяких випадках зливається з нею.

Загальною тенденцією в розвитку кількісної теорії грошей на сучасному етапі є синтез кейнсіанських та неокласичних теорій грошей. Саме він ліг в основу методологічних підходів до формування нової системи поглядів на місце і функції грошей в сучасному світі. Успіх кейнсіансько-неокласичного синтезу в значній мірі буде залежати від того, наскільки в ньому знайдуть відображення методологічні підходи згаданих теорій грошей і класичного марксизму, тому, що всі вони внесли свій доробок у розуміння суті грошей, їх ролі та значення для економічних процесів у різні періоди розвитку людства.

2.6 Грошово-кредитна політика у України в перехідний період у світлі сучасних монетаристських теорій

Перехідний період нашої країни характеризується зміною форм власності, методів господарювання, організації фінансів, виникнення нового типу відносин у всіх сферах економіки. Він відображає появу нового типу грошово-кредитної політики.

В 1990-1995 рр. грошово-кредитна політика НБУ характеризувалася низькою ефективністю. Заміст необхідної політики стимулювання грошової маси, обмеження кредитної емісії, підвищення облікової ставки та інших заходів, НБУ проводить експансійну грошово-кредитну політику. Банківські кредити до того періоду були дешевими і привабливими для господарників, а кредитна діяльність комерційних банків ставала невигідною і зосереджувалася на короткострокових спекулятивних операціях; мав місце відплив капіталу з України.

Встановлення позитивної процентної ставки було першим успіхом антиінфляційної політики НБУ, згодом почав формуватися механізм кредитних аукціонів. Але той період характеризувався посиленням натуралізації зв’язків, продовжувала платіжна криза та зміцнення тіньової економіки, скорочувалися обсяги виробництва в легальному секторі. Змінити ситуацію можна було б шляхом прискорення реструктуризації та інтенсифікації виробництва, які в свою чергу, були можливі за умов зміни правової та фінансової ситуації. У 1996 р. була проведена грошова реформа, яка ставила перед собою завдання:

- введення нової грошової одиниці;

- деномінація з врахуванням зручності для громадян у обміні на іноземні валюти, збереження пропорцій до долара;

- досягнення фінансової стабільності.

Перші два завдання вирішилися в день проведення реформи, остання потребувала вирішення проблем української економіки в цілому.

Два роки після реформування показали, що грошово-кредитна політика не завжди спрямовувалася на ринкові перетворення та врахування положень сучасних монетаристських теорій. Усе це завдало шкоди народному господарству, грошовій системі, тому інфляційний процес набирає сили. Рекомендації щодо стабілізації економіки через грошово-кредитну політику можуть мати дієвий результат у добре налагодженій виробничій, фінансовій та банківській сферах при забезпеченні правової та державної політики.

Контрольні питання:

1. Яким чином суперечність товару й уречевленої в ньому праці зумовлює необхідність грошей в товарному господарстві?

2. В чому полягає суть кількісної (монетарної) теорії походження грошей та її варіанти?

3. В чому полягає суть номіналістичного підходу щодо суті грошей та їх походження?

4. Дайте обґрунтування неокласичному варіанту кількісної теорії грошей.

5. У чому проявляються слабкі сторони математичних підходів І. Фішера щодо розгляду кількісної теорії грошей?

6. Які економічні та політичні умови сприяли появі кейнсіанської версії кількісної теорії грошей?