2.4 Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії

З кінця 70-х – початку 80-х років на економічну політику провідних країн світу має вплив такий напрям економічної думки як сучасний монетаризм. Ідеї монетаризму зародилися ще в 20-х роках 20 ст., але як цілісна система неокласизму сформувався в 60-ті роки. Якщо кейнсіанство ставило за мету пошуки боротьби з безробіттям, то ця теорія виникла як спроба подолання наслідків інфляції.

Мета монетаристів – модернізація кількісної теорії. Перебудовуючи її структуру, були вжиті спроби надати гнучкості цій теорії. Серед прихильників - професор Чиказького університету М. Фрідмен. 1956 р. була опублікована його робота “Дослідження в галузі кількісної теорії грошей”, а в 1963 р. вийшла в світ “Історія грошей Сполучених Штатів 1868-1960”, яку написали А. Шварц і М. Фрідмен. Економіка США пройшла через 30 ділових циклів.

Монетаристи зосередили основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу ділових циклах.

Фаза стискання – супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад шість місяців, називається спадом.

Дно – точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.

Розширення – фаза циклу, протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується стосовно дна циклу.

Пік (вища точка) – точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Досліджуючи поведінку грошей у діловому циклі Фрідмен і Шварц зауважили закономірність, згідно з якою темпи збільшення грошової маси, що перебувають в обігу, ідуть по циклічній схемі, випереджуючи загальні тенденції розвитку ділового циклу.

Кількість грошей, яка знаходить в обігу, досягає свого піку і починає падати до вищої точки ділового циклу, таким же чином кількість гроші, що перебуває в обігу, досягає нижчої точки і починає збільшуватися до того моменту, коли діловий цикл досягає дна.

Вони показали, що існує взаємозв’язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зменшуватися приблизно за 12 місяців до настання піку циклів. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу. А це, відповідно, впливає на реальний обсяг виробництва, в свою чергу, за деякою затримкою реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін.

П ропозиція грошей Реальний обсяг виробництва Абсолютний рівень цін.

Зміна темпів збільшення грошової маси, що перебуває в обігу, впливає на реальний обсяг виробництва швидше, ніж на абсолютний рівень цін. Ця зміна може впливати на швидкість обороту грошей. Швидкість обороту грошей у процесі ділового циклу змінюється – то прискорюється, то уповільнюється. Усі ці висновки лягли в основу одного з основних напрямків сучасної теорії грошей і грошового обігу – школи монетаризм.

Представник чиказької школи монетаризму Селен зазначає, що монетаризм поєднує в собі два основні принципи:

1) зміни в кредитно-грошовій сфері спричиняють вплив на загальну господарську кон’юнктуру;

2) центральні банки спроможні контролювати кількість грошей в обігу. Звідси пропозиція: кількість грошей, що перебуває в обігу, повинна збільшуватися рівномірно – на 3,5% за рік; пропонується підтримка постійного збільшення грошової маси в обігу на 1-2% вище темпів підвищення продуктивності праці.

Слабкі сторони монетаризму - він повністю ігнорує сферу виробничого відтворення, де безпосередньо утворюється додаткова вартість.

Теорія Фрідмена є різновидом теорії попиту і пропозиції застосованої до грошей. Він, вважає, що пропозиція грошей визначається кількістю грошей, що створюється державою або банківською системою, а зміни попиту на гроші проходять повільно, на відміну від грошової пропозиції, яка змінюється часто і незалежно від змін попиту. Отже, попит на гроші приймається за величину близьку до постійної, а визначальним стає надлишок пропозиції грошей.

Між монетаризмом і кейнсіанством існують спільні позиції щодо грошей, які мають важливе місце в економічній структурі суспільства, але можна виділити ряд відмінностей між цими теоріями. Кейнс визначає внутрішню нестабільність господарської системи, а монетаристи базуються на внутрішній структурній збалансованості і здатності до саморегуляції ринкової економіки, а з іншого боку – на відносній автономності грошової системи, яка може виступати зовнішнім де стабілізатором процесу розвитку.