6. Поняття державногоборгу та його класифікація.

Держа́вний борг в Україні — (борг АРК чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (АРК чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АРК чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (АРК чи місцевого самоврядування), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Класифікація державного боргу за типом боргового зобов’язання:

І. Внутрішній борг

Довгостроковий борг

Середньостроковий борг

Короткостроковий борг

Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

Заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

Заборгованість за іншими зобов’язаннями

ІІ. Зовнішній борг

Довгостроковий борг

Середньостроковий борг

Короткостроковий борг

Заборгованість за іншими зобов’язаннями

Класифікація державного боргу за типом кредитора

І. Внутрішній борг:

1) Заборгованість перед юридичними особами.

2) Заборгованість перед банківськими установами:

2.1)перед НБУ:

за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року (минулих років)

сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг

за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку

інша заборгованість перед НБУ

2.2.)заборгованість перед іншими банками

3) Заборгованість не віднесена до інших категорій

4) Заборгованість перед іншими органами управління

ІІ. Зовнішній борг

Заборгованість за позиками міжнародних організацій

Заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду

Заборгованість за позиками, наданими комерційними банками

Заборгованість за позиками, наданими постачальниками

Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій

7. Сутність, завдання і принципи бюджетного планування.

Бюджетне планування має свої завдання і має базуватись на відповідних принципах.

Основними завданнями бюджетного планування є:

• забезпечити необхідні макроекономічні пропорції розвитку держави;

• виявляти реальні джерела надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;

• ефективно розподілити за напрямами та між регіонами бюджетні видатки;

• сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів галузями народного господарства;

• забезпечити мінімальний рівень соціальних потреб;

• утворити необхідні соціальні резерви, які використовуються на планові й позапланові заходи;

• передбачити в системі здійснення бюджетних платежів можливість прозорого бюджетного контролю.

1. визначення реальних джерел і достовірних обсягів доходів бюджету;

2. оптимізація структури витрат бюджету;

3. досягнення збалансованості між доходами і витратами.

В основу побудови системи бюджетних доходів мають бути покладені принципи, які б сприяли мобілізації достатніх для діяльності держави фінансових коштів й одночасно давали змогу використати платежі суб'єктів господарювання в бюджет як фінансові регулятори.

До таких принципів належать:

— розроблення податкової політики, спрямованої на ефективний перерозподіл національного доходу та недопущення надмірного податкового тягаря на платників податків і зборів;

— установлення таких податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які б забезпечили стійкість фінансового становища держави, повноту, стабільність і своєчасність формування бюджетного фонду;

— введення ставок оподаткування та визначення бази оподаткування, адекватних реальним умовам функціонування і розвитку економіки;

— використання платежів у бюджет для стимулювання розвитку виробництва і підвищення його ефективності.

Головним питанням у розробці нової методології бюджетного планування є визначення його методів. В економічній літературі виділяють чотири основних методи бюджетного планування:

• метод коефіцієнтів – базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів (наприклад, індексів інфляції). За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період;

• нормативний метод – за основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії.

• балансовий метод – за допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв'язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

• предметно-цільовий – використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм. Починаючи з 2002 р. цей метод використовується при формуванні державного і місцевих бюджетів як основний.