20. Сутність міжбюджетних трансфертів та умови їх надання.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.Види міжбюджетних трансфертів 1. Міжбюджетні трансферти поділяються на: 1) дотацію вирівнювання; 2) субвенції; 3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) додаткові дотації.

Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам: 1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти; 2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; 3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; 4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою; 5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів); 6) інші додаткові дотації та субвенції. Таким чином. Бюджетним кодексом України виділено три групи міжбюджетних трансфертів:

1.Трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання бю­джетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків:

дотація вирівнювання дохідної спроможності бюджету;

трансферт, що передаються до Державного бюджету та міс­цевих бюджетів.

2. Трансферти, що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання:

-субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надасться з державного бюджету України;

-субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцево­го самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державногобюджету);

-субвенція на виконання інвестиційних проектів;

-субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл,селищ,міст та їх об’єднань.

3.Інші трансферти,що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації.

1. Психологічні причини небезпечного поводження людей.

1. Конфлікт безпеки і продуктивності праці.

Імовірність втрати заробітної плати робітником при невиконанні виробничого завдання прагне до 100%, а імовірність її втрати при невиконанні вимог безпеки прагне до 0%. Тобто, існує економічний важіль, що стимулює небезпечні методи роботи.

2. Ілюзія власної винятковості.

Майже в кожної людини, на рівні підсвідомості, існує нічим не обґрунтована внутрішня переконаність у тому, що він не такий як усі, що з ним може щось трапитися, але не повинно, що в даній ситуації йому все-таки повинно повезти. Тому він ризикує і покладається на «Авось».

3. Адаптація людини до небезпеки і до порушення правил.

Людина постійно, взаємодіючи зі складною технікою, адаптується до її потенційної небезпеки, (захисний механізм людини), починає вірити у свою невразливість, тому що неодноразово вже порушували техніку безпеки й усе обходилося (оскільки не кожне порушення веде до травми).

При цьому основна маса людей позбавлена інформації про те, які нещасні випадки відбуваються при взаємодії з тим або іншим видом техніки.

Приклад. Працівник великого заводу, скорочуючи шлях на роботу і з роботи, багаторазово переходив внутрішньозаводські шляхи в умовах шуму і поганої видимості. При розслідуванні важкого нещасного випадку з цим працівником з'ясувалося, що в перебігу 2 років роботи він переходив ці шляхи близько 3000 разів. При цьому він спотикався, падав, діставав забиті місця і подряпини, відскакував в останній момент приблизно 500 разів, 38 разів йому надавалася допомога при легких травмах і, як результат такого поводження, - важкий нещасний випадок.

4. Некомпетентність.

З підвищенням надійності устаткування в робітника менше можливості для підвищення своєї кваліфікації при пошуку й усуненню відмовлень, звідси неготовність до аварійних ситуацій. Величезна кількість техніки знаходиться в розпорядженні людей, що не мають технічного освіти. Необхідно використовувати тренажери, що імітують збої і відмовлення техніки, підвищувати якість підготовки й атестації фахівців.

5. Готовність і прагнення орієнтуватися на ідеали.

Існує поняття «порушник – рецидивіст» - людина, що постійно порушує правила безпеки і горда за це. Вона має привабливі риси характеру. Новачок, ідеалізуючи поводження порушника, починає поводитися подібним чином, при цьому, не маючи досвіду і критичного відношення до виробничих небезпек.

6. Тенденція до копіювання норм групової поведінки.

Якщо порушення норм і правил безпечного поводження стало звичним для всього колективу, то людина, що бажає додержуватися правил техніки безпеки, виявляється в становищі «білої ворони» і змушена вислуховувати обвинувачення в боягузтві та малодушності.

7. Бажання «підняти себе» в очах співробітників.

Прояв ризикованого поводження («ходіння по лезу бритви»), не викликане виробничою або життєвою необхідністю, але диктуєме почуттям власної значимості, що розуміється ложно, (занижена самооцінка).

8. Переоцінка власного досвіду і майстерності.

Це приводить до того, що людина глузує з інструкцій з безпеки, вважаючи свої знання і досвід застосовними в будь-якій ситуації (завищена самооцінка). Така самовпевненість може бути жорстоко покарана тому, що люди з таким настроєм не вважають потрібним навчатися далі і поступово деградують.

9. Схильність (смак) до ризику.

Це індивідуальна особиста характеристика, що виявляється в одержанні задоволення (ейфорії) від небезпечних дій. Фізіологічно полягає у викиді надпочечниками підвищеної кількості норадреналіна в кров.

10. Небажання думати і вникати в різні ситуації з метою прогнозування і підготовки до можливих стандартних і нестандартних небезпечних подій.

11. У системі людина – машина, людина – слабка ланка.

Створені для задоволення потреб людини знаряддя, механізми, технічні системи стали причиною істотного відставання його психічних і фізичних можливостей від зрослого рівня зовнішньої небезпеки: