Наслідок ураження людини електричним струмом залежить від:

• сили струму

• часу проходження через організм

• характер струму (постійний чи змінний)

• напруги, частоти

• опору тіла людини

• шляху протікання в тілі людини

• фізичного стану людини

• умов навколишнього середовища

Електричний опір людини в основному визначається опором рогового шару шкіри, який можна розглядати як тонкий і недосконалий діелектрик, а м'язи і кров — як провідник. Опір шкіри залежить від площі поверхні і щільності контакту, а також від сили струму і тривалості його дії. Чим вони більші, тим менший опір шкіри (із збільшенням тривалості протікання струму збільшується нагрівання шкіри, потовиділення, в ній відбуваються електро­літичні зміни). Опір шкіри також: залежить від прикладеної напруги, оскільки вже при напрузі /О—38В пробивається верхній роговий шар шкіри, вона втрачає властивості діелектрика і стає провідником — через тіло людини проходить струм. При напрузі 127—220В і вище шкіра вже майже не впливає на опір тіла. Суха шкіра має опір приблизно 100 кОм. Опір внутрішніх органів, тканин і судин значно менший (приблизно 800 Ом). При розрахунках опір тіла людини приймають за 1 кОм.

Має значення шлях струму через тіло і особливо місця входу і виходу стру­му. Із можливих шляхів проходження струму через тіло людини найбільш не­безпечним є той, при якому вражається головний мозок (голова — руки, голо­ва — ноги), серце і легені (руки — ноги). Але відомі випадки смертельних ура­жень електричним струмом, коли струм зовсім не проходив через серце, легені, а йшов, наприклад, через палець або через дві точки на гомілці. Це пояснюєть­ся існуванням на тілі людини особливо уразливих точок , які використовують при лікуванні голкотерапією.

Вплив електричного струму на організм людини залежить і від фізичного і пси­хічного стану людини. Нездоров'я, втома, голод, сп'яніння та емоційне збудження призводять до зниження опору.

Несприятливий мікроклімат (підвищена температура, вологість, струмопровідний пил) збільшують небезпеки ураження струмом тому що волога (піт), пил знижують опір шкіри.

При ураженні електричним струмом насамперед необхідно надати потерпілому першу долікарську допомогу (див. розділ 5.2).

19. Протипожежний режим підприємства.

Вимоги протипожежного режиму до будівель, приміщень та споруд.

 Повинна бути інструкція про заходи пожежної безпеки  п. 3.4.

 Повинні бути графіки технічного обслуговування та планово - попереджувальних ремонтів технологічного та іншого інженерного обладнання. п. 3. 3.

 Усі будівлі, приміщення і споруди повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями. п. 4. 2.1.  На відхідних дверях приміщень повинні бути таблички з вказівкою:

атегорії приміщення, класу зони по ПУЕ та прізвища відповідального за пожежну безпеку. п. 4. 2.7.

 Приступати до реконструкції, перепланування приміщень, технологічного переоснащення чи впровадження нової технології дозволяється лише наявності проектної документації, яке пройшла попередню експертизу на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки з позитивним результатом в органах ДПН.  п. 4. 2. 2.

 Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері та інші захисні пристрої) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.  п. 4. 2.3.

 У підвальних та цокольних поверхах не допускається розміщення вибухонебезпечних виробництв, зберігання та застосування ЛЗР і ГР, вибухових речовин, балонів з газами, целулоїду, горючої піноплівки, карбіду кальцію інших твердих речовин і матеріалів, що мають підвищену вибухопожежну небезпеку.  п. 4. 2.9.1.

 Дерев’яні конструкції горищ будівель, крім будівель  V СВ повинні бути з вогнезахистом.

 Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхні і приміщення (у т.ч. венткамери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання устаткування, меблів та інших горючих матеріалів.

 Двері горищ, технічних поверхів, венткамер, електрощитових, підвалів повинні утримуватися зачиненими. На дверях повинно бути вказано місце зберігання ключів. 

п. 4. 2.10. 

 Кількість ЛЗР, ГР на робочому місці повинно бути визначено інструкцією про заходи пожежної безпеки. п. 3. 3.

 Спецодяг працюючих з лаками, фарбами та іншими ЛЗР, ГР повинен зберігатися в розвішеному вигляді в металевих шафах, встановлених у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях. п. 4. 2.16.

 В приміщеннях повинні бути металеві ящики з кришками для збирання промаслених обтиральних матеріалів. Після закінчення роботи вони повинні видалятися з приміщень у спеціально відведені місця забезпечені негорючими збірниками з кришками. п. 4. 2.15.

 В сходових клітках не повинно бути інших приміщень та промислових комунікацій. п. 4.3.7.

 Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. п. 5.1.10.

 Електродвигуни, світильники, проводи та розподільчі пристрої треба не рідше 1 раз на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня очищати від пилу. п. 5.1. 23.

 Пожежні крани повинні розміщуватись у шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Пожежний рукав повинен бути сухим, складеним у «гармошку» або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців його необхідно розгортати та згортати наново. п. 6.3. 2.3.

* Паління п.б. в спеціальних обладнаних місцях.

* Повинні бути знаки безпеки.

* Повинні бути первинні засоби пожежогасіння.

Додаток 3 ППБ в Україні.

ВИСНОВОК: Таким чином ми з Вами розглянули основні вимоги правил пожежної безпеки, що пред’являються до території підприємств та виробничих будівель. Своєчасне їх виконання дозволить уникнути пожежі на промислових підприємствах.