Типи порошкових вогнегасників [ред.]

Порошкові вогнегасники можна розділити на закачні й газогенераторні.

Закачні [ред.]

Заряджені вогнегасним порошком й інертним газом під тиском до 16 атм. Це може бути азот, вуглекислота або повітря. Даним типом вогнегасника можливе гасіння пожеж класу А, В, З або ВР залежно від виду застосовуваного порошку. У конструкцію даного вогнегасника входить запірний пристрій, що дозволяє відкривати й закривати його простим рухом руки, не прикладаючи особливих зусиль. Перевагою даного типу вогнегасника є манометр, установлений на голівці вогнегасника, який показує ступінь його працездатності (на відміну від газогенераторного вогнегасника).

Газогенераторні [ред.]

Принцип дії полягає у використанні енергії генерованого газу для аерування викиду вогнегасної речовини.

Призначені для комплектації легкових автомобілів. Цей вид вогнегасника також може застосовуватися в побутових умовах з метою первинного засобу гасіння пожеж класу А, В, З, а також електроустановок, що перебувають під напругою до 1000 В, це вже залежить від марки вогнегасного порошку. Клас А — гасіння твердих речовин, В — горючих рідин або твердих тіл, що плавляться, З — горючих газів.

Гасіння може проводитися як на відкритому повітрі, так й у приміщеннях.

Особливості застосування порошкових вогнегасників [ред.]

• Відсутність при гасінні охолоджуючого ефекту, що може привести до повторного запалення вже погашеного пального від нагрітих елементів будівельних конструкцій або устаткування;

• Значне забруднення порошком об'єкта, не дозволяє використати порошкові вогнегасники для захисту обчислювальних залів, електронного устаткування, електричного устаткування з обертовими елементами, музейних експонатів тощо.

• У результаті утворення порошкової хмари при гасінні утвориться багато пилу і різко знижується видимість (особливо в приміщеннях невеликого розміру);

• Маючи високу дисперсність, вогнегасні порошки при зберіганні проявляють схильність до комкання й злежування, що може призвести до втрати вогнегасної здатності. Тому при використанні порошків у вогнегасниках необхідно суворо дотримуватися рекомендованого режиму зберігання.

Податкова система

1. Сутність податків як економічної категорії. Інші форми платежів до бюджету (плата, відрахування, неподаткові доходи)

За економічним змістом податки  це фінансові відносини між дер-ою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання дрежавою її функцій.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності.

Кожен вид податків, зборів та обов'язкових платежів мас свої специфічні риси та функціональне призначення і займає окреме місце в системі оподаткування. Платежі, які сплачуються платниками до бюджетів різних рівнів, а також до загальнодержавних централізованих фондів можна розподілиш на три категорії - це плата (збір), відрахування (збори) та податок.

Плата (збір) передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою, її розмір залежить від розміру ресурсів, які використовуються платником, а надходження плати визначаються державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втрачає право власності на них то вона втрачає й ці доходи. Прикладом плати є плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, рентні платежі, державне мито.

Відрахування (збори) передбачають цільове призначення платежів. Прикладом повного цільового призначення коштів є відрахування (збори) до державних цільових фондів. Розмір відрахувань (зборів) встановлюється законодавством в процентах до певних показників Так. наприклад, відрахування (збір) на обов'язкове державне соціальне страхування, на обов'язкове державне пенсійне страхування проводиться в процентах до фонду оплати праці.

Податки не мають цільового призначення і встановлюються для утримання державних структур та для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управління, оборони, соціальної та економічної. Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини валовою внутрішнього продукту на загальнодержавні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство не може існувати.

Податки передбачають наявність встановленого законодавчим шляхом об'єкту оподаткування. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, які має плата (збір), ні повного або частковою конкретного цільового призначення, яке мають відрахування

Неподаткові доходи – надходження до бюджетів (загального та спеціального фондів), що врегульовані правовими нормами. Можуть носити як обов'язковий, так і добровільний характер. На відміну від податків, є, як правило, відплатними та умовними. Носять компенсаційний характер, не залежать від доходу (прибутку) платника. Можуть бути постійно закріпленими за бюджетом відповідного рівня (державне мито) або виступати у формі тимчасового доходу, що зараховується до бюджету протягом певного періоду. Відповідно до Бюджетного кодексу України до їх складу включаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження.