104.Поняття, юридичний статус права спільної власності.

Майно може належати на праві власності не лише одній особі, а й кільком особам одночасно. У такому разі між ними виникає спільна власність. Отже, це право двох або більше осіб на один об’єкт. Право спільної власності здійснюється кількома особами, яких прийнято називати співвласниками. Спільний об’єкт може складатися з однієї або сукупності речей. Вони можуть бути подільними або неподільними, проте як об’єкт права власності вони утворюють єдине ціле. Тобто право кожного із співвласників поширюється на весь об’єкт у цілому, а не його частину. Підстави виникнення можуть бути різними: спільне придбання майна, спадкування, перебування у шлюбі, приватизація тощо. ЦК У передбачає вказані ознаки в п.1 ст. 355: «Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).» Законодавство передбачає два види спільної власності – спільну часткову і спільну сумісну власність. У спільній часткові й власності кожен учасник має чітко визначену наперед частку (наприклад одному – ½ , а двом іншим по ¼ ). У спільній сумісній власності її учасники не мають наперед визначених часток. Вони мають рівні права володіння, користування, а за певних умов і розпорядження ним. Частки можуть бути визначені при відділенні або поділі майна з додержанням принципу їхньої рівності, крім випадків передбачених законом.

105. Види права спільної власності.

Законодавство України передбачає два види спільної власності: спільна часткова та спільна сумісна. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Спільна часткова власність може виникнути між громадянами, організаціями, а також між громадянами та організаціями. Юридичними підставами для цього можуть бути договори про підприємницьку діяльність, придбання майна у спільну власність, внаслідок спадкування тощо. Частка учасника спільної часткової власності це не частка майна в натурі, а арифметично виражена частка у праві власності на все майно. Частка має бути виражена у вигляді дробу або у відсотках. Таку часку прийнято називати «ідеальною», оскільки вона виділена шляхом ідеального, абстрактного поділу речі як частка у праві на річ. Реальна частка – це частка це частка майна в натурі, тобто конкретна частина спільного майна в натурі, що закріплюється за власниками при визначенні порядку користування спільним майном. Розмір часток у праві власності може бути рівним або нерівним. Спільна сумісна власність: Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.