7.Особливості форм і видів мовленнєвої діяльності. Мовні і позамовні засоби, за допомогою яких сприймається або створюється висловлювання. Основні правила спілікування. Вимоги до мовлення.

Навчальна мовленнєва діяльність передбачає розуміння вже учнями поч класів особливостей форм і видів мовленнєвої діяльності, знання мовних і позамовних засобів, за допомогою яких сприймається або створюється висловлювання.

Вибір усної чи писемної форми мовлення залежить від умов спілкування, що зумовлюють використання різних засобів, наприклад: звуки, паузи, підвищення або зниження тону та ін. (усне мовлення); літери, розділові знаки, місце розташування на сторінці тощо (писемне мовлення). Реалізація задуму в різних формах мовлення потребує різних мовних і позамовних засобів.

Усвідомлення учнями 4-го класу поняття діалог (розмова двох осіб) закріплюється під час виконання таких завдань:

□ розіграти готовий діалог з опорою на текст;

□ скласти діалог за зразком, у зв'язку з прочитаним, за початком, за картиною, за запропонованою ситуацією спілкування тощо;

□ відновити пропущені репліки діалогу;

□ відновити деформований діалог зі зміщеними репліками;

□ самостійно розширити репліки діалогу.

У наступних класах учні виконують більш складні завдання:

□ відтворюють озвучений діалог;

□ розширюють репліки діалогу за рахунок уведення слів певної граматичної категорії, пояснення причин відмови, за рахунок ініціативного мовлення;

□ конструюють діалог з набору запропонованих реплік; складають діалог на одну тему, але для різних ситуацій спілкування; монологізують діалогічне висловлювання;

□ розігрують готовий діалог без опори на текст, розгортають тезу в зв'язне висловлювання тощо.

Поняття монолог (мовлення однієї людини) передбачає практичне засвоєння особливостей цієї форми мовлення, зокрема:

□ монолог - це процес цілеспрямованого свідомого впливу на людей за допомогою мови з певною метою, за певних умов;

□ монолог відповідно до мети висловлювання може бути інформаційним, переконуючим, спонукальним;

□ монолог може бути усним і писемним;

□ структура усного монологу тричленна: вступ (установлення зв'язку між темою, слухачами й тим, хто виступає, з метою привернути увагу до предмета мовлення); основна частина (розкриття суті теми за допомогою якісних аргументів); висновки (підведення підсумків, визначення не вирішених проблем тощо);

□ оволодіння усним монологічним мовленням передбачає систематичне тренування дихання, голосу, жестів, міміки та інших засобів впливу на слухача;

□ писемний монолог допомагає реалізувати дистантне спілкування, тому передбачає використання тільки мовних засобів, що відбираються з урахуванням неможливості корекції під час сприйняття тексту адресатом.

Основні правила спілкування засвоюються учням практично протягом усього навчання Мови. Ці правила відображають національно-мовні традиції, загальноприйняті етичні норми, спрямовані па досягнення мети спілкування. Учні мають засвоїти аксіому: ввічливим бути вигідно, ввічливість - важлива передумова успіху в спілкуванні.

Усвідомлення понять мовлення і спілкування не може бути повним без засвоєння поняття вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність тощо). Пояснення цих вимог повинно здійснюватися па конкретних прикладах, за допомогою вправ, що вимагають дотримання цих вимог, редагування висловлювань, аналізу текстів (характеристики мовних і позамовних засобів, що забезпечують відповідні вимоги), укладання пам'яток з культури мовлення тощо

8.Відомості про текст. Основні ознаки тексту. Тема висловлювання. Основна думка висловлювання. Заголовок. Завдання, що сприяють засвоєнню і закріпленню цих мовленнєвознавчих понять.Поняття «текст» в науковій літературі визначалося по-різному:текст-мовний матеріал,що містить необхідні для вивчення мовні одиниці(слова і словосполучення) і текст як предмет вивчення.Розбіжності у виз-ні тексту стосуються таких чинників:-як усна чи писемна;-діалогічна чи монологічні;-форми мовлення;-наявність чи відсутність заголовка. У поч. школі подаються ознаки тексту:зв’язність, завершеність,тема,основна думка,абзац,план тексту,мовні засоби зв’язку речень(сполучники,займ,спільнокореневі слова,повтори). Під темою в-ня прийнято розуміти смислове ядро тексту,узагальнений зміст тексту. Тема та основна думка тексту об’єднують речення і надають тексту смислової цілісності. У великому за обсягом тексті провідна тема розкладається на кілька підтем,мікротем. Мікротема вважається мінімальною одиницею мовленнєвого смислу і на письмі оформлюється в окремі абзаци. Учні повинні навчитися визначати тему тему в-ня,те про що йдеться та основну думку,те що саме повідомляється,що стверджується,задум автора.Завдання: -поділ текстів на абзаци;-добирання заголовків,що передають тему або основну думку;-аналіз зразків складання плану:простого,скл;-складання простого і скл плану;-характеристика структури тексту;-поширення тексту;-трансформація особового,часового,модального планів тексту;-видалення основної і уточнюючої інформації. Заголовок – назва твору,перше слово,слов-ня або речення з якого поч. сприйняття і розуміння вис-ня. Назва твору узагальнює весь його смисл,інформує про предмет мовлення.Онаки:-текст передає певну тему;-реалізує задум автора;-має бути завершеним;-мати поч. і кінець.