5.Мовленнєвознавчі поняття і шляхи їх засвоєння. Які поняття про мовлення визначені шкільною програмою і в чому мета к засвоєння молодшими шюл ярами.

Засвоєння мовленнєвознавчих понять формує комунікативну компетенцію учнів.

Мовленневознавство об'єднує дослідження багатьох наук про мовлення та мовленнєві ситуації й разом з мовознавством створює наукове підґрунтя методики розвитку мовлення учнів у школі. Мовленневознавство ставить у центр уваги адресанта й адресата (того, хто слухає або читає) та орієнтується на характеристику мовленнєвого акту в сукупності його мовних, прагматичних, психологічних і соціальних параметрі в.¹ Поняття мовленнєвознавства пов'язані з поняттями таких наук, як психолінгвістика, стилістика, риторика, семіотика, комунікативна лінгвістика та ін. Мовленневознавчі поняття (поняття про мовлення), визначені шкільною програмою, формують в учнів уявлення про мовлення як вид діяльності людини, учасників спілкування та сукупність мовних і позамовних умов спілкування. Мета засвоєння мовленнєвознавчих понять полягає у використанні їх як орієнтирів для формування умінь і навичок зв'язного мовлення (під час сприймання, відтворення та створення текстів).

Відбір і змістове наповнення мовленнєвознавчих понять зумовлено логікою навчання мови й мовлення згідно з чинними програмами, виробленням мовних умінь і навичок, характеризується поступовим ускладненням та узгодженістю мовленнєвознавчої змістової лінії з мовною, соціокультурною та діяльнісною.

Засвоєння мовленнєвознавчих понять підпорядковується таким частковим принципам:

Розосередженості. Теоретичні відомості про мовленнєвознавчі поняття не даються учням зразу. Поняття розчленовується на певні смислові частини, що вводяться розосереджено й поступово з формуванням умінь виконувати більш складні мовленнєві вправи.

Поступового нарощення змісту поняття. Спочатку учням дається узагальнене уявлення про поняття, потім його зміст доповнюється, ускладнюється.

Практичної спрямованості. Теоретичні знання з мовленнєвознавства мають у школі виключно прикладний характер. Знання теорії не повинно бути самоціллю. Не всі поняття вивчаються теоретично. Основні з них спочатку засвоюються на практиці, потім усвідомлюється відповідне поняття. Учні повинні привчатися виводити поняття з практики мовлення.

Свідомості. Мовленнєвознавчі поняття не можуть бути зазубрені, завчені напам'ять без розуміння їх суті та змісту, перевіреного практикою мовлення.

Основні мовленнєвознавчі поняття, що засвоюються учнями у процесі оволодіння мовленнєвою діяльністю на уроках рідної (української) мови, можна розподілити на такі групи: відомості про мовлення і спілкування, відомості про текст, стилі мовлення, типи мовлення, види, жанри робіт.

6.Відомості про мовлення і спілкування. Розмелювання поняття мова й мовлення, спілкування.

Мовленєвознавчі поняття цієї групи дають змогу учням сприймати мовлення як окремий, важливий для спілкування вид діяльності людини. Ознайомлення з відомостями про мовлення розпочинається з п'ятого класу, де формується основна понятійна база, і продовжується на більш глибокому рівні в наступних класах.

Особливість формування поняття мовлення ґрунтується на розмежуванні понять мова й мовлення та уточненні понять, пов'язаних з вивченням мовної системи (мовних понять: звук, значуща частина слова, частина мови, члени речення та ін.) і мовлення (мовленнєвознавчих понять: види мовленнєвої діяльності, адресат, тип мовлення та ін.).

Під час спостережень, пояснень учителя школярі мають зрозуміти, що мова це система мовних одиниць, а мовлення - це мова в дії, використання мовних одиниць з урахуванням ситуації спілкування. Спілкування учні повинні засвоїти як обмін людей думками.

Структуру мовленнєвої ситуації визначають за такими запитаннями: де відбувається спілкування? (офіційні, неофіційні обставини); кому адресоване мовлення? (одній людині, кільком, багатьом); яка мета спілкування? (повідомлення інформації, прохання, вплив на читача або слухача тощо). Характеристика ситуації спілкування повинна супроводжувати аналіз готового тексту і складання власного висловлювання. Варто пропонувати учням перед складанням тексту на певну тему визначити адресата (того, кому адресований текст), у якій ситуації буде використане висловлювання, з якою метою (скласти розповідь для друга, написати листа бабусі, підготувати виступ на урок історії тощо.). Спочатку учні аналізують ситуацію спілкування з допомогою вчителя, потім ступінь самостійності збільшується. Мовленнєвознавчі поняття, пов'язані з загальним уявленням про мовлення й спілкування, удосконалюють першу фазу мовленнєвої діяльності орієнтування.