40.Робота з виправляння, усунення та попередження мовленнєвих помилок.

Робота з виправлення, усунення й попередження мовленнєвих і немовленнєвих помилок та недоліків представлена такими складовими:

-виправлення помилок у зошитах учнів;

-ведення картотеки типових помилок, зроблених учнями;

-визначення типу помилок та їх причини (діагностика);

-фронтальна робота над загальними типовими помилками, об­говорення переказів і творів;

-індивідуальна та групова позаурочна робота над окремими помилками;

-демонстрування мовленнєвих зразків;

-система стилістичних та інших вправ щодо попередження можливих мовленнєвих помилок;

-мовна та мовленнєва підготовка перед твором або письмовим переказом;

-навчання самоперевірки й редагування.

Помилки виправляє або вчитель, або учень, використовую­чи умовні позначки: «П. с> — повтор слів; «3. с.» — заміна слова, «П. ф> — пропуск фрагментів, порядок слів у реченні позначається цифрами над словами тексту.

Однією з ефективних форм роботи щодо попередження мовленнє­вих та немовленнєвих помилок і недоліків є мовна та мовленнєва під­готовка перед письмовим переказом. Проводиться вона таким чином:1.Учитель за один-два тижні (а не напередодні) визначає текст, який буде використано як оригінал для написання переказів.2.Ознайомившись із змістом тексту, вчитель прогнозує, які трудно­щі можуть виникнути в учнів у процесі написання переказу. На­приклад, учитель обирає такий текст.

Бусько й Бусиха

Лелеку звали Бусько, а лелечиху Бусиха. Ранньою весною повертались вони з чужих країв і кружляли над рідним селом. Баба Груня виходила з хати і махала їм бі­лою косинкою. А лелеки кружляли і все нижче й нижче спускались до неї. Сусідські хлопці затягли бабі на хату старе колесо. Біляві птахи сідали на те колесо і мостили собі велике гніздо.

Якось була холодна весна Уночі раптом завіяло. На подвір’ї було по коліна мокрого снігу. Вийшла баба у двір і по­бачила Буська й Бусиху в снігу. Бабуся Груня взяла їх у хату,

натопила піч, нагодувала, напоїла лелек теплим чаєм з травами. Видужали Бусько з Бусихою і ще більше полюбили бабу.

Потім вони вимостили собі високе й розкішне гніз­до і по черзі вартували його. Улітку в Буська й Бусихи з’явилися лелеченята. Баба Груня завжди перед сном розмов­ляла зі своїми улюбленцями.

А кожної осені бабуся проводжала буськів у дорогу. Во­на виходила за ворота й махала їм косинкою.

Цей текст має свої особливості.

По-перше, у ньому йдеться про лелек. Тому, для того щоб текст був правильно сприйнятий учнями, у дітей має бути чітке уявлення про зовнішній вигляд і життя цих птахів (школярі не повинні плутати їх із журавлями та чаплями). Отже, за декілька уроків до письмового переказу необхідно провести роботу з актуалізації знань про лелек.

По-друге, у тексті активно використовуються лексичні синоніми: лелеки — біляві птахи — улюбленці — буськи. Останнє слово може і не входити до активного словника школярів, тому на уроках ук­раїнської мови й читання учнів необхідно вправляти в його написан­ні, у складанні з ним речень.

По-третє, в учнів можуть виникнути труднощі під час написання деяких слів та сполучень слів (Бусько, Буська, Бусиха, Бусихи, ран­ньою весною, повертались, затягли, виходила, завіяло, натопила, на­годувала, напоїла, полюбили, вимостили, по черзі, розкішне, з’явилися, вночі, влітку) і, як наслідок цього, — мовні помилки в роботах. Тому на уроках української мови учні мають вправлятися в написанні цих слів під час орфографічних диктантів.