20. Екологічні і санітарно-гігієнічні наслідки евтрофування вод.

1.Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва істотно міняє господарсько-біологічний круговорот речовин, що нерідко приводить до загострення екологічних проблем, пов'язаних з функціонуванням агроекосистем, зокрема обумовлених станом поверхневих і підземних вод, які не тільки забруднюються токсичними речовинами, але і знаходяться під впливом процесів посиленого

евтрофуванням збагачення вод поживними речовинами, що викликає масовий розвиток водоростей. Проте це всього лише видима частина складного природно-антропогенного процесу, евтрофування вод — це підвищення біологічної продуктивності водних об'єктів в результаті накопичення у воді біогенних елементів під впливом антропогенних або природних чинниківЧинники інтенсифікації рослинництва і тваринництва (механізація, меліорація і особливо хімізація і промислове виробництво) стали могутнім прискорювачем процесу евтрофування вод.

Основною складовою біосфери є органогени (водень, вуглець і кисень), які зв'язані між собою біологічними і геологічними циклами; повсюдне агроекосистем. Елементи, що також необхідні для життєдіяльності організмів, об'єднані в групу біогенних (біофільних), найважливіші з яких — азот, фосфор, калій, кальцій, натрій, сірка, магній і ін. Нестача біогенів знижує родючість ґрунтів і стає причиною порушення нормального функціонування агроекосистеми.У одних водоймищах основною причиною евтрофування є надходження біогенів з водозбірної площі (зовнішнє біогенне навантаження), в інших — виділення їх з донних відкладень

Явною ознакою евтрофування як процесу порушення екологічної рівноваги водоймища слід вважати зміну співвідношення між двома життєвими формами водних рослин: бентосною і фітопланктонню.Бентосні рослини розвиваються, прикріпляються або укорінюються на дні; це занурена водна рослинність, яка одержує необхідні елементи з донних відкладень і з води, що сприяє самоочищенню водоймища.

Основна умова стійкого фотосинтезу бентосних рослин — проникнення крізь товщу води достатньої кількості світла, що знаходиться в прямій залежності від другої життєвої форми рослин водоймища — фітопланктону який представлений безліччю видів водоростей При високій чисельності фітопланктону вода стає каламутною, а її колір темно-зеленим (цвітіння води), в результаті поглинається практично все сонячне світло і бентосні рослини можуть розвиватися тільки на мілководді, коли частина їх виступає над поверхнею води. При цьому глибоководні частини водоймищ позбавляються надходження розчиненого кисню.

межі безпечної присутності біогенних елементів у водоймищі.

За трофністю розрізняють 5 типів водоймищ, які можна розташувати за збільшенням цього показника в наступному порядку:

1. дистрофні— з погано розвиненою рослинністю і високим вмістом гумусових кислот;

2. оліготрофні— з низькою продуктивністю (глибокі озера);

3. мезотрофні— з оптимальним станом в теплий період року;

4. евтрофні з високим надходженням біогенів;

5. гіпертрофні з катастрофічно високим надходженням біогенів.

Найбільш поширеним проявом евтрофування водоймищ є цвітіння води. Воно властиве всім гіпертрофним водоймищам і обумовлено масовим розвитком синьо-зелених водоростей. Цей процес як явний наслідок евтрофування вод інтенсивно вивчається гідробіологами, гідрохіміками, токсикологами, альгологами.

Процеси евтрофування стимулюють виникнення ряду специфічних захворювань. Токсична дія вод евтрофікованого водоймища може бути також обумовлена накопиченням нітратів і нітриту. Унаслідок високої динамічності процесів евтрофування ускладнюється процес встановлення евтрофного статусу водного об'єкту. Одним з простих способів оцінки цього показника є відповідність фактичної концентрації біогенних речовин гранично допустимим Згідно єдиним критеріям якості води, в країнах Східної Європи для поверхневих вод першого класу, використовуваних для водопостачання харчової промисловості, комунального господарства, Вода евтрофованих водоймищ стає небезпечною не тільки для людини і тварин при прямому використанні в необробленому вигляді (купання, водопій тварин, рибництво і ін.), але і для водопровідних мереж. Для зниження вмісту в питній воді токсичних продуктів обміну фітопланктону застосовують очищення активованим вугіллям, озонування, коагуляцію підвищеними дозами коагулянтів.

Встановлено, що фітопланктон евтрофованих водоймищ небезпечний не тільки в період розвитку і активної життєдіяльності, але також при старінні і після загибелі. За літературними даними, максимальна токсичність води досягається після руйнування клітин водоростей. Роль процесів біологічного самоочищення враховують при обґрунтуванні екологічних критеріїв Наступним чинником ризику при використанні евтрофованих водоймищ є зміна природних умов проживання збудників і переносників деяких захворювань (цистосоматоз, опісторхоз, трипаносомоз), а також створення сприятливих умов для розвитку проміжних форм збудників і переносників паразитарних хвороб. Загальновідомо, що вода може бути чинником передачі збудників багатьох бактерійних і вірусних хвороб. При евтрофуванні прісноводих і морських водоймищ значення даного чинника зростає, оскільки при цьому міняються мікробні ценози і генетичні властивості збудників інфекційних хвороб людей. Серед різних захворювань, що передаються по воді, особливе значення має група кишкових інфекцій бактеріальної і вірусної етіології. Для цієї групи інфекцій відмічено небезпечне збільшення чинника ризику захворюваності при евтрофуванні поверхневих вод.