8. Роль сільського господарства у формуванні первинної біологічної продукції.

У процесі взаємодії з природою людство постійно вирішувало щонайперше завдання життєзабезпечення — виробництво продуктів харчування (єдиного джерела отримання людиною енергії). «Виробництво продуктів харчування є найпершою умовою життя безпосередніх виробників і всякого виробництва взагалі”.

Не випадково одна з якнайдавніших галузей не тільки сільськогосподарського виробництва, але і виробничої діяльності людини в цілому — землеробство. Не можна не пригадати, що в Стародавній Греції і Римі поняття «культура» стосувалося умілого і правильного обробітку ґрунту, обробітку землі. Термін «культура», як відомо, походить від обробітку, культивування рослин.

Управління сільськогосподарськими екосистемами для збільшення первинної біологічної продуктивності, розширення видової різноманітності оброблюваних культур, забезпечення необхідного якісного складу вироблюваних продуктів, наявності в них потрібних людині білків, вітамінів, мінеральних речовин і інших необхідних інгредієнтів, а також відсутності або мінімізації небажаних компонентів — першорядні функціональні завдання. Їхнє вирішення зв'язане з використанням як непоновних, так і поновлюваних природних ресурсів, що певною мірою служить першопричиною загострення екологічних проблем.

XIX ст. і перша половина XX ст. відмічені активним заселенням і освоєнням родючих ділянок планети. Відносно вільними від антропогенного впливу залишаються поки що області, достатньо складні для освоєння, що вимагають великих витрат, а також що виконують надзвичайно важливу екологічну функцію підтримки стабільності біосфери, наприклад тропічні ліси. Таким чином, збільшення виробництва продуктів харчування в першу чергу повинні забезпечувати вже оброблювані землі, тобто процес отримання первинної біологічної продукції свідомо носить інтенсивний характер.

У другій половині XX ст. було представлено чимало приблизно можливих відомостей про первинну біологічну продуктивність як природних систем, так і сформованих людиною агроценозів. Розглядалися також і потенціали окремих складових природних систем. В цілому для планети теоретичний максимум продукування органічних речовин за рахунок кліматичного потенціалу фотосинтезу можна прийняти в межах 330 млрд. т в рік.

Якщо прийняти коефіцієнт використання посівами сонячної енергії на фотосинтез за 5% і оцінити середню енергетичну цінність біомаси (0,157–0,167) • 10⁸ Дж/кг, то можлива в майбутньому врожайність на хорошому агрофоні виявляється досить високою.

Тим часом частка вказаної маси (330 млрд. т), яка придатна для харчування, виявляється на виході істотно нижчою. Практично навіть з оброблюваних земель в харчовий ресурс трансформується менше 50% одержуваної біологічної продукції. Виробництво продуктів землеробства, придатних в їжу, в середньому в рік дорівнює 14 млрд. т (максимальна теоретична величина). У формуванні первинної біологічної продуктивності не менш істотну роль, чим кліматичний чинник, відіграють значні невідповідності в зональному розподілі ґрунтових відмін. При врахуванні цього чинника з'ясовується, що біологічна продуктивність суші планети ще нижча.

Світове сільськогосподарське виробництво поки що досягло приблизно 15% максимально можливого об'єму, тобто є значні резерви нарощування первинної біологічної продукції, що формується у сфері сільського господарства. При цьому потрібне привнесення додаткової „антропогенної енергії” (засоби хімізації, технології механізації, прийоми меліорації і ін.). Тут-то, як свідчить багаторічна практика, виникають і розвиваються суперечливі відносини. З одного боку, використання досягнень науки і техніки, масштаби виробництва — необхідна умова задоволення потреб людини. З іншого боку, все це негативно впливає на природу, що виявляється у виснаженні і знищенні природних ресурсів, порушенні механізмів саморегуляції і стабільності екосистем, забрудненні середовища.