4. Проблеми харчування людей.

Проблеми забезпечення людей продуктами харчування зв'язані не тільки з ресурсами біосфери, що історично сформувалися на тих або інших територіях, але і тісно переплітаються з соціальними і політичними умовами кожної конкретної країни. Останні значною мірою визначають розвиток продуктивних сил і виробничих відносин, рівень науково-технічного прогресу, об'єм і якість продукції, що випускається, а також характер її розподілу між членами суспільства.

За умов рівномірного розподілу між людьми земельних ресурсів планети на кожного жителя припало б по 3 га, а валовий збір всіх зернових культур в світі дав би можливість повністю забезпечити біологічні потреби людини в їжі.

Проте резерви орних земель вичерпуються; освоєння нових земель стримується несприятливими для рослинництва природними умовами (наприклад, на сибірських рівнинах через вплив вічної мерзлоти, в пампасах Південної Америки через посушливість клімату, в деяких регіонах світу через сильно пересічений гірський рельєф і т. д.).

Виробництво зерна в світі з 1950 по 1990 р. збільшилося більш ніж в 2,6 разу, середня врожайність основних зернових культур (пшениці, кукурудзи, рису, жита, ячменю, сої, проса і сорго) також зросла, але темпи її зростання сповільнилися. Це зростання забезпечувалося інтенсивним застосуванням добрив в поєднанні з розвитком іригації і досягненнями селекції сільськогосподарських культур, найбільш чутливих до зрошування і мінерального підживлення. Проте, на думку фахівців, ефективність використання добрив в світі близька до своєї межі; крім того, сумарна площа, зайнята зерновими культурами, стабілізувалася на рівні середини 80-х роках.

Зниження обсягів виробництва продуктів харчування для людей за останні роки пояснюється наступними причинами:

• скороченням придатних для виробництва зерна земель;

• нестачею прісної води для зрошування;

• зниженням ефективності мінеральних добрив;

• падінням вмісту гумусу в кореневмісних горизонтах ґрунту;

• повільним розвитком нових сільськогосподарських технологій, зокрема по створенню високоврожайних і невибагливих сортів;

• значним скороченням біологічних ресурсів океанів і морів;

• глибокою деформацією навколишнього середовища (забруднення, ерозія ґрунтів, спустелювання, арідизація клімату і ін.).

За підрахунками експертів, тільки через деградацію сільськогосподарського середовища, без урахування інших причин, щорічний недобір урожаю зернових культур складає 14 млн т.

Зниження валових зборів зернових культур відразу відображається на продуктивності тваринництва, оскільки в середньому на виробництво 1 кг м'яса витрачається 6–8 кг кормового зерна, а у всьому світі для відгодівлі худоби його витрачається більше 600 млн т.

Очевидно, збільшення населення Землі, науково-технічний прогрес, економічні відмінності між країнами привели до поглиблення екологічної кризи на Землі: руйнування природної біоти, скорочення біорізноманітності, деградації екосистем, збільшення споживання поновлюваних і непоновлюваних ресурсів біосфери. Таким чином, на порозі XXI ст. людство зіткнулося з проблемами посиленої деградації екосистем, які посилюють убогість і які збільшують нерівність між промислово розвиненими державами, і державами, що розвиваються.