6. Ресурсні цикли

Ресурсний цикл — це сукупність перетворень і просторових переміщень певної речовини (або групи речовин), що проходять на всіх етапах використання її людиною (включаючи виявлення, підготовку до експлуатації, витягання з природного середовища, переробку, споживання, повернення в природу) і протікають в рамках суспільної ланки загального круговороту даної речовини (або речовин) на Землі. Ресурсні цикли розрізняються по вигляду головної речовини, що бере участь в них, або по поєднанню речовин. Причому кожен цикл звичайно «обростає» рядом супутніх і побічних підциклів, які розвиваються на базі різностороннього використання основного ресурсу і первинних природних матеріалів, що додатково залучаються до господарського обороту. Слово «цикл» має на увазі замкнутість процесу. У природі, як відомо, всі речовини циркулюють в замкнутих біогеохімічних циклах. Ресурсний же цикл, який називають ще і «антропогенним круговоротом речовини», фактично не замкнутий; на кожному його етапі неминучі втрати.

Види ресурсних циклів. Розрізняють 6 основних ресурсних циклів з підциклами:

1. цикл енергоресурсів і енергії з підциклами енергохімічним і гідроенергетичним;

2. цикл металорудних ресурсів і металів з коксохімічним підциклом;

3. цикл неметалічних копалин сировини з групою підциклів — гірничохімічним, мінеральних будматеріалів, особливо цінних і рідкісних нерудних корисних копалини;

4. цикл лісових ресурсів і лісоматеріалів з лісохімічним підциклом;

5. цикл ґрунтових і кліматичних ресурсів і сільськогосподарської сировини;

6. цикл ресурсів фауни і флори з серією підциклів, що формуються на базі біологічних ресурсів, вод, ресурсів мисливського господарства і корисних дикорослих рослин.

Серед перерахованих ресурсних циклів найважливіше місце належить циклу ґрунтових і кліматичних ресурсів і сільськогосподарської сировини, який забезпечує життя людини як біологічного виду, поставляючи продукти землеробства і тваринництва (з ув’язненою в їх органічній речовині енергією), а частково ресурси, необхідні людині як соціальній істоті. Це один з якнайдавніших за часом виникнення циклів. За масою витягуваних з природного середовища потрібних людині продуктів і за широтою взаємодії з навколишньою природою він займає одне з перших місць серед всіх ресурсних циклів. Характерна його особливість — перетворення залучених в результаті діяльності людини речовин і енергії вже на початкових стадіях, ще в рамках природних екосистем (що стали тепер в тій чи іншій мірі антропогенними), у форму, придатну для подальшого засвоєння.

Функціонування цього і інших циклів (лісових ресурсів, фауни і флори), що базуються на відновлювальних природних ресурсах, здійснюється при досить-таки низькому коефіцієнті корисного використання первинних речовин і енергії. У всьому світі тільки 2–3% фітобіомаси, продукованої щорічно шляхом фотосинтезу на суші, використовується людиною. Зі всієї біомаси, що одержується на полях і пасовищах, в харчових цілях люди споживають лише близько 9%.