
- •2. Ресурси біосфери.
- •4. Проблеми харчування людей.
- •6. Ресурсні цикли
- •8. Роль сільського господарства у формуванні первинної біологічної продукції.
- •12. Забруднення навколишнього середовища
- •14. Біогеоценотична діяльність мікробного комплексу
- •16. Антропогенне забруднення ґрунтів
- •18.Екологічні основи збереження і відтворення родючості ґрунтів, захист від забруднення важкими металами
- •20. Екологічні і санітарно-гігієнічні наслідки евтрофування вод.
- •22. Зниження біогенного навантаження з допомогою протиерозійних інженерно-біологічних систем.
- •24. Застосування хімічних засобів захисту рослин.
- •26.Екологічні наслідки зрошування.
- •28.Шляхи екологізації у сфері механізації та електрифікації сільського господарства.
- •30.Використання вітрової та сонячної електроенергетики, малої гідроенергетики.
- •32.Основні завдання і схема моніторингу.
- •34.Компоненти агроекологічного моніторингу.
- •36.Біогеохімічні підходи до проведення агроекологічного моніторингу.
- •38.Особливості проведення агроекологічного.
- •40.Організація інформаційної бази даних агроекологічного моніторингу.
- •42.Використання біотехнології для переробки відходів тваринництва.
- •Гострота продовольчої проблеми.
- •Населення.
- •5. Природні ресурси
- •7. Кадастри.
- •9. Типи, структура, функції агроекосистем
- •11.Техногенез.
- •13.Ґрунтово-біотичний комплекс — цілісна матеріально-енергетична підсистема біо(агро)ценозів.
- •19.Приток поживних речовин як чинник зміни екологічної рівноваги у водоймищах. Можливості визначення біогенного навантаження.
- •21. Сільськогосподарські джерела біогенного навантаження.
- •23.Застосування мінеральних добрив.
- •25. Екологічні аспекти вапнування ґрунтів.
- •27.Екологічні наслідки осушення.
- •29.Використання малої ґрунтообробної техніки.
- •33Агроекологічний моніторинг в інтенсивному землеробстві.
- •35.Еколого-токсикологічна оцінка агроекосистем.
- •37.Екологічна оцінка забруднення важкими металами.
- •39.Моніторингу на меліорованих землях.
- •41.Негативний вплив відходів тваринництва на навколишнє природне середовище.
6. Ресурсні цикли
Ресурсний цикл — це сукупність перетворень і просторових переміщень певної речовини (або групи речовин), що проходять на всіх етапах використання її людиною (включаючи виявлення, підготовку до експлуатації, витягання з природного середовища, переробку, споживання, повернення в природу) і протікають в рамках суспільної ланки загального круговороту даної речовини (або речовин) на Землі. Ресурсні цикли розрізняються по вигляду головної речовини, що бере участь в них, або по поєднанню речовин. Причому кожен цикл звичайно «обростає» рядом супутніх і побічних підциклів, які розвиваються на базі різностороннього використання основного ресурсу і первинних природних матеріалів, що додатково залучаються до господарського обороту. Слово «цикл» має на увазі замкнутість процесу. У природі, як відомо, всі речовини циркулюють в замкнутих біогеохімічних циклах. Ресурсний же цикл, який називають ще і «антропогенним круговоротом речовини», фактично не замкнутий; на кожному його етапі неминучі втрати.
Види ресурсних циклів. Розрізняють 6 основних ресурсних циклів з підциклами:
цикл енергоресурсів і енергії з підциклами енергохімічним і гідроенергетичним;
цикл металорудних ресурсів і металів з коксохімічним підциклом;
цикл неметалічних копалин сировини з групою підциклів — гірничохімічним, мінеральних будматеріалів, особливо цінних і рідкісних нерудних корисних копалини;
цикл лісових ресурсів і лісоматеріалів з лісохімічним підциклом;
цикл ґрунтових і кліматичних ресурсів і сільськогосподарської сировини;
цикл ресурсів фауни і флори з серією підциклів, що формуються на базі біологічних ресурсів, вод, ресурсів мисливського господарства і корисних дикорослих рослин.
Серед перерахованих ресурсних циклів найважливіше місце належить циклу ґрунтових і кліматичних ресурсів і сільськогосподарської сировини, який забезпечує життя людини як біологічного виду, поставляючи продукти землеробства і тваринництва (з ув’язненою в їх органічній речовині енергією), а частково ресурси, необхідні людині як соціальній істоті. Це один з якнайдавніших за часом виникнення циклів. За масою витягуваних з природного середовища потрібних людині продуктів і за широтою взаємодії з навколишньою природою він займає одне з перших місць серед всіх ресурсних циклів. Характерна його особливість — перетворення залучених в результаті діяльності людини речовин і енергії вже на початкових стадіях, ще в рамках природних екосистем (що стали тепер в тій чи іншій мірі антропогенними), у форму, придатну для подальшого засвоєння.
Функціонування цього і інших циклів (лісових ресурсів, фауни і флори), що базуються на відновлювальних природних ресурсах, здійснюється при досить-таки низькому коефіцієнті корисного використання первинних речовин і енергії. У всьому світі тільки 2–3% фітобіомаси, продукованої щорічно шляхом фотосинтезу на суші, використовується людиною. Зі всієї біомаси, що одержується на полях і пасовищах, в харчових цілях люди споживають лише близько 9%.