35.Еколого-токсикологічна оцінка агроекосистем.

У системі агроекологічного моніторингу важливою базовою складовою є комплексна еколого-токсикологічна оцінка досліджуваних об'єктів. Хімізація землеробства, економічні цілі не завжди відповідають вимогам забезпечення екологічної безпеки. Екологічна безпека на сучасному етапі розвитку землеробства може бути досягнута тільки в результаті застосування оптимальних доз хімічних засобів з урахуванням необхідних екологічних обмежень. Визначення набору показників для еколого-токсикологічної оцінки являє собою самостійне методичне завдання, вирішуючи яке доцільно враховувати: ґрунтово-кліматичні характеристики регіонів; найбільш вірогідні (на основі багаторічних даних) метеорологічні умови, включаючи особливості переміщення повітряних мас; можливість забруднення агроекосистем промисловими викидами довколишніх підприємств; об'єми і склад, токсичність викидів (при обов'язковому врахуванню рози вітрів); вживані технології обробітку ґрунтів і використання засобів хімізації (добрива, засоби захисту рослин, хімічні меліоранти). Для ряду регіонів обов'язковою вимогою при визначенні набору показників для проведення еколого-токсикологічної оцінки є гамма-спектрометрія і радіометрія зразків ґрунтів, вод (зокрема ґрунтових) і рослин. Показники вибирають, порівнюючи результати, що одержують на основі інструментального аналізу, з довідковими даними і подальшою диференціацією їх по групах: показники, що не перевищують нормальний вміст; показники, що не перевищують допустимий вміст; екологічно небезпечний вміст перевищує допустимий. Обов'язкова умова проведення еколого-токсикологічної оцінки — початковий аналіз вод, ґрунтів, рослин по комплексу вибраних показників на фоновій території (на достатньо великій ділянці непорушеного ландшафту). Контроль за накопиченням рослинами токсичних сполук і якістю рослинної продукції входить до числа системоутворюючих завдань агроекологічного моніторингу. Токсикологічна ж оцінка продукції рослинництва визначає еколого-економічну ефективність всього технологічного комплексу вирощування культур.Агроекологічний моніторинг включає системні спостереження за компонентами агроценозу за єдиною уніфікованою програмою. У перспективі ж передбачається організація на кожному полігоні автоматизованих систем контролю.

37.Екологічна оцінка забруднення важкими металами.

Основні завдання оцінки забруднення важкими металами зводяться до наступних: виявлення і комплексна характеристика джерел забруднення природного середовища; стеження за забруднювачами по всіх можливих каналах їхньої міграції, позначення зон вірогідного впливу на живі організми, виявлення ділянок депонування забруднювачів; біогеохімічна оцінка міграції і концентрації забруднень як безпосередньо в зонах забруднення, так і при перенесенні їх по трофічних ланцюгах; визначення динаміки забруднення середовища, швидкості і об'ємів надходження, розповсюдження і виведення сполук, що вивчаються; отримання прогнозних матеріалів.

У ряді перерахованих завдань останні дві мають велике значення для проведення відповідних експертних робіт, обов'язковою вимогою до яких є висока достовірність.Якість одержуваних оцінок визначається якістю моніторингу (планування і виконання польових і лабораторних робіт, їх багатовекторність, етапність, метрологічне забезпечення, наявність необхідної нормативної бази, склад і кваліфікація фахівців).Спочатку проводять рекогносцирувальні обстеження стану ґрунтового покриву території і по їхніх результатах роблять висновок, в якому дають екологічну оцінку стану ґрунтового покриву, а також роблять висновки про доцільність або недоцільності детальніших польових досліджень. Приналежність елементу-забруднювача до того або іншого класу небезпеки визначають відповідно до прийнятих стандартів.Розрізняють наступні види екологічного нормування важких металів: ландшафтне, біотичне, ґрунтове.Не дивлячись на застосування все більш довершених аналітичних методів для визначення мікро- і ультрамікрокількостей елементів і речовин, наголошується тенденція збільшення помилкових результатів. Вихід тут один: строга уніфікація всіх процедур проведення аналізу, регламентація якості використовуваного устаткування, посуду, реактивів, організація строгого метрологічного контролю аналізів, що проводяться, за допомогою використання різноманітних перевірочних засобів, дотримання вимог до чистоти води, реактивів, посуду, нарешті, повітря в лабораторному приміщенні. Все це дозволяє зменшити і виключити помилки дослідів, а кінець кінцем невипадкову постійну погрішність визначення мікро- і ультрамікроконцентрацій хімічних елементів