7. Кадастри.

Кадастр — систематизоване зведення відомостей, які кількісно і якісно характеризують певний вид природних ресурсів або явищ, у ряді випадків з їхньою економічною або соціально-економічною характеристикою і оцінкою змін під впливом перетворюючої діяльності людини, з рекомендаціями по раціоналізації використання ресурсів і необхідним заходам їх охорони.. Кадастри складають періодично або шляхом неперервних спостережень за відповідним об’єктом. Земельний кадастр — зведення відомостей про природне, господарське і правове положення земель. Ведеться по єдиній системі. Включає дані реєстрації землекористувань, обліку кількості і якості земель, бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель. Дані, що наводяться, необхідні для організації ефективного використання і охорони земель, прогнозування змін кількісного і якісного стану земельних ресурсів, планування, розміщення і спеціалізації сільського господарства, меліорації земель і рішення інших господарських задач. Водний кадастр — систематизоване зведення відомостей про водні ресурси країни. Містить дані обліку вод за кількісними і якісними показниками, їхнім споживанням і використанням. Складається по регіонах або басейнах. Матеріали його використовуються при плануванні, проектуванні і управлінні об'єктами водного господарства, знаходять широке застосування в прогнозуванні змін і практиці охорони водних ресурсів. Лісовий кадастр — систематизоване зведення достовірних відомостей про природне, господарське і правове положення лісів. Він містить дані обліку лісового фонду за кількісними і якісними показниками, включаючи прямі і побічні користування. Ці матеріали необхідні при плануванні і організації раціонального лісокористування, при проведенні інших господарських заходів, зв'язаних з використанням лісів і земель лісового фонду, знаходять широке застосування в прогнозуванні змін і практиці охорони лісових ресурсів. Промисловий кадастр — зведення даних про ті або інші об'єкти промислу, що містить їхню якісну і кількісну характеристику, відомості про динаміку відновлення, допустимі норми вилучення і т.п. Складають кадастри мисливських, рибних ресурсів і т.п. Детеріораційний кадастр — зведення відомостей про погіршення складу і стану оточуючого людину природного середовища (рівнях і джерелах забруднення атмосфери, вод і ґрунтів, порушених землях, інших негативних змінах, що виникли в природі). Складається по регіонах. Матеріали, що містяться в кадастрі, особливо цінні для розробки заходів щодо раціоналізації використання природних ресурсів, оптимізації втручання в природне середовище, визначення кола необхідних природоохоронних заходів і шляхів поліпшення якості навколишнього середовища.

9. Типи, структура, функції агроекосистем

Типи агроекосистем. Автори навчального посібника «Сільськогосподарська екологія» (Уразаєв і ін., 1996), розглядаючи сільськогосподарські екосистеми, виходять з наступного ранжирування: агросфера — глобальна екосистема, що об'єднує всю територію Землі, перетворену сільськогосподарською діяльністю людини; аграрний ландшафт — екосистема, що сформувалася в результаті сільськогосподарського перетворення ландшафту (степового, тайгового і т. д.); сільськогосподарська екологічна система— екосистема на рівні господарства; агробіогеоценоз — поле, сад, баштан, теплиця, оранжерея; пасовищний біогеоценоз — природне або культурне пасовище, використовуване для випасу сільськогосподарських тварин; ферменний біогеоценоз — стайня, корівник, свинарник, кошара, пташник, тваринницький комплекс, зоопарк, віварій. Приведена структуризація, з одного боку, відображає багатоплановість взаємодії людини з навколишнім природним середовищем в процесі сільськогосподарського виробництва, а з іншою — переконує в необхідності вироблення цілісної методології досліджень, що відображає суть агроекології, як інтеграційного міждисциплінарного комплексу. З одного боку, агроекосистеми — це природно-матеріальне джерело виробництва, а з іншого — об'єкт і результат цілеспрямованої діяльності людини. , виділено п'ять видів землекористування, по кожному з яких класифіковані агроекосистеми:1.Землеробське, або польове, землекористування — богарні, зрошувані агроекосистеми (ротації зернових, бобових, кормових, овочевих, баштанних, технічних і лікарських, культур).2.Плантаційно-садове землекористування — агроекосистеми (чайний кущ, дерево какао, кавове дерево, цукрова тростина), садові агроекосистеми (плодові сади, ягідники, виноградники).3.Пасовищне землекористування — пасовищні агроекосистеми (відгінні пасовища: тундрові, пустинні, гірські; лісові пасовища; покращені пасовища; сінокоси; окультурені луги).4.Змішане землекористування — змішані агроекосистеми, що характеризуються рівнозначним співвідношенням і поєднанням декількох видів землекористувань, а також процесів одержання як первинної, так і вторинної біологічної продукції.5.Землекористування з метою виробництва вторинної біологічної продукції — агропромислові екосистеми (території інтенсивного «індустріалізованого» виробництва молока, м'яса, яєць і іншої продукції на основі переважаючих процесів постачання системи речовиною і енергією ззовні). За енергетичними вкладеннями виділяють агроекосистеми доіндустріальні з додатковою енергією у вигляді м'язових зусиль людини і тварин. Агроекосистеми цього типу, як правило, гармонують з природними екосистемами, займають значні площі орних земель в країнах Азії, Африки і Південної Америки. Розрізняють також агроекосистеми індустріальні, які вимагають постійного додаткового привнесення енергії. Можна виділити три базових типи агроекосистем: природоємкий, природоохоронний і природополіпшуючий. Природоємкі агроекосистеми характеризуються неповним відтворенням природної родючості, що приводить до падіння її рівня. Для природоохоронного типу агроекосистем характерні просте відтворення природної родючості і, як наслідок, збереження її рівня. Природополіпшуючий тип направлений на розширене відтворення і підвищення рівня природної родючості. . Енергетичні особливості різних природних зон планети дозволяють виділити 5 основних (глобальних) типів агроекосистем. 1. Тропічний тип характеризується високою забезпеченістю теплом, що сприяє безперервній вегетації. Землеробство базується головним чином на основі функціонування агроекосистем з переважанням багаторічних культур Однорічні культури дають декілька урожаїв в рік. 2. У агроекосистемах субтропічного типу інтенсивність антропогенних потоків речовин і енергії менша; виявляються дискретність і дисперсність цих потоків. В основному характерна наявність двох періодів вегетації — літнього і зимового. Виростають багаторічні рослини, які мають добре виражений період спокою. 3. Агроекосистеми помірного типу характеризуються лише одним (літнім) періодом вегетації і тривалим («неробочим») періодом зимового спокою. Дуже висока потреба у вкладенні антропогенної енергії припадає на весну, літо і першу половину осені.4. Землеробство в агроекосистемах полярного типу носить осередковий характер. Агроекосистеми істотно обмежені територіально і по видах оброблюваних культур (листові овочі, ячмінь, деякі коренеплоди, рання картопля).5. Агроекосистеми арктичного типу у відкритому ґрунті відсутні. Вирощування культурних рослин виключений через дуже низькі температури теплого періоду: у літні місяці бувають тривалі похолодання з мінусовими температурами.