34.Компоненти агроекологічного моніторингу.

з основних блок-компонентів агроекосистем є рослини. В процесі агроекологічного моніторингу фіксують не тільки кількість і якість урожаю в кінці вегетації, але і збирають дані за всіма динамічними показниками його формування (накопичення біомаси; формування листової поверхні для подальшого розрахунку використання фотосинтетичного потенціалу, розвиток асиміляційної поверхні листя; зміна структури агрофітоценозу і його оптико-біологічна характеристика з оцінкою ККД використання променистої енергії; закладка і реалізація елементів продуктивності рослин).

Це дозволить уточнити терміни агротехнічних і агрохімічних заходів, контролювати розвиток процесів формування урожаю. Знаючи оптимальні параметри окремих елементів, можна регулювати їх.

Для здійснення безперервного моніторингу стану і розвитку рослин можна застосовувати автоматизовані системи. Такі системи є проблемно-орієнтованим комплексом контрольно-вимірювальний апаратура, що має гнучку структуру, яка дозволяє адаптуватися до інформаційного забезпечення широкого кола науково-дослідних завдань при розробці сучасних технологій інтенсивного екологічно безпечного землеробства.

36.Біогеохімічні підходи до проведення агроекологічного моніторингу.

Для досягнення мети агроекологічного моніторингу і подальшої розробки методів досліджень конкретних елементів (речовин) актуально біогеохімічне районування територій.

Токсичні речовини, що поступають в результаті діяльності людини в агроекосистеми через атмосферу, гідросферу і ґрунт, включаються в біогеохімічні круговороти, транспортуються по ланцюжку: рослини — корма — продукти харчування — організм тварин — організм людини. Очевидно, що, будучи однією з обов'язкових умов формування системи цілеспрямованого управління виробництвом екологічно чистої сільськогосподарської продукції, агроекологічний моніторинг повинен ґрунтуватися і на знанні процесів біогеохімічного круговороту речовин. При цьому важлива «місткість» моніторингу. У перелік показників, що підлягають контролю, обов'язково входять елементи, що впливають опосередковано або прямо на організм людини і тварин (берилій, нікель, селен, фтор, хром і ін.). Можливу наявність біогенних елементів, важких металів і інших компонентів слід контролювати в поливній і питній воді, рослинній і тваринній продукції, лікарській сировині; необхідний також контроль за якістю продукції в процесі переробки і т.д. По суті справи, підконтрольним повинен бути весь трофічний ланцюг.

Для об'єктивного обліку біогеохімічних особливостей територій при проведенні моніторингу доцільно ґрунтуватися на багаторічних відомостях, зокрема історичних (характер землекористування за період в 50 років і більш, початок експлуатації земельного фонду, динаміка рівнів хімізації і т. п.); агрохімічних (порівняння з раніше узятими ґрунтовими монолітами аналізів сучасних ґрунтів, особливо за вмістом мікроелементів, важких металів і ін.); про кліматичні умови, розвиток процесів хімічного забруднення повітря і водних джерел; про наявність природних біогеохімічних провінцій.

Біологічне поглинання мікроелементів рослинами можна оцінювати за допомогою коефіцієнтів біологічного поглинання, які розраховують по відношенню вмісту мікроелементів в рослинах до вмісту їх в ґрунтах. На основі коефіцієнтів біологічного поглинання виділені рослини-індикатори (рослини, здатні накопичувати у великих кількостях той або інший елемент).

В результаті складних багатовікових геохімічних процесів поверхня іґрунтовий покрив континентів придбали специфічні геохімічні риси. Виникли і сформувалися різні геохімічні провінції і області, що характеризуються визначеними складом мігруючих сполук, умовами реакції середовища і окислювально-відновним режимом, накопиченням і винесенням макро- і мікроелементів Практично для кожного елементу доцільно розрізняти чотири рівні концентрації: Дефіцит,оптимальний вміст ,допустимі концентрації згубні (фатальні)