32.Основні завдання і схема моніторингу.

«моніторинг» вживаэться у області охорони навколишнього природного середовища,(70-х р.) Вперше Стокгольмської конференції ООН по навколишньому середовищу (1972).

Моніторинг — система спостережень і контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів і попередження критичних ситуацій, шкідливих або небезпечних для здоров'я людей, живих організмів і їхніх співтовариств, природних комплексів і об'єктів. спостереження завданнями моніторингу є також оцінка стану середовища і прогнозування його змін. Розрізняють моніторинг біосферний (глобальний), регіональний, локальний (імпактний), екологічний, біологічний, санітарно-токсикологічний, міжнародний, національний, базовий (фоновий), безпосередній і дистанційний (зокрема авіаційний і космічний). моніторинг — це система повторних спостережень одного або декількох елементів НПС в просторі і в часі з певною метою відповідно до наперед заданої програми. Виражаючись точніше, таку систему слід називати „моніторингом антропогенних змін НПС. біоекологічному моніторингу — виявляє відзив біосфери на антропогенні дії на різних рівнях організації живого.( цільових установок моніторингу — захист інтересів людини) генетичний моніторинг — спостереження за можливими змінами спадкових ознак у різних популяцій. Геоекологічний моніторинг відстежує зміни геосистем наслідки перетворення їх в природно-технічні системи. види моніторингу розрізняються і методами дослідження Для спостережень використовують як контрольні пункти, що входять в загальну мережу моніторингу, так і особливі ключові (тестові) площі. Біосферний моніторинг включає спостереження за параметрами біосфери в глобальному масштабі і замикає систему стеження за навколишнім середовищем.

Агроекологічний моніторинг загальнодержавна система спостережень і контролю за станом і рівнем забруднення в процесі інтенсивної сільськогосподарської діяльності.мета — створення високоефективних, екологічно збалансованих агроценозів на основі раціонального використання і розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу, грамотного застосування засобів хімізації . завдання входять: організація спостережень за станом агроекосистем;

отримання систематичної об'єктивної і оперативної інформації по регламентованому набору обов'язкових показників, що характеризують стан і функціонування основних компонентів агроекосистем;

оцінка одержуваної інформації;

прогноз можливої зміни стану даного агроценозу або їхньої системи в найближчій і віддаленій перспективі;

вироблення рішень і рекомендацій; консультації; попередження виникнення екстремальних ситуацій і обґрунтування шляхів виходу з них; направлене управління ефективністю агроекосистем.

принципами

Комплексність,одночасний контроль за трьома групами показників, що відображають найбільш істотні особливості варіабельності агроекосистем

Безперервність контролю за агроекосистемою,

Єдність цілей і завдань досліджень, що проводяться різними фахівцями за узгодженими програмами під єдиним науково-методичним керівництвом.

Системність досліджень

Достовірність досліджень, яка передбачає, що точність їхня повинна перекривати просторове варіювання, супроводжуватися оцінкою достовірності відмінностей.

Одночасність (поєднання, зв'язаність) спостережень за системою об'єктів, розташованих в різних природних зонах. виділяються дві взаємозв'язані по інформаційній базі підсистеми: наукова і виробнича. Науковою базою підготовки початкових даних для застосування технологічних рішень є полігонний агроекологічний моніторинг Виробнича система включає моніторинг всіх використовуваних сільськогосподарських площ країни по порівняно невеликому набору показників через 5– 15 років. Дозволяє одержати надійну систему строкових характеристик.

Основні принципи організації полігонного агроекологічного моніторингу. Як полігони для агроекологічного моніторингу використовують тривалі досліди географічної мережі Такі полігони відображають систематичну дію на ґрунт і інші компоненти екосистеми найбільш поширеного техногенного фактора. Локальний агроекологічний моніторинг проводять у виробничих умовах в дослідно-показових і базових господарствах, розташованих в основних ґрунтово-кліматичних регіонах країни. завдання входять: проведення систематичних спостережень за станом основних компонентів агроекосистеми. Суцільний агроекологічний моніторинг можна виявити (а потім відобразити на картографічному матеріалі) антропогенні, техногенні, ерозійні та інші зміни властивостей ґрунтів і стану ґрунтового покриву. Ґрунтовий екологічний моніторинг складається з трьох послідовних взаємозв'язаних частин:

контроль прогноз вірогідних змін стану ґрунтів і ґрунтового покриву;

науково обґрунтовані рекомендації