1. Гострота продовольчої проблеми.

2. Ресурси біосфери.

3. Населення.

4. Проблеми харчування людей.

5. Природні ресурси

6. Ресурсні цикли

7. Кадастри.

8. Роль сільського господарства у формуванні первинної біологічної продукції.

9. Типи, структура, функції агроекосистем

10. Круговорот речовин і потоки енергії в агро екосистемах

11.Техногенез.

12. Забруднення навколишнього середовища

13.Ґрунтово-біотичний комплекс — цілісна матеріально-енергетична підсистема біо(агро)ценозів

14. Біогеоценотична діяльність мікробного комплексу

15. Функціональна роль ґрунту в екосистемах

16. Антропогенне забруднення ґрунтів

17. Нормування вмісту хімічних елементів в ґрунті

18.Екологічні основи збереження і відтворення родючості ґрунтів, захист від забруднення важкими металами

19.Приток поживних речовин як чинник зміни екологічної рівноваги у водоймищах. можливості визначення біогенного навантаження.

20. Екологічні і санітарно-гігієнічні наслідки евтрофування вод.

21. Сільськогосподарські джерела біогенного навантаження.

22. Зниження біогенного навантаження з допомогою протиерозійних інженерно-біологічних систем.

23.Застосування мінеральних добрив.

24. Застосування хімічних засобів захисту рослин.

25. Екологічні аспекти вапнування ґрунтів.

26.Екологічні наслідки зрошування.

27.Екологічні наслідки осушення.

28.Шляхи екологізації у сфері механізації та електрифікації сільського господарства.

29.Використання малої ґрунтообробної техніки.

30.Використання вітрової та сонячної електроенергетики, малої гідроенергетики.

31.Використання біогазових установок.

32.Основні завдання і схема моніторингу.

33Агроекологічний моніторинг в інтенсивному землеробстві.

34.Компоненти агроекологічного моніторингу.

35.Еколого-токсикологічна оцінка агроекосистем.

36.Біогеохімічні підходи до проведення агроекологічного моніторингу.

37.Екологічна оцінка забруднення важкими металами.

38.Особливості проведення агроекологічного.

39.Моніторингу на меліорованих землях.

40.Організація інформаційної бази даних агроекологічного моніторингу.

41.Негативний вплив відходів тваринництва на навколишнє природне середовище.

42.Використання біотехнології для переробки відходів тваринництва.

43.Санітарно-захисні зони і зелені насадження тваринницьких ферм і комплексів

2. Ресурси біосфери.

Землекористування. Загальна площа континентів нашої планети складає 14,8 млрд. га, з яких орними землями і багаторічними насадженнями (плодові, олійні, ягідні та інші культури) зайнято 1,5 млрд. га (приблизно 11%). Сінокоси і пасовища займають близько 3 млрд. га (22,3%), ліси — дещо більше 4 млрд. га (або майже 30%), інші землі, непридатні для освоєння (болота, голі піски, складно розчленований ландшафт, льодовики, скелі і т. п.), — 4,9 млрд. га (36,6%).

Сільськогосподарські угіддя в Україні займають 41,8 млн га, зокрема рілля — 32,6, сінокоси і пасовища — 8,1 млн га. На одного жителя України припадає приблизно 0,89 га сільськогосподарських угідь, з яких 0,69 га складають ріллю і 0,17 га — сінокоси і пасовища.

У продовж XX ст. запаси гумусу в чорноземах зменшилися майже в 2 рази. Запаси гумусу в орних ґрунтах зменшуються щорічно на 0,3–0,7% загальних запасів в шарі ґрунту 25–30 см. У останнє десятиліття XX ст. під впливом зростаючого антропогенного навантаження на ріллю втрати гумусу досягали 0,64 т/га в рік.

В результаті господарської діяльності населення планети втрати земельних угідь постійно збільшуються. Особливо чутливими до різних форм антропогенного тиску виявилися найбільш вразливі екосистеми жарких, посушливих, напівзасушливих регіонів і холодних територій в зоні тундри, лісотундри, а також частини високогірних районів з коротким періодом вегетації.

Водні ресурси. Прісна вода належить до найважливіших лімітованих, але відновних ресурсів біосфери: на неї припадає близько 2,5% всіх водних ресурсів Землі. Прісною називають воду, в 1 л якої міститься не більше 1 г розчинних солей, тобто солоність її рівна 0,1%. Загальна кількість води на Землі, за оцінкою фахівців, складає 1370,3 млн км³_, зокрема прісної води 35 млн км³, вся решта кількості — це води Світового океану, солоних озер, підземні води і т.д.

З розрахунку на одного жителя Землі зараз (6 млрд. чоловік) в середньому припадає 5,8 млн м³ прісної води. Проте основна маса прісної води труднодоступна для людини, оскільки 70% її поміщене в льодовиках полярних країн, а близько 30% — у водоносних шарах під землею.

У деяких державах дефіцит питної води починає набувати характеру національної біди. Так, на прісній воді, що завозиться, живуть Алжир, Гонконг, Сінгапур, жителі прибережних районів Югославії, деяких міст Туркменістану і ін.

Міжнародна конференція з водних ресурсів і навколишнього середовища (Дублін, 1992) охарактеризувала стан глобальних водних ресурсів як критичний. Для виживання багатьох мільйонів людей необхідні негайні і ефективні дії.

За запасами місцевих водних ресурсів у розрахунку на одного жителя (менше 1000м³ у рік) Україна відноситься до малозабезпечених водою країн (в середньому по Європі водні ресурси на душу населення становлять 5,18 тис. м³ у рік.

У нашій країні збільшується забруднення водних об'єктів скиданнями неочищених стічних вод. Кількість стічних вод збільшилась у багато разів, змінився склад забруднювачів. У водотоки і водойми стали надходити у великій кількості стійкі забруднювачі, від яких вода не здатна звільнитися в процесі самоочищення. Відбувається не стільки кількісне, скільки якісне виснаження водних ресурсів, бо при скиданні 1 м³ неочищених стічних вод забруднюється 40-60 м³ (а іноді й у багато разів більше) чистої природної води.

Лісові ресурси. Лісові екосистеми займають на Землі близько 30% суші і виконують функцію “легенів” планети. Ліси — найважливіший чинник в екологічній рівновазі біосфери, одне з основних джерел кисню на Землі, глобальний акумулятор сонячної енергії і біологічної маси. Лісовий покрив очищає навколоземну атмосферу, регулює температурний режим і стік води, захищає ґрунт від ерозії і є джерелом різноманітної сировини і харчування людей.

Загальна площа лісів на Землі складає більше 4 млрд. га (зокрема близько 3 млрд. га — зімкнутих), більше половини з них — тропічні і субтропічні ліси.

Природний ліс — один з основних типів рослинності на Землі. Він складається з сукупності деревних, чагарникових, трав'янистих і інших рослин (мохи, лишайники, гриби), що історично склалася, з властивим кожній лісовій формації специфічним типом тваринного світу. Вологі тропічні ліси, що займають 7% суші, особливо багаті різними видами рослин і тварин; ці ліси забезпечують середовище існування приблизно половині всіх відомих сучасній науці видів, будучи при цьому джерелом коштів для існування приблизно для 140 млн чоловік. Середня щорічна продуктивність цих лісів складає 28 т органічної речовини на 1 га, тоді як змішані ліси помірних широт продукують до 10 т/га.

Антропогенний тиск на лісові екосистеми постійно зростає: заготівля ділової деревини для експорту, для виробництва будівельних матеріалів, паперу, а також для палива; знищення лісів для розширення площ орних земель, пасовищних і сінокісних угідь, будівництва населених пунктів, прокладки різних комунікацій і т.п.

Ресурси Світового океану. Роль Світового океану у функціонуванні біосфери як єдиної системи важко переоцінити. Водна поверхня океанів і морів покриває велику частину планети; при взаємодії з атмосферою океанічні течії значною мірою визначають формування клімату і погоди на Землі. Всі океани, включаючи замкнуті і напівзамкнені моря, мають нескороминуще значення в глобальному життєзабезпеченні населення земної кулі продуктами харчування.

Морське рибальство щорічно дає 80–90 млн т риби і молюсків; з 1950 по 1990 р. вилов риби збільшився в 5 разів, світовий вилов риби на душу населення зріс з 8– 9 до 18 кг.

Надмірний вилов морепродуктів за допомогою сучасних навігаційних і науково-технічних засобів, зокрема використання супутникової інформації, веде до стрімкого скорочення світових рибних ресурсів і деградації водних екосистем.

Значний збиток біологічним ресурсам океанів і морів наносить антропогенне забруднення, яке на 70% обумовлене наземними джерелами, включаючи великі і малі міста, скидання промислових і будівельних відходів, сільського, лісового господарства і т.п. Чималу частку в забруднення вносить судноплавство, що швидко розвивається, за рахунок скидання побутових відходів з кораблів у воду. Близько 600 тис. т нафтопродуктів щорічно потрапляє в океани і моря в результаті морських перевезень, аварій і незаконного зливу. Забруднюючі речовини створюють головну загрозу для морського середовища існування.