- •1. Об'єкт і предмет соціології
- •2. Функції соціології як науки.
- •4. Структура системи соціологічного знання
- •5. Періодизація розвитку соціологічного знання.
- •6. Фундатори академічної соціології, їх погляди на суспільство(о.Конт, г.Спенсер, к.Маркс, е.Дюркгейм, м.Вебер та ін.).
- •7. Позитивізм о.Конта.
- •8. Органістична концепція г. Спенсера.
- •9. Соціологія е.Дюркгейма.
- •10. М.Вебер Взаємозв’язок між протистантською етикою та духом капіталізму.
- •11. Матеріалістичне вчення про суспільство.
- •12. Сучасні соціологічні теорії.
- •13. Соціологічна думка в Україні хіх – хх ст.
- •14. Сучасні українські соціологи: основні представники.
- •15. Поняття соціальної мобільності. Види соціальної мобільності.
- •16. Суспільство як соціальна система.
- •Специфічні якості соціальної системи
- •17. Суспільство та проблеми його типологізації.
- •18. Поняття та види соціальних інститутів.
- •19. Соціальні інститути: види та функції.
- •20. Соціальна структура суспільства: визначення, загальна характеристика.
- •Соціальна стратифікація: сутність, історичні типи.
- •Поняття соціальної мобільності.
- •Соціальний статус та соціальна роль.
- •Основні елементи соціальної структури.
- •Сучасні форми соціальної нерівності.
- •Сім'я як мала соціальна група та соціальний інститут.
- •Форми сім'ї та шлюбу.
- •Критерії успіху сімейно-шлюбних стосунків.
- •Культура: сутність та основні функції.
- •Культура, цивілізація, суспільство – співвідношення понять.
- •Елементи культури, їх значення для суспільства.
- •Контркультура та субкультура: спільне і відмінне.
- •§ 45. Програма соціологічного дослідження
- •Якісні та кількісні методи соціологічних досліджень: загальна характеристика
- •1.1. Методи якісних досліджень
- •1.2. Технічне забезпечення
- •1.3. Проективні техніки
- •Методи збору соціологічної інформації.
- •Аналіз документів.
- •Спостереження як метод збору соціологічної інформації.
- •Поняття вибірки в соціології.
- •Опитування як метод збору соціологічної інформації.
Спостереження як метод збору соціологічної інформації.
Спостереження як метод збирання соціологічної інформації не можна віднести до специфічних методів соціології. Остання запозичила його ще з часів перших соціологів із раніше сформованих галузей емпіричного знання і в кінцевому рахунку із природничих наук. В соціологічно-природничому симбіозі спостереження можна в першому наближенні визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються. При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів (кінокамера, фотоапарат, магнітофон, телевізійна та інша техніка) лише та інформація, яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується. Розрізняють також відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується, і спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження. Можна також виділити спостереження:
нестандартизоване, у якого немає чіткого плану дій, приписуваних ззовні;
стандартизоване, у якого є чітко фіксовані приписи відносно предмета і процедури спостереження. Кожний вид (тип) спостереження має свої позитивні і негативні сторони.
Як основний метод збирання первинної інформації метод спостереження є досить ефективним в монографічних дослідженнях, тобто дослідженнях окремого випадку, а також в дослідженнях, які не вимагають великого обсягу вибірки.
Поняття вибірки в соціології.
Термін «вибірка» за наших часів в емпіричній соціології масових опитувань має два основних досить сталих значення.
1. В одних випадках поняття «вибірка» використовується як синонім поняття «вибіркова сукупність» — частина населення (популяції), яка, власне, і зазнає опитування, з тим, щоб одержані результати можна було б поширити на досліджувану популяцію загалом.
2. В інших випадках під «вибіркою» мають на увазі процес відбору одиниць спостережень (технологія, способи і методи такого відбору визначають тип вибірки) — у цих випадках слово «вибірка» є синонімом процедурної категорії — «відбір одиниць спостереження».
Побудова вибірки при підготовці проекту конкретного соціологічного дослідження зводиться до розв'язання трьох основних проблем:
1) визначення обсягу вибірки — кількості чоловік, яких треба опитати для одержання якісної інформації;
2) визначення типу вибірки — побудова конкретної схеми процедури відбору;
3) оцінка якості вибірки — визначення ймовірності і міри точності, з якими результати опитування вибіркової сукупності можна переносити на ту чи іншу частину населення.
Проблеми перелічені у тому порядку, в якому вони найчастіше постають перед розробниками проекту. Але розв'язуватися вони повинні у зворотній послідовності. Питання якості вибірки є ключовим — з нього розпочинається розробка вибірки (бо саме воно визначає підходи до розв'язання питання про обсяг та тип вибірки), і відповідь на це питання після завершення збору даних є засадовою для аналізу одержаної інформації та інтерпретації результатів.
Визначення якості вибірки включає опис низки умов, які дають змогу оцінити валідність, надійність та репрезентативність вибіркової сукупності стосовно об'єкта дослідження.
