- •1. Об'єкт і предмет соціології
- •2. Функції соціології як науки.
- •4. Структура системи соціологічного знання
- •5. Періодизація розвитку соціологічного знання.
- •6. Фундатори академічної соціології, їх погляди на суспільство(о.Конт, г.Спенсер, к.Маркс, е.Дюркгейм, м.Вебер та ін.).
- •7. Позитивізм о.Конта.
- •8. Органістична концепція г. Спенсера.
- •9. Соціологія е.Дюркгейма.
- •10. М.Вебер Взаємозв’язок між протистантською етикою та духом капіталізму.
- •11. Матеріалістичне вчення про суспільство.
- •12. Сучасні соціологічні теорії.
- •13. Соціологічна думка в Україні хіх – хх ст.
- •14. Сучасні українські соціологи: основні представники.
- •15. Поняття соціальної мобільності. Види соціальної мобільності.
- •16. Суспільство як соціальна система.
- •Специфічні якості соціальної системи
- •17. Суспільство та проблеми його типологізації.
- •18. Поняття та види соціальних інститутів.
- •19. Соціальні інститути: види та функції.
- •20. Соціальна структура суспільства: визначення, загальна характеристика.
- •Соціальна стратифікація: сутність, історичні типи.
- •Поняття соціальної мобільності.
- •Соціальний статус та соціальна роль.
- •Основні елементи соціальної структури.
- •Сучасні форми соціальної нерівності.
- •Сім'я як мала соціальна група та соціальний інститут.
- •Форми сім'ї та шлюбу.
- •Критерії успіху сімейно-шлюбних стосунків.
- •Культура: сутність та основні функції.
- •Культура, цивілізація, суспільство – співвідношення понять.
- •Елементи культури, їх значення для суспільства.
- •Контркультура та субкультура: спільне і відмінне.
- •§ 45. Програма соціологічного дослідження
- •Якісні та кількісні методи соціологічних досліджень: загальна характеристика
- •1.1. Методи якісних досліджень
- •1.2. Технічне забезпечення
- •1.3. Проективні техніки
- •Методи збору соціологічної інформації.
- •Аналіз документів.
- •Спостереження як метод збору соціологічної інформації.
- •Поняття вибірки в соціології.
- •Опитування як метод збору соціологічної інформації.
14. Сучасні українські соціологи: основні представники.
. Головаха Євген Іванович – займаєть ся вивченням психолого-соціологічної інтерпретації масового психологічного явища соціальної амбівалентності українського суспільства.
Н.Й. Черниш - досліджує історію світової та української соціологічної думки, етнонаціональні та політичні процеси і явища в сучасній Україні, формування соціальних та етнічних ідентичностей. Вона є автором понад 70 наукових праць, зокрема монографій і підручників.
Піча Володимир Маркович - Викладає такі навчальні дисципліни: "вступ до соціології", "історія соціології", "соціологія науки", "соціологія вільного часу", "соціологія освіти", "соціологія сім'ї", "методологія суспільних наук".
Ручка Анатолій Олександрович - стояв у джерел формування соціології як наукової дисципліни в Україні, працює в цій галузі з 1967 р. Є автором відомих соціологічних робіт, підручників, численних монографій, статей у журналах і наукових збірниках, які видавалися в Україні, Росії, Польщі, Словаччині, Німеччині. Академік Української Академії політичних наук (1994), Почесний доктор Міжнародної Кадрової Академії (2000). Почесний член Соціологічної асоціації України (2010). Під його керівництвом і консультуванням захищено близько 10 докторських і кандидатських дисертацій із проблем соціології.
Погорілий Андрій Олександрович – займається Історією соціології (від античності до початку XX ст.)
Макеєв Сергій Олексійович - Займається Проблемами динаміки структури суспільства, тенденції соціальної стратифікації, напрямки і масштаби соціальної мобільності.
Костенко Наталія Вікторівна - Автор спецкурсів для студентів соціологічних факультетів: «Соціологія масової комунікації», «Аналіз текстів у соціології».
Коло наукових інтересів - сучасна культура, медіа, комунікації.
В. Г. Городяненко – спеціалізується на соціології сім’ї
15. Поняття соціальної мобільності. Види соціальної мобільності.
Соціальна мобільність (лат. mobile — рух, рухливість) — це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші.
Основоположником теорії соціальної мобільності прийнято вважати П. Сорокіна. Під соціальною мобільністю учений розуміє будь-який перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної позиції у соціальному просторі в іншу.
Оскільки вертикальна мобільність спостерігається в будь-якому суспільстві, а між прошарками повинні існувати якісь шляхи, по яких індивіди переміщаються нагору або вниз із одного прошарку в інший, згідно П. Сорокіну, існують канали соціальної циркуляції, найважливішими з яких учений вважає такі: армія, церква, школа, політичні, економічні й професійні організації.
16. Суспільство як соціальна система.
Суспільство - це така система, основними елементами якої є особистості, а також інші соціальні суб'єкти, соціальні норми та соціальні зв'язки.
Соціальна система складається з елементів, які своєю чергою, можуть розглядатися як системи. Такі елементи називають підсистемами.
Як такі соціальні підсистеми можуть розглядатися:
соціальні інститути,
соціальні організації;
соціальні спільноти.
Карл Маркс
Суспільство - це сукупність таких взаємин між людьми, які складаються передусім з приводу виробництва. Домінуючу роль у житті суспільства відіграє виробництво матеріальних благ (базис), яке поєднує продуктивні сили та виробничі відносини і визначає духовну сферу життя суспільства - ідеологічну надбудову. Т. Парсонс (1902-1979) вважав, що суспільство - це складна соціальна система, яка поєднує соціальні групи, соціальні інститути та індивідів, що перебувають в активній взаємодії, спрямованій системою цінностей. Саме система моральних цінностей, що поділяється людьми, дозволяє їм інтегруватися в суспільство.
