2006 Році сформувалося два наочних лідери: національно-демократична

ідеологія та ідейно-політичний напрямок, що містить ідеї єдності України та

Росії. В першу п’ятірку з помітним відривом від лідерів ввійшли також

комуністичний, соціал-демократичний та соціалістичний напрямки. Можна

відмітити деяке зменшення «деідеологізованої» частки населення: якщо у 2001

році більше половини (54%) не змогли визначити власну ідеологічну

орієнтацію, то у 2006 – лише 45%.

Результати парламентських виборів 2006 року певним чином підтвердили

наведений рейтинг ідеологічного впливу: виграли саме політичні сили, що були

найбільш яскравими носіями націонал-демократичної та спрямованої на союз

Росії і України ідеологій, і, відповідно, зі значно меншою кількістю голосів до

парламенту пройшли соціалісти та комуністи.

Загальний аналіз політичних програм українських партій напередодні

парламентських виборів 2006 та 2007 років за критерієм провідних політичних

цінностей дозволяє зробити такий висновок. Чим консолідованіша та

стабільніша політична сила, тим меншу кількість цінностей вона проголошує,

водночас пропонуючи більше шляхів до їхньої реалізації, при цьому цінності

тримаються в рамках певної ідеології. Слабші партії тяжіють до еклектичного

викладу різноманітних цінностей.

Як стверджують фахівці Національного інститут стратегічних досліджень

при Президентові України, цілісні ідеології політичних партій ще не стали

визначальним чинником виборчої поведінки громадян, а передвиборні

програми часто відрізняються від власне партійних. Тому процес ідеологічної

самоідентифікації українських політичних партій ще далекий від свого

завершення. Аналіз змісту програм, заяв лідерів та особливості урядування

трьох основних політичних сил (БЮТ, НСНУ та ПР) в Україні протягом

166

останніх 3-х років (відповідно − уряди Ю. В. Тимошенко, Ю. В. Єханурова та

В. Ф. Януковича) дозволяють визначити лише окремі ознаки ідеологічного

тяжіння:

• Народний Союз Наша Україна − до лібералізму із акцентуванням

уваги на необхідності забезпечення вільної конкуренції, мінімізації втручання

держави в бізнес та економіку, відкритості влади і суспільства. Особливий

наголос при цьому робиться на орієнтації влади на моральні якості громадян, їх

гуманітарний розвиток та утвердження принципів справедливості.

• Партія регіонів − до консерватизму, з орієнтацією на забезпечення

стабільного розвитку індустріальних відносин; протидією кардинальному

реформуванню та перебудові суспільства революційними методами, оскільки

вважають їх неприродними і такими, що дестабілізують ситуацію. Зокрема

свобода поєднується з підкоренням існуючому законодавству, повагою до

владних інститутів. Зазвичай консерватори захищають привілейоване

становище еліт.

• Блок Юлії Тимошенко – до соціал-демократії, будівництва соціально

справедливого суспільства шляхом реформування та покращення капіталізму;

створення соціально орієнтованої економіки (як противаги ідеї

абсолютизованого вільного ринку лібералів); створення потужного державного

сектора в економіці, націоналізацію стратегічно важливих підприємств

(особливо у нафтопереробній промисловості та енергетиці), скорочення

розриву між бідними та багатими через підтримку малозабезпечених та

будівництво ефективної системи соціального забезпечення.

Якщо більш детально зупинитися на ідеологічно-ціннісному забарвленні

провідних учасників виборчих перегонів, то можна з’ясувати таке. Блок «Наша

Україна» особливий наголос робив на своїй демократичності, прагненні

побудувати правову державу, європейських цінностях, які утверджуються в

Україні після «помаранчевої революції». Народовладдя та відповідальність

перед людьми – це основний стрижень ціннісних вподобань «нашоукраїнців», а

також справедливість для всіх і кожного. Такі цінності, як чесність, заможність,

професіоналізм та національний інтерес представники «Нашої України»

трактують у професійному контексті, а саме: «чесність – суддям, армії –

професіоналізм, селу – заможність, зовнішній політиці – «національний

інтерес». Напевно, автори передвиборчої програми хотіли наголосити на тому,

що саме в цих сферах не вистачає зазначених цінностей. «Наша Україна»

застосовує таку оригінальну ціннісну характеристику, як «народність»,

розуміючи її як «чесну владу, що звітує перед народом», тобто відповідальність

влади перед народом.

Дещо іншим за своїми ціннісними уподобаннями є Народний блок

Литвина. Тут на чільних місцях – народність, справедливість, законність. Ці

поняття не пояснені, а мають вигляд вищої мети, яка має бути постійно

присутньою у всіх словах та вчинках лідерів НБЛ. Серед цінностей, про які

прямо згадує програма Блоку: мораль, справедливість та консолідація нації.

Показовим є лозунг блоку: «Ми з народу, з народом, для народу», – який

підсумовує, але не прояснює позицію цієї політичної сили.

167

Виборчий Блок Юлії Тимошенко прихильний до справедливості, вищої

моралі, особистої свободи; він говорить про безпеку та достаток. Ці цінності є

загальними і як такі «не потребують пояснення». Також увага БЮТу

акцентована на солідаризмі, духовності, справедливій владі, у що вкладається

особливий зміст. Теза про справедливість на сьогодні досить добре

розрекламована і знайома: «Справедливість є, і за неї варто боротись». Отже,

справедлива влада, на думку Тимошенко та її прихильників, – це «влада

відокремлена від капіталу, контрольована парламентською опозицією».

Солідаризм представлений як висока гуманістична цінність, зміст якої

розкривається через необхідність взаємодії людини та суспільства. Духовність є

скоріше інструментом в передвиборчій програмі БЮТу, а не цінністю «в собі»,

вона подається як протидія алкоголізму, наркоманії, проституції. Поняття

«свободи» в програмному документі зображене від протилежного – боротьби з

насильством, корумпованістю тощо.

Соціалістична партія України декларує соціальну справедливість,

добробут кожної сім’ї, демократичність, суверенність держави, прихильність

європейським стандартам. Як саме партія розуміє ці цінності, окремо не

зазначається. Прихильність до них можна простежити у завданнях, які

соціалісти ставлять перед собою. Показовою є теза, що «народ є інвестором

держави і єдиним надійним джерелом її розвитку», тобто проголошується

народовладдя. Підкреслюється, що «лише чесна влада може забезпечити краще

життя кожному». Чесність влади розуміється як необхідна передумова для

всезагального добробуту.

В основі платформи Комуністичної партії України – народовладдя

представлене в різних сферах народного життя. Усі цінності подані

опосередковано через різноманітні завдання у формі лозунгів. Наприклад, «Ми

- єдина родина! Ми зупинимо розкол нації!», «Повернемо власність народу,

зробимо його заможним!», «Від політреформи – до народовладдя» та інші.

Найпотужнішого представника претендентів на владу, Партію регіонів,

цікавлять, по-перше, добробут, свобода та безпека громадян України (їх захист

партія ставить собі за мету), по-друге , відповідальність влади, захист сімейних

цінностей, духовної, культурної спадщини. Майже всі цінності партія пояснює

через низку конкретних заходів. Так, захист сімейних цінностей – це гарантії

медичної допомоги, освіта для дітей, можливість довгострокового житлового

кредитування. Проголошено як пріоритет підтримку національної економіки,

що має бути основою добробуту громадян; захист демократії і свободи ПР

розуміє в тому сенсі, що права людини в Україні будуть понад усе, а опозиція

матиме всі права і можливості для діяльності.

Отже, можна зробити висновок, що, незважаючи на передвиборчі

радикальні позиції з тих чи інших питань суспільного розвитку, сутнісних

розбіжностей між провідними політичними силами не так вже й багато. Аналіз

програмних документів партій та блоків учасників парламентських виборів