5.2 Шкідливі фактори на виробництві: запиленість, вібрація

В Україні здоров’я та працездатність робітників є пріоритетною державною задачею. Для покращення, регулювання та контролю умов праці в Україні існує ряд документів, в яких перераховані стандарти та норми, яких має дотримуватись підприємство для забезпечення нормального робочого стану людини. Перелік основних нормативних документів з охорони праці на підприємствах легкої промисловості наведені в таблиці 5.2.1.

Основні нормативні документи України з охорони праці Табл.5.2.1

№	Назва	Рік впровадження
1	Закон України про охорону праці № 2694-XII.	1992
2	ГОСТ 12.1.004. ССБП. Пожежна безпека. Загальні вимоги.	1991
3	ГОСТ 12.4.009. ССБП. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування.	1983
4	ГОСТ 12.1.007. ССБП. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки.	1976 (зміни до ГОСТ у 1991)
5	ГОСТ 12.2.003 ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки.	1991
6	ГОСТ 12.1.005. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.	1988
7	ДНАОП 0.03-3.15. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, № 4088-86, затверджені Мінохорони здоров'я СРСР.	1986
8	ДНАОП 0.00-8.02 Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці № 123.	1993
9	ДНАОП 0.00-4.03 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 623 та зміни до нього, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 92.	1993 (зміни до ДНАОП у 1994)
10	Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені Пожнаглядом України, введені в дію наказом МВС України від 22.06.95 р. № 400.	1995

5.2.1 Пил як шкідливий фактор на виробництві

Згідно із [50] існує певний перелік речовин, які можуть бути присутні у виробничих приміщеннях в певних чітко встановлених межах (об’ємних, масових, концентраційних, відсоткових тощо). Серед таких речовин може бути звичайний пил. Висока концентрація пилу характерна для гірничої галузі, машинобудування, металургії та текстильної промисловості.

Джерелами небезпеки від шкідливого фактору «пил» на підприємствах галузей легкої промисловості, зокрема на швейному виробництві, можуть бути:

• Пил від матеріалів, які зшиваються на підприємстві, тобто різні тканини, заготовки тощо

• Пил від матеріалів, якими зшивають, тобто різні типи ниток, волокна, пряжа тощо

• Пил як частинки людського тіла тобто шкіра, волосся, нігті тощо

• Пил, який вноситься у приміщення ззовні, тобто бруд на чоботах, верхньому одязі тощо.

За характером дії на організм людини ( рис. 5.2.1) пил поділяється на подразнюючий (мінеральний та деревний) і токсичний (ртуть, свинець тощо).

Рис.5.2.1. Характер дії пилу в системі «зовнішнє середовище – людина» та можливі захворювання [41]

Нормы та вимоги:

Санітарними нормами проектування промислових підприємств

[51,52] встановлені граничне допустимі концентрації (ГДК) шкідливих аерозолів, які не мають згубної дії на організм людини [Додаток Д]. Для оцінки запиленості повітряного середовища даного приміщення і встановлення правильних методів боротьби з пилом необхідно знати концентрацію пилу в повітрі (мг/м3), ступінь дисперсності (розміри часток пилу), хімічний склад, розчинність і токсичність, а також їхню форму.

Ступінь запиленості повітря можна визначити ваговим, розрахунковим,

електричним і фотоелектричним методами.

Захист від шкідливої дії пилу може бути індивідуальним або загальним.

Індивідуальний спосіб захисту передбачає застосування індивідуальних засобів захисту органів дихання, шкіри, а також медичних засобів захисту. Фільтрація полягає в тому, що повітря, яке проходить в захисту органів дихання через фільтруючі елементи, шар активного вугілля, звільняється від шкідливих домішок і надходить в організм людини чистим. Індивідуальні засоби захисту ізолюючого типу за допомогою матеріалів, непроникних для зараженого повітря, повністю ізолюють організм людини від навколишнього середовища.

Загальний спосіб захисту передбачає насамперед вентиляцію виробничих приміщень. Вентиляція – система заходів та пристроїв, призначених для забезпечення на робочих місцях метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технологічним вимогам[10].

На підприємствах легкої промисловості переважно встановлюють локальну вентиляційну систему безпосередньо біля джерела забруднення – наприклад ткацького верстата, загальну – для швейних цехів.

Розрахунок запиленості включений та відображений у виборі режиму роботи ШВМ в програмі MathCad в додатку А.