6. Теорії інфляції.

В даний час існує три основних напрями у теорії інфляції: кейнсіанська теорія інфляції, монетаристська кількісна концепція і теорія надзвичайних витрат.

Кейнсіанська теорія інфляції. Представники цієї теорії (Дж. М. Кейнс і Б. Хансен) виходять з аналізу доходів та видатків господарюючих суб'єктів та впливу їх на збільшення попиту. Вони вважають, що збільшення попиту з боку держави та підприємців призводить до збільшення виробництва та зайнятості. В той же час збільшення попиту населення, оскільки він носить невиробничий характер, призводить до інфляції. В зв'язку з цим вони рекомендують стимулювати приватні та державні інвестиції, але обмежувати заробітну плату працюючих. Кейнс розглядає два види інфляції:

- напівінфляція (повільна або повзуча) -таке збільшення грошової маси в умовах безробіття, яке не завдає небезпеки,тому що сприяє залученню безробітних до процесу виробництва;

- справжня інфляція (галопуюча) – можлива при досягненні повної зайнятості, коли зростання грошової маси цілком проявляється у зростанні цін на товари та послуги.

На базі кейнсіанської теорії інфляції з'явилась так звана "крива Філіпса", яка відображає обернену залежність в розвитку цін і зайнятості у Великобританії. Згідно з нею були розроблені рекомендації щодо призупинення інфляції. Однак ек.кризи 1974-1975 рр. та 1980-1982 рр. виявили новий феномен – стагфляцію, що заперечує "криву Філіпса", так як в ці періоди – темпи інфляції не зменшувались, а збільшувались.

Монетаристська концепція інфляції. Представники даного напрямку (М. Фрідмен та ін.) розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони порівнюють індекси грошової маси та фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобто грошова маса "створює" попит.

Монетаристи виступають проти неокейнсіанських заходів антициклічного регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції (підйом) та дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляція викликає підйом промислового виробництва, її слід підтримувати в помірних розмірах.

Теорія інфляції, викликаної надлишковими витратами виробництва (Д.М. Кейнс, У. Торн, Р. Куен). Ця теорія пояснює зростання цін збільшенням витрат виробництва, вона тісно пов'язана із концепцією Кейнса, який вважав, що якщо перша стадія інфляції (напівінфляція) подає собою інфляцію попиту, то друга стадія (справжня інфляція) – результат інфляції витрат виробництва. Інфляцію викликають лише витрати, пов'язані з заробітною платою, на чому базується теорія інфляційної спіралі "заробітна плата – ціни", якої притримується більшість західних економістів, в тому числі П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт. Ця теорія е основою антиінфляційних заходів по "замороженню" заробітної плати, політики обмеження доходів населення.

по темі 8 «Кредит у ринковій економіці»

1. Необхідність та сутність кредиту.

Кредит (лат. «creditium» — позичка, борг; «credo» — вірити) — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Необхідність кредиту зумовлена існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника.

Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб у коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.

Причини кредиту:

 Найбільш загальною економічною причиною необхідності кредитування є існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарного обігу.

 Необхідність забезпечення безперервності простого і розширеного відтворення.

 Коливання потреб в обігових коштах суб’єктів ринку.

 Особливості кругообороту індивідуальних капіталів

Основні джерела:

 Кошти, які накопичуються у фонді розвитку виробництва.

 Обігові кошти підприємства.

 Збереження населення.

 Грошові накопичення держави.

 Власні кошти кредитних установ.

 Залишки коштів на рахунках бюджетних організацій до їх використання

Економічні передумови

(можливості):

 Майнове розшарування суспільства на ранніх етапах розвитку суспільства.

 Необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку.

 Довіра контрагентів кредитних відносин.

 Кредитору потрібні певні гарантії повернення кредиту.

 Збіг економічних інтересів кредитора і позичальника.

 Учасники кредитних відносин мають бути юридично самостійними особами.

 Отримання позичальником у майбутньому регулярних доходів.

 Функціонування суб’єктів господарювання на засадах комерційного розрахунку тощо

Значення:

 Зменшується час на задоволення господарських, комерційних та особистих потреб.

 Він виступає як опора сучасної економіки і невід’ємний елемент економічного розвитку і науково-технічного прогресу.

 Завдяки кредиту кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику і підняти рівень своєї кредитоспроможності.

 Кредит – це засіб підвищення матеріального добробуту населення

Основними ознаками кредиту є такі:

• учасники кредитних відносин повинні бути юридично й економічно самостійними, функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями;

• кредитні відносини є добровільними та рівноправними, а суб’єкти кредиту можуть почергово виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника

• кредитні відносини не змінюють власника цінностей з приводу яких вони виникають (об’єкт кредиту залишається у власності кредитора)

• кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад до їх власника;

• нееквівалентність кредитних відносин, що зумовлює їх платність, тобто позичальник повертає власникові більшу суму, ніж сам одержує від нього.