3. Функції центральних банків.

До функцій центральних банків відносяться:

1. емісія грошей та організація грошового обігу;

НБУ забезпечує виготовлення грошових знаків і регулює їх функціонування на всіх етапах обігу: від випуску до вилучення з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет. НБУ розробляє дизайн грошових знаків, встановлює номінали, визначає систему їх захисту тощо.

2. нагляд і регулювання діяльності банківської системи. Функція „банку банків”;

центральний банк відкриває кореспондентські рахунки комерційним банкам; проводить міжбанківські розрахунки; кредитує та організовує систему рефінансування комерційних банків. Центральний банк здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків; видає інструкції, методичні положення та інші нормативні документи, що регламентують процедуру проведення банківських операцій; визначає напрями діяльності банківської системи. Центральний банк виступає кредитором останньої інстанції та організовує систему рефінансування для комерційних банків.

3. центральний банк є банкіром і фінансовим агентом уряду;

центральний банк тісно взаємодіє з фінансовими органами держави у вирішенні загальних проблем монетарної і фіскальної політики. Зокрема, йому належить провідна роль в організації касового виконання державного бюджету - організації надходження грошових коштів до бюджету та їх видачі в процесі виконання бюджету. Банк проводить відповідні розрахунково-касові операції:

• прийняття розрахункових документів на виплату податків та інших платежів до бюджету;

• зарахування доходів на рахунки відповідних бюджетів;

• зберігання бюджетних фондів;

• видача цих коштів на передбачені бюджетом заходи;

• введення відповідного обліку та звітності.

4) грошово-кредитне регулювання економіки.

Для центрального банку, як для органу державного регулювання, основне стратегічне завдання полягає у забезпеченні стабільності і купівельної спроможності національної грошової одиниці. До основних напрямів грошово-кредитного регулювання економіки належать процентна політика, політика рефінансування, політика обов’язкових резервних вимог, політика операцій на відкритому ринку і валютна політика.

4. Національний банк України: становлення та принципи функціонування.

В 1991 р. було закладено основи самостійної дворівневої банківської системи ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, як головний банківський інститут держави, а другий – комерційні банки.

Основні принципи функціонування НБУ:

• принцип незалежності банку. Істотне значення для посилення незалежного статусу має положення Закону, яке забороняє банку надавати прямі кредити уряду на фінансування витрат Державного бюджету;

• принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку. НБУ підзвітний Президенту та ВРУ, які наділені повноваженням стосовно призначення на посаду і звільнення з посада Голови банку та формування Ради банку;

• принцип централізації системи банку означає, що система організована таким чином, аби забезпечувати реалізацію єдиної державної монетарної політики в усіх регіонах України під загальним централізованим керівництвом;

• принцип єдності системи банку передбачає, що всі структурні підрозділи та установи системи об’єднані спільністю цілей і завдань, що стоять перед НБУ;

• принцип вертикальної структури управління банком означає, що призначення посадових осіб та їх підпорядкованість здійснюється тільки по вертикалі.