4. Форми та види кредиту.

Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.

Сфера товарної форми кредиту значна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі - рух переважної частини позикового фонду країни здійснюється у грошовій формі (переважна більшість позик надається і погашається грошима)

Вид кредиту — це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева спрямованість, об’єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).

Залежно від організації кредитних відносин виділяють такі основні види кредиту: міжгосподарський (комерційний), банківський, лізинговий, споживчий і державний.

Міжгосподарський кредит (комерційний) — це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між кредитором та позичальником (між двома об’єктами господарської діяльності)

Цей вид кредиту включає:

• по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем, що сплачується через комерційний банк.

• по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб’єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їхнього волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

• по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит — це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Метою банківського кредиту є задоволення тимчасової потреби в коштах.

Банківський кредит класифікується за такими ознаками]:

􀂾 за строками погашення: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий, онкольний (короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу);

􀂾 за способами погашення: позики, які погашаються єдиним внеском позичальника; позики, які погашаються із розстроченням упродовж усього строку дії кредитного договору; достроково; з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду;

􀂾 за методом кредитування: разові кредити; контокорентні кредити; кредитна лінія; овердрафт (вид контокоренту, який видається тільки на поточні потреби); поновлювальні кредити та ін.;

􀂾 за характером і способом сплати відсоткових ставок: з фіксованою ставкою, з плаваючою ставкою, дисконтні;

􀂾 за умовами надання (характером забезпечення): забезпечені заставою; гарантовані; ломбардні; незабезпечені (бланкові).

Лізинг — це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачеві. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора — лізингодавець, позичальник — лізингоодержувач.

Лізинговий кредит — це відносини між незалежними особами з приводу передачі в оренду майна, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк.

Основні причини необхідності лізингу в сучасних економічних умовах:

— швидке моральне старіння техніки;

— зростання конкуренції;

— збільшення кількості капіталомістких проектів;

— економія грошових коштів фірм-споживачів;

Споживчий кредит — це кредит, який надається населенню підприємствами торгівлі, банками та іншими фінансовими установами на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку

Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Призначення споживчого кредиту — задовольняти споживчі потреби широких верств населення. Видача споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, а з іншого — прискорює реалізацію товарних запасів та надання послуг.

Державний кредит — сукупність кредитних відносин, у яких здебільшого позичальником є держава, а кредиторами — юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.

Мета державного кредиту — погашення дефіциту державного бюджету.

Суб’єктами державного кредиту є кредитори — юридичні та фізичні особи, інші держави; позичальник — держава.

Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Це кредитні відносини між державами, фінансово-кредитними установами і фірмами різних країн.

Мета міжнародного кредиту — фінансування міжнародної торгівлі, інвестиційних проектів, регулювання платіжних балансів тощо.

Суб’єкти міжнародного кредиту — державні структури, банки, міжнародні та регіо нальні фінансові організації, юридичні та фізичні особи.