4. Внесок Кейнса у розвиток теорії грошей.

Теорія грошей посідає чільне місце в науковій спадщині одного з найвідоміших економістів XX століття Дж.М.Кейнса.

Оцінюючи в цілому внесок Кейнса у розвиток теорії грошей, слід зробити такі 3 зауваження:

1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань абстрактної теорії грошей – їх сутності та вартості. У цих питаннях він залишився на традиційних для кількісників позиціях, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначив як результат співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позиції кількісної теорії.

2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі.

3. Кейнс змістив центр аналізу ролі грошей в економіці з довгострокових часових інтервалів на короткострокові, тому що тільки на цих інтервалах можна було з’ясувати механізм ек. циклу та вияснити зв'язок грошей з його розвитком. Він довів, що на короткострокових інтервалах вплив грошей на економіку здійснюється не тільки через ціни, а й за допомогою інших інструментів, передусім норми процента.

Кейнс велику увагу приділив аналізу мотивів нагромадженні грошей. У Кейнса їх три: трансакційний, завбачності і спекулятивний. Перші два пов’язані з традиційною роллю грошей як засобу обігу та платежу. Тому він об’єднав їх під загальною назвою “Трансакційний попит”. Третій елемент – попит на спекулятивні залишки Кейнс пов’язав з динамікою ціни на фінансові активи, зокрема облігації, тобто з процентом.

Він вважав помірну інфляцію цілком виправданою платою за активізацію кон’юнктури ринку, стимулювання ефективного попиту з метою сприяння зайнятості та економічного зростання. Разом з тим Кейнс не виключав можливості руйнівної інфляції при надмірному зростанні пропозиції грошей. Нарощування її може досягти такого рівня, за якого ставка процента знижується до критично низької межі. За нею економіка потрапляє в ліквідну пастку, коли економічні суб’єкти віддають перевагу накопиченню ліквідності, перестають нарощувати дохідні активи

5. Сучасний монетаризм.

Сучасний монетаризм сформувався в 60-70 роки ХХ ст.

Монетаристи дотримуються погляду – вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьому не стануть на заваді. Грошова сфера у монетаристів є відносно самостійною, відокремленою від сфери реальної економіки. Оскільки грошова сфера безпосередньо пов’язана з діяльністю держав, то якраз вона не може бути внутрішньо збалансованою і є потужним джерелом дестабілізації для сектору реальної економіки. Досить близької до кількісної теорії є позиція монетаристів щодо швидкості обігу грошей та її впливу на економічні процеси. Вони стверджують, що величина V стабільна на коротких часових інтервалах, а змінюється лише на довгих, проте ці зміни відбуваються плавно і можуть легко передбачатися.

Сучасний монетаризм дістав широке визнання в економічній науці, а його рекомендації в економічній практиці. Його сила полягає:=у введенні жорсткого правила поведінки для держави в грошовій сфері;=у простоті, легкості і надійності вирішення надто складних суспільних проблем– для цього достатньо тримати під жорстким контролем грошову пропозицію, заборонити будь-які вільності з боку держави при регулюванні грошової сфери;=у надто простому способі визначення винуватця тих чи інших ек. та соц.. негараздів – ним є орган, який допустив надмірне зростання або скорочення пропозиції грошей.