4. Валютна система та її елементи

Валютна система - інституційно-правова форма організації валютних відносин. Національна валютна система - інституційно-правова форма організації валютних відносин країни. Національна валютна система підпорядкована валютному законодавству країни. Структура національної валютної системи: - національна валютна одиниця; - паритет валюти та механізм формування валютного курсу; - умови конвертованості валюти; - існування чи відсутність валютних обмежень; - склад офіційних золотовалютних резервів; - порядок міжнародних розрахунків;- організація валютного ринку країни та ринку золота;- державні установи, що здійснюють валютне регулювання.

Світова (міжнародна) валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами. Елементи світової валютної системи: - система валют і валютних цінностей; - механізм валютних паритетів та курсів; - умови взаємної конвертованості валют; - обсяги валютних обмежень; - форми міжнародних розрахунків; - режим міжнародних валютних ринків та ринків золота; - міждержавні валютно-кредитні організації та відповідні системи норм та регламентацій у сфері міжнародних розрахунків.

Міжнародна валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Вона є складовою світової валютної системи і пов’язана з національними валютними системами країн-членів, що входять до її складу( це Європейська валютна система, Валютний союз Центральної Африки)

Європейська валютна система- форма організації валютних відносин між країнами-членами ЄЕС(з 1979 р) створена з метою стимулювання європейських інтеграційних процесів і впорядкування валютного ринку. Головна мета створення й функціонування ЄВС полягає в поглибленні інтеграційних процесів у межах країн “Спільного ринку”, перетворення їх на зону європейської валютної стабільності.Складовий елемент ЄВС – Європейський фонд валютного співробітництва.Основні етапи становлення ЄВС.

1 етап (1990-1994 рр.):створення самої концепції валютної інтеграції та розробили основні принципи її реалізації.(підписання Маастрихтського договору).

2 етап(1994р.) Європейський фонд економічного співробітництва був замінений Європейським валютним інститутом з широкими повноваженнями щодо підготовки створення валютного союзу, координації грошово-кредитної політики центральних банків ЄС.

Головна проблема: полягала у виборі країн-претендентів, які стануть учасниками валютного союзу. За умовами Маастрихтської угоди, претендувати на вступ до Союзу можуть лише ті країни, які дотримуються визначених критеріїв за такими параметрами: стабільність цін – рівень інфляції в країні не має перевищувати середнього рівня інфляції в трьох найбільш стабільних країнах на 1,5%; дефіцит державного бюджету. Розмір бюджетного дефіциту не повинен перевищувати 3% ВВП цієї країни; рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами може перевищувати рівень трьох найнижчих ставок у країнах ЄС щонайбільше на 2%; коливання обмінних курсів національних валют (за відсутності девальвації у попередні 2 роки) допускаються у межах, встановлених для ЄС (+/- 2,25).

3 етап (1998 р): почали функціонувати Європейський центральний банк і Європейська система центральних банків. Цей етап завершився введенням єдиної валюти – євро.

5. Еволюція валютних систем 1 етап - біметалізм ХУІ-ХУШ ст. Подвійний золото-срібний стандарт.Основні ознаки: - роль загального еквівалента закріплюється за двома металами;- необмежений обіг монет;- вільне карбування монет; - співвідношення між металами. Недоліком системи було законодавче закріплення за обома металами ролі грошей, що суперечить самій природі грошей - єдиного товару еквіваленту. 2 етап - розвиток золотого монометалізму. Цей етап має три періоди:I. Золотомонетний стандарт. Паризька конференція 1867 р. Основні ознаки: - єдиним мірилом світових грошей є золото; - фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси; - золото виконує всі функції грошей;- вільне карбування золотих монет;- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золото.II. Золотозливковий стандарт. Генуезька конференція 1922 р. Основні ознаки:- національні кредитні гроші використовують як міжнародні платіжні засоби;- в обігу відсутні золоті монети;- відмінене вільне карбування золотих монет;- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золоті зливки. Недоліками золотомонетного і золотозливкового стандартів є залежність від видобутку монетарного металу, дорожнеча та обмеженість втручання держави у сферу грошово-валютних відносин.III. Золотодевізний стандарт. Бреттон-Вудська конференція 1944 р. Основні ознаки:- збереження ролі золота як одиниці розрахунків у міжнародному обігу;- фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси;- заборона вільного обігу золота;- девіз - валюти вільно розмінюються на іншу валюту, розмінну на золото;- долар у режимі золотого стандарту прирівнювався до золота. Недоліком стандарту була жорстока система валютних нормативів.3 етап - повна демонетизація золота 1976-1978 рр. Паперово-валютний стандарт. Ямайська конференція.Основні ознаки:- повна демонетизація золота;- відміна фіксації золотого вмісту у валютах і валютних курсів;- відміна фіксації валютних курсів та заміна їх плаваючими валютними курсами;- впровадження стандарту спеціалізованих прав запозичення (СПЗ) - як головного резервного активу та засобу розрахунку. Недоліками стандарту є встановлення курсу валют на основі споживчого кошика, що спричиняє певні похибки, пов' язані з неоднаковою цінністю товарів у різних країнах.

Основними питаннями, які розв' язує та чи інша валютна система, є такі: який механізм курсоутворення, який фінансовий актив прийнятий за резервний, якими методами відновлюється рівновага платіжних балансів.