7. Комерційні банки України (аналіз діяльності найбільших банків в Україні).

ПАТ КБ «Приватбанк» — найбільший український універсальний комерційний банк, що здійснює свою діяльність на основі ліцензії Національного Банку України № 22 від 04.12.2001 року, орієнтований на обслуговування приватних осіб і корпоративних клієнтів всіх форм власності, входить до складу семи системних банків України, має один з найбільших обсягів капіталу і чистих активів. За оцінкою експертів журналів Euromoney і Global Finance в 1999 р. ПАТ КБ «Приватбанк» був визнаний кращим українським банком в номінації кращих банків на ринках, що розвиваються. У банківській системі України «Приватбанк» відноситься до групи нових комерційних банків, так званих банків «другої хвилі», на відміну від колишніх державних банків першої хвилі. За восьмилітній період свого існування банк добився лідируючих позицій на ринку банківських послуг України за рахунок збільшення частки ринку, підвищення ефективності діяльності, постійного підвищення надійності, збільшення конкурентоспроможності і комплексності надання банківських продуктів для своїх клієнтів. Досягти цього удалося спільною роботою згуртованого колективу банку на базі прогресивної системи менеджменту і передових банківських технологій. За станом на 1 січня 2012 року:

• розмір чистих активів «ПриватБанку» становить 80.165 млрд. грн.,( станом на 1.01.2009 року)

• статутний фонд банку становить 13.56 млрд. грн.,

• власний капітал — 16,74 млрд. грн.,

• кредитний портфель банку — 100.79 млрд. грн.,

• чистий прибуток «ПриватБанку» за підсумками 2011 року склав 1.42 млрд. грн.

Капітал банку за перше півріччя 2008 р. зріс до 7 642,839 млн. грн., статутний капітал на 01 липня 2008-го склав 4 228,25 млн. грн. За2008 р. банк отримав прибуток у сумі 1 351 655 тис. грн., що в порівнянні з 2007 р. зменшився на 182 507 тис. грн, як наслідок світової фінансової кризи, а також кризи економіки нашої країни.

Статутний фонд «ПриватБанку» станом на 1 січня 2010 року становить 7 810 млн. грн, власний капітал — 10 млрд. І саме ці дані свідчать про початок вихіду банку із к

по темі 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною.

1. Інтеграційні процеси та створення міжнародних валютно-кредитних установ.

Загальний світовий економічний ринок характеризується інтернаціоналізацією міжгосподарських зв’язків. Конкретним проявом інтернаціоналізації стало взаємне проникнення та взаємозв’язок економік різних країн і розвиток економічної інтеграції – процеси економічного співробітництва країн, спрямовані на поглиблення поділу праці, досягнення на цій основі економічного зближення країн-учасниць, оптимізацію їх взаємних економічних структур з метою створення єдиного господарського механізму.

Важливою складовою є валютна інтеграція як найвищий ступінь економічної інтеграції. Конкретним проявом її є створення валютного союзу з єдиною валютою. Цьому рівню інтеграції має передувати шлях від зони вільної торгівлі та митного союзу до створення єдиного ринку та надійних банківських і фінансових систем.

З метою запобігти можливим негативним наслідкам зростаючого взаємозв’язку країн у процесі еволюції системи регулювання міжнародних економічних відносин виникла потреба у формуванні наднаціональних міжнародних управлінських структур, у тому числі міжнародних і регіональних валютно-кредитних установ на базі багатосторонніх угод між державами. Першими з таких установ у липні 1944 р. на Бреттон-Вудській міжнародній валютній конференції були створені Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Перед цими установами були поставлені завдання – допомогти окремим країнам стабілізувати національну економіку та збалансувати інтереси різних за рівнем розвитку країн світу, забезпечити еквівалентність міжнародного обміну, стабільне економічне зростання взагалі.

Сучасною тенденцією розвитку світової економіки є глобалізація, яка зводиться до відкритості країн, лібералізації національних режимів торгівлі та руху капіталів, формування глобального фінансового ринку та всесвітньої інформаційної мережі.

Фінансова глобалізація означає уніфікацію світових стандартів фінансових та банківських продуктів, поширює диверсифікацію банківських послуг та стабілізує ціни на них; веде до підвищення ліквідності банківського капіталу і до удосконалення управління ризиками, створює нові можливості для підвищення ефективності розміщення капіталу.