4. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи.

Існують такі основні небанківські фінансові інституції: страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні кооперативи.

Страхові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними і фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій. Страхові компанії поділяються на компанії страхування життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків.

Пенсійні фонди – спеціалізовані фінансові посередники, котрі на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. Пенсійні фонди бувають державні та приватні.

Ломбарди – фінансові посередники, що спеціалізуються на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Лізингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на здаванні в оренду фірмам для використання у виробничій діяльності предметів тривалого користування (транспортних засобів, обладнання, машин).

Факторингові компанії (фактори) – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу.

Інвестиційні фонди – фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні довгостроковими вільними грошовими коштами

Фінансові компанії Такі компанії спеціалізуються на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання. Кредити фінансових компаній переважно є короткостроковими і невеликими за розмірами.

Кредитні кооперативи – посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого та середнього бізнесу будь-якої форми власності, фізичних осіб.

Існують також інституції, що не є фінансовими посередниками, а лише технічними. До таких інституцій належать інвестиційні банки, брокерські та дилерські компанії, організовані біржі.

Інвестиційні банки допомагають фірмам-позичальникам залучити кошти через організацію продажу акцій чи облігацій на первинних ринках.

Брокери та дилери працюють на вторинному ринку, забезпечуючи купівлю-продаж цінних паперів, що сприяє підтриманню ліквідності фінансового ринку. Брокери зводять покупців і продавців та надають допомогу в оформленні їхніх угод, за що одержують плату у вигляді комісійних. Дилери ж самі купують пакети цінних паперів і продають їх за вищою ціною, що забезпечує їм певний прибуток.

Біржа – місце, на якому здійснюються за чітко встановленими правилами торгівля цінними паперами. Біржа працює на засадах аукціону: цінні папери продають за найвищою ціною, а купують за найнижчою із запропонованих.

5. Фінансове регулювання. Банківська система в механізмі фінансового регулювання.

Основними цілями фінансового регулювання є:

• створення для всіх заощадників та позичальників рівних умов доступу до фінансового ринку та послуг фінансових посередників;

• забезпечення всім заощадникам, позичальникам та посередникам доступу до точної та своєчасної інформації.;

• підтримання фінансової стабільності в країні, запобігання катаклізмам, як біржові крахи, банківські паніки, банкрутства фінансових посередників;

• підвищення ефективності економічної політики.

Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють банківську діяльність на постійній професійній основі і функціонально взаємопов’язані в самостійну економічну структуру.

Головною метою діяльності окремого банку є одержання прибутку та підвищення ринкової ціни власного капіталу. На перше місце в системі виходять цілі:

• забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами;

• забезпечення надійності і стабільності окремих банків та банківської системи в цілому з метою стабілізації грошей та безперебійного обслуговування економіки.

Банківська система виконує три такі функції:

• трансформаційну – базується на аналогічній функції окремих банків;

• створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту (емісійна) – полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші, тобто банківська система управляє пропозицією грошей.

• забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна) – пов’язана з надзвичайно високою ризикованістю банківської діяльності.

До специфічних рис банківської системи, які виокремлюють її з ряду інших систем, можна віднести:

• дворівневу побудову;

• поглиблення централізоване регулювання, нагляд і контроль діяльності кожного окремого банку і банківської діяльності в цілому;

• централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів;

• наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;

• гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку.