2.4 Аналітичні можливості системи національних рахунків

Система національних рахунків 1993 р. (СНР'93) являє собою систему показників, які охоплюють в узагальненому вигляді всі господарюючі суб'єкти (інституційні одиниці), всі види економічних операцій, у яких вони задіяні, всі види фінансових і нефінансових активів, утримувачами яких є інституційні одиниці. Подання цієї інформації в національних рахунках на підставі ряду концепцій, постулатів і визначень дає можливість забезпечити взаємоузгоджений опис основних фаз економічного процесу, проводити аналіз та оцінювати ефективність функціонування економіки. Рекомендації СНР'93 (п. п. 1.31-1.39) визначають ряд головних конкретних сфер застосування національних рахунків, а саме: спостереження за змінами стану економіки, макроекономічний аналіз, вироблення економічної політики й прийняття відповідних рішень, міжнародні порівняння.

Таким чином, перед системою СНР стоять такі завдання: дати цифрове відображення стану економіки; встановити зв'язок між макроекономічною теорією та реальною економічною дійсністю; бути інструментом моніторингу економіки, прогнозувати її розвиток, перевіряти правильність теорії, виробляти правильну економічну політику.

На основі СНР можна:

• виявити кількісні взаємозв'язки і пропорції, структури формування й використання ресурсів, матеріальних благ та послуг;

• охарактеризувати процеси утворення, розподілу, перерозподілу використання доходів за секторами й галузями економіки, розподілу на кінцеве споживання й заощадження;

• дати аналіз джерел і напрямків капіталовитрат, оцінку фінансових активів і пасивів;

• охарактеризувати рух потоків капіталу в розрізах: регіональному, галузевому, формах підпорядкування власності;

• кількісно оцінити взаємовідносини держави, окремих регіонів і підприємств з іншими країнами;

• здійснити порівняльний аналіз кількісних характеристик, темпів і пропорцій економіки країни з іншими державами світу відповідно до вимог міжнародних стандартів ООН.

У ході аналізу зв'язків у економіці на основі системи національних рахунків враховують зміст окремих рахунків та взаємозв'язків між ними. У рахунку виробництва як сальдо розрахунків визначають валовий внутрішній продукт.

Рахунок виробництва дає можливість проаналізувати:

• структуру валового випуску, проміжного споживання, валової доданої вартості;

• питому вагу проміжного споживання та валової доданої вартості у валовому випуску.

Проведемо короткий аналіз показників за даними національних рахунків України за 2002 рік (див. таблицю 2.8).

Найбільша питома вага у валовому випуску належить промисловості — 46,9 %, сільському господарству — 14,5 %, будівництву —>>9 %. Аналогічно можемо проаналізувати структуру проміжного споживання та валової доданої вартості.

Таблиця 2.8.

Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту, сформованого за галузями економіки(у відсотках до валового випуску)

	Випуск	Проміжне споживання	Валова додана вартість	У тому числі
				Оплата праці найманих працівників	Інші податки за виключенням субсидій, пов’язані з виробництвом	Валовим прибутком, змішаний доход
Галузі, які виробляють товари у тому числі: промислові сільське господарство будівництво	66,6 46,9 14,5 3,9	46,0 12,1 6,2 1,7	20,6 12,1 6,2 1,7	9,1 6,5 1,1 1,0	0,2 0,2 0,1 0,1	11,3 5,4 5,0 0,6
Галузі, які надають послуги	33,4	15,0	18,4	10,1	0,5	7,8
Оплата послуг фінансових посередників	Х	0,5	-0,5	Х	Х	-0,5
Всього( в основних цінах)	100,0	61,4	38,6	19,3	0,7	18,6
Податки за виключенням субсидій на продукти	6,9	Х	6,9	Х	6,9	Х
Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах)	Х	Х	45,5	19,3	7,6	18,6

У 2002 році частка проміжного споживання становила 61,40 %, а валової доданої вартості — 38,6 %. У структурі валової доданої вартості частка оплати праці становила 19,3 %, що більше, ніж валовий прибуток/змішаний доход, податки за виключенням субсидій, пов'язані з виробництвом — 0,2 %, Податки дають можливість визначити податкове навантаження на кожну результативну одиницю.

Відношення проміжного споживання до валового випуску свідчить про матеріаломісткість виробництва продуктів і послуг окремих секторів і галузей економіки.

Використання даних інших рахунків дає можливість для аналізу процесів інтенсифікації та ефективності виробництва.

Продуктивність живої праці — це співвідношення валової доданої вартості галузей і секторів або ВВП та оплати праці.

Макроекономічна продуктивність праці — це співвідношення валового внутрішнього продукту та кількості зайнятих у галузях та секторах економіки.

Рівень ефективності витрат — це співвідношення між ВВП (або ВДВ — галузей і секторів) та показниками проміжного споживання, амортизації і оплати праці (з рахунка утворення доходів).

Використовуючи дані про середньорічний обсяг основного капіталу та ВВП (валової доданої вартості), можемо визначати показники капіталовіддачі та капіталомісткості.

Дані про кількість населення країни дають можливість визначити такий показник, як валовий внутрішній продукт на душу населення.

Валовий внутрішній продукт є джерелом ресурсів рахунка утворення доходів. У цьому рахунку обчислюють валовий результат виробничої діяльності, тобто величину, що залишається у підприємств після платежів, пов'язаних з оплатою так званих факторів виробництва.

Сальдо цього рахунка — валовий прибуток економіки — переноситься на рахунок розподілу доходів. Мета цього рахунка та рахунка використання доходів — показати, як використовують доходи, що залишаються в результаті виробничої діяльності та які у процесі перерозподілу надійшли від інших одиниць. Насамперед, виокремлюють споживання, а також виплати, пов'язані з перерозподілом доходів.

Сальдо рахунка використання доходів — валове національне заощадження — переноситься на наступний рахунок капітальних витрат. Він дає інформацію для порівняння власних ресурсів фінансування капіталовкладень та їх обсягу. Якщо власних ресурсів не вистачає, постає потреба фінансування за рахунок позики. Аналіз показує, як досягають економічної рівноваги за рахунок коштів системи, а також за рахунок зовнішніх зв'язків. У разі нестачі частина потреб фінансується закордонними ресурсами. В іншому разі (надлишок коштів) частина ресурсів країни може спрямовуватися за кордон. Сальдо цих операцій відбивають на рахунках зовнішньоекономічних зв'язків.

Взаємозв'язок між рахунками можна використати і для аналізу інших аспектів економіки. Так, рахунки виробництва можна розглядати по окремих секторах, що дає змогу висвітлити їх роль у формуванні валового національного продукту.

Якщо проміжні витрати вивчають за окремими видами продукції, то дістають інформацію для аналізу системи «витрати — випуск» і вивчення процесу ціноутворення.

Рахунки розподілу доходів, що охоплюють як первинний, так і вторинний розподіл, дають інформацію для вивчення податкової політики та аналізу податкової системи за секторами та видами податків. Ці рахунки показують також чистий ефект трансфертів і прибутків від власності, одержаний у результаті перерозподілу. Рахунки утворення і розподілу доходів висвітлюють процеси формування споживання.

Велике значення має складання квартальних національних рахунків, зокрема, їх використовують для аналізу поточного стану економіки, а також для прогнозування. Завдяки наявності квартальних даних можна вивчити варіацію найважливіших показників розвитку економіки і зробити висновок про те, чи є поточні зміни кон'юнктури сезонними, чи вони характеризують поворотні пункти динаміки розвитку економіки. Наявність квартальних рахунків дає можливості для перевірки ефективності окремих заходів і коригування прийнятих програм. Ці дані дозволяють поліпшити систему організації поточної Інформації на основі зведення прибутків та витрат. Наявність балансових зв'язків дає змогу використати національні рахунки для оцінки точності та контролю за якістю інформації, яку одержують із різних джерел і різними засобами. Квартальні дані полегшують та прискорюють обробку річних даних.

Міжнародні порівняння, як правило, здійснюються на основі річних даних. При цьому порівнюють структурні співвідношення, наприклад, частку доходу на споживання, частку вітчизняних заощаджень у валових інвестиціях, частку урядового споживання в загальному споживанні нації, частку різних секторів у валовому внутрішньому продукті, показники відносного значення зовнішньої торгівлі для економіки країни, перерозподіл між приватним та державним секторами в тій чи іншій країні тощо.

Міжнародні статистичні порівняння дають змогу визначити рівні розвитку країни у світовому співтоваристві, з'ясувати реальні паритетні співвідношення купівельної спроможності валют, виявити й порівняти ефективність національних економік, а також реальні фінансові можливості країн, зокрема, щодо формування бюджетів міжнародних організацій, провести аналіз кон'юнктури ринків та визначити рівень міжнародної економічної інтеграції.

5. Таблиця витрати-випуск

Особливе місце в аналізі економічних зв'язків посідають міжгалузеві баланси, які побудовані за схемою системи націо­нальних рахунків (МГБ СНР). Це зумовлюється широкими можливостями, які вони надають для аналізу структури економіки, основних вартісних і натурально-речових пропорцій, а також Для визначення напрямів і кількісних характеристик тенденцій розвитку, проведення міжнародних порівнянь, оцінювання ефективності управління.

Згідно із завданнями, що стоять перед економікою, аналіз може бути розширений за рахунок більшої деталізації як по горизонталі, так і по вертикалі. Так, по горизонталі може бути розширено коло операцій за рахунок введення додаткових балансових статей. По вертикалі це досягається введенням підсекторів, наприклад, поділом урядів на центральний і місцеві, виділенням групи домашніх господарств, підприємств з різними формами власності.

У разі здійснення аналізу важливо забезпечити вивчення взаємодії окремих елементів системи при різних напрямках аналізу. Система «витрати-випуск» є комбінацією рахунків виробництва і доходів окремих виробників, яка узгоджена зі співвідношенням попиту і пропозиції, де випуск та імпорт, що становлять загальний обсяг пропозиції, узгоджуються з проміжним споживанням домашніх господарств, урядових інститутів, нагромадження.

Елементи та підсумки національних рахунків входять до системи показників, на основі яких оцінюють перспективи розвитку. При цьому вирішують три проблеми: по-перше, оцінювання можливостей досягнення поставлених перед державою цілей на базі наявних ресурсів; по-друге, поєднання завдань і засобів для їх вирішення в часі; по-третє, досягнення поставлених завдань найраціональнішим способом. Вирішення цих проблем потребує вивчення динаміки під впливом основних факторів на основі моделей економічного зростання, забезпечення економічної рівноваги в усіх ланках економіки, оптимізації розвитку за певними критеріями. Як динамічні моделі, так і схеми оптимізації будуються на основі економічних показників, які визначаються національними рахунками, і відповідних пара­метрів (технологічних, функціональних та фінансових). Ці параметри відображають закономірності, які властиві тим чи іншим зв'язкам, що визначаються на основі національних рахунків або проведенням спеціальних досліджень. Прикладом технологічних параметрів можуть бути коефіцієнти прямих та повних витрат, які визначаються на підставі міжгалузевого балансу, коефіцієнти капіталом та трудомісткості продукції, коефіцієнти імпорту. До функціональних параметрів належать, наприклад, коефіцієнти еластичності попиту від доходів; до фінансових параметрів — ставки оподаткування, коефіцієнти самофінансування інвестицій підприємствами, ставки облікового відсотка.

Дані міжгалузевого балансу уможливлюють аналіз взаємозв'язків між галузями економіки, виявлення макроекономічних пропорцій та структурних зрушень в економіці, характеристику процесу ціноутворення.

Починаючи з 1966 року, його складали кожні п'ять років. З 1979 р. міжгалузевий баланс почали розробляти за скороченою програмою щорічно. З 1993 р. Міністерство статистики України розпочало щорічну розробку міжгалузевого балансу за методологією СНР (МГБ СНР) і наявною статистичною звітністю. Зміст основних показ­ників МГБ СНР відповідає принципу уніфікації, який використано в СНР '93.

В останні роки замість міжгалузевого балансу вживається термін таблиця «витрати-випуск» як і в СНР'93.

Таблиця витрати-випуск у цінах споживачів складається відповідно до СНР. Вона дає розгорнуту характеристику процесів відтворення та взаємовідносин між видами економічної діяльності. Таблиця витрати-випуск використовує ідентичні з системою національних рахунків показники та методологію їх обчислення. У таблиці розкриті виробничі зв'язки видів економічної діяльності, вартісний склад валового внутрішнього продукту та його використання на кінцеве споживання та валове нагромадження.

Зміст основних показників таблиці витрати-випуск відповідає принципу уніфікації, який використано в СНР'93. У таблиці показано» як продукт, вироблений у галузях економіки, використовується Для проміжного, кінцевого споживання, нагромадження та вивезення. Окрім того, вона відображає структуру матеріальних витрат і витрат нематеріальних послуг, основні компоненти валового внутрішнього продукту щодо кожної галузі (див. табл. 2.9).

У таблиці витрати-випуск поєднуються дві таблиці. Одна характеризує взаємозв'язки галузей у споживанні продукції та послуг (проміжне споживання), структуру кінцевого використання валового внутрішнього продукту. Ці дані заповнюють І та II квадранти таблиці. Інша таблиця містить вартісну структуру валового внутрішнього продукту та імпорту і займає III квадрант таблиці витрати-випуск. Оскільки між секторами кінцевого попиту і первинних витрат не існує прямих виробничих зв'язків як у проміжному споживанні, IV квадрант таблиці не заповнюється.