3. Загальна характеристика рахунків

Рахунок є засобом фіксації або видів використання і ресурсів, або зміни активів і пасивів, або запасу активів і пасивів на певний час. Рахунки можуть бути побудовані для інституційних одиниць та секторів, операцій, інших країн світу, активів і пасивів, закладів та галузей, продуктів, економіки країни в цілому.

Для економічного аналізу діяльності кожної групи одиниць і макроекономічного аналізу на національному рівні економічні операції подають у вигляді рахунків, які поділяють на три класи:

1-й — призначені для характеристики економіки в цілому, пропорцій між найважливішими макроекономічними величинами і категоріями;

2-й — такі, що деталізують рахунки 1-го класу відносно показників виробництва, споживання і нагромадження національного продукту; складають для окремих галузей, товарів або груп товарів;

3-й — подають деталізацію рахунків 1-го класу відносно показників доходів і видатків, фінансування видатків капітального характеру; складаються для окремих секторів економіки. Враховуючи реальну на цей період інформаційну базу, доцільно виконувати розрахунки окремих показників, наприклад ВВП, виходячи з макрорівня, тобто на основі зведених рахунків, система яких наводиться далі, а не з нижчих рівнів — рівня секторів та галузей.

СНР включає такі рахунки:

• внутрішньої економіки: продуктів та послуг, утворення, використання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок;

• «зовнішньоекономічних зв'язків»: поточних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок.

Сукупність рахунків утворює зведені рахунки і відбиває відношення між національною економікою та економікою інших країн, а також відношення між різними показниками системи.

Для кожного сектора внутрішньої економіки передбачено складання набору рахунків — від рахунка виробництва до фінансового; для різних галузей — складання рахунків продуктів та послуг, виробництва й утворення доходів.

Рахунки групуються за трьома категоріями: поточні рахунки, рахунки нагромадження, баланси.

• Поточні рахунки: виробництво, розподіл доходу, використання доходу.

• Рахунки нагромадження: зміни в активах і зобов'язаннях та власному капіталі.

• Баланси: запаси активів і зобов'язань та власний капітал. Ці рахунки складаються для кожного сектора економіки.

Рахунок товарів і послуг характеризує загальні ресурси продуктів та послуг щодо економіки в цілому, а також напрямки використання цих ресурсів.

Валовий випуск товарів і послуг переноситься в цей рахунок із рахунка виробництва; податки на продукти — з рахунка виробництва; імпорт товарів і послуг — із рахунка поточних операцій за зовнішньоекономічними зв'язками; чисті податки на імпорт — із рахунка виробництва; проміжне споживання — із рахунка виробництва; кінцеве споживання — із рахунка використання доходів; валове нагромадження основних фондів — із рахунка капіталу; зміна запасів матеріальних оборотних коштів — із рахунка капіталу; експорт товарів і послуг — із рахунка поточних операцій за зовнішньоекономічними зв'язками. Схема рахунка товарів і послуг України показана у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Рахунок товарів і послуг України(у фактичних цінах)

Операційні та балансуючі статті	1999	2000	2001
Ресурси
Р.1 Випуск в основних цінах	276246	373893	460520
Р.7. Імпорт товарів і послуг	63669	97643	109924
D.21. Податки на продукти	24069	27338	25060
D.31. Субсидії на продукти	-2092	-1530	-1360
Всього	361892	497334	594144
Р.2. Проміжне споживання	167781	229631	280030
Р.3. Кінцеві спожиті витрати	100481	127982	156344
В тому числі:
Р.31. індивідуальні	91064	115887	139984
Р.32. колективні	9417	12095	16360
Р.51. Валове нагромадження основного капіталу	25131	33427	40211
Р.52. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів	-2519	-42	4229
Р.53. Придбання за виключенням вибуття цінностей	134	146	85
Р.6. Експорт товарів і послуг	70884	106200	113245
Всього	361892	497344	594144

Показники рахунка товарів і послуг забезпечують інформаційну основу для аналізу виробництва продукції та послуг, обсягу їх ресурсів з урахуванням зовнішньоторговельного сальдо, а також обсягу і напрямку їх використання.

Рахунок виробництва відбиває операції, що стосуються процесу виробництва. Тут подається вартісна оцінка товарів і послуг для цілей проміжного та кінцевого споживання, що дає змогу дістати одну з головних балансових статей СНР — додану вартість, яка використовується при обчисленні ВВП виробничим методом.

Його складають для економіки в цілому, інституційних секторів і галузей.

Схема рахунку виробництва зображена в табл. 2.2

Таблиця 2. 2

Рахунок виробництва (у фактичних цінах)

Операції та балансуючи статті	1999	2000	2001
Ресурси
Р.1. Випуск в основних цінах	276246	3738893	460520
D.21. - D.31. Податки за виключенням субсидій на продукти	21977	25808	23700
Всього	298223	399701	484220
Використання
Р.2. Проміжне споживання	167781	229631	280030
В.Ig*g. Валовий внутрішній продукт(у ринкових цінах)	130442	170070	204190
Всього	298223	399701	484220
К.1. Споживання основного капіталу	-23230	-30223	-34303
B.In*n. Чистий внутрішній продукт	107212	139847	169887

Ресурсна частина містить такі елементи: валовий випуск продуктів та послуг, що є результатом діяльності виробничих одиниць-резидентів протягом даного періоду (за винятком умовно розрахованої продукції банків); випуск продуктів, ринкових і позаринкових послуг, умовно розрахованої продукції банків.

Чисті податки на продукти визначають як різницю між податками на продукти і субсидіями на продукти.

Проміжне споживання виробників-резидентів на економічній території країни являє собою вартість усіх продуктів (за винятком основних фондів) та ринкових послуг, що їх споживають протягом певного періоду з метою виробництва інших продуктів та послуг.

Валовий внутрішній продукт — це кінцевий результат виробничої діяльності резидентних одиниць-виробників. Його одержують як суму валового випуску продуктів та послуг у цілому по території, податків на продукцію, чистих податків на імпорт мінус проміжне споживання.

Відніманням від валового внутрішнього продукту споживання основного капіталу дістають чистий внутрішній продукт.

Рахунок виробництва призначено для виокремлення доданої вартості як однієї з головних балансових статей СНР. У ресурсах рахунка виробництва як надходження відображується випуск, а як використання — проміжне споживання та додана вартість. Вихідні потоки рахунка такі: проміжне споживання, що подане вхідним потоком рахунка товарів і послуг; додана вартість, подана вхідним потоком рахунка утворення доходів (додана вартість, що є балансовою статтею рахунка, подана в ньому і як валова додана вартість, і як чиста додана вартість).

Показники рахунка виробництва визначаються на підприємствах усіх форм власності, включаючи підприємницьку діяльність без залучення найманої праці і без утворення юридичної особи.

Розрахунки випуску і проміжного споживання державних і недержавних підприємств (крім кооперативів і малих підприємств) проводяться на основі даних відповідних галузевих форм статистичної звітності.

Основним джерелом інформації для оцінки проміжного споживання на базі існуючої звітності комерційних підприємств є форма № 1-підприємство«Обстеження діяльності підприємства (організа­ції)за___ рік ».

Розрахунок випуску й проміжного споживання бюджетних установ проводиться на підставі звіту про виконання відповідного бюджету. Звіт про виконання Державного бюджету є також основним джерелом даних про податки і субсидії на продукти.

Дані про витрати на купівлю товарів і послуг у приватних осіб, надходження з підсобних господарств, про доходи від індивідуальної трудової діяльності отримують із результатів вибіркового обстеження бюджетів сімей.

Розрахунок випуску й проміжного споживання щодо індивідуальної підприємницької діяльності без утворення юридичної особи за галузями здійснюється на основі даних податкової служби. Ці розрахунки мають бути доповнені оцінками «тіньової» діяльності населення на підставі здогадок.

Після завершення процесу виробництва починається процес первинного та вторинного розподілу доходу, а також його перерозподілу.

Рахунок утворення доходу належить до рахунків потоків і складається для економіки в цілому, окремих секторів та за галузями.

Ресурсна частина рахунка складається з валового внутрішнього продукту в ринкових цінах і субсидії з виробництва та імпорту, а використання включає елементи первинного розподілу валового внутрішнього продукту на оплату праці робітників, податки на виробництво та імпорт, споживання основного капіталу та прибуток. Схема рахунка утворення доходу для економіки в цілому зображена в табл. 2.3.

Валовий внутрішній продукт переноситься в цей рахунок з рахунка виробництва. Субсидії — це поточні трансферти, які держава надає господарським одиницям-резидентам, що виробляють або імпортують продукти та ринкові послуги, для здійснення впливу на їх Ціни або доходи і створення умов провадження певної економічної або соціальної політики.

Таблиця 2.3

Рахунок утворення доходу України(у фактичних цінах)

Операції та балансуючі статті	1999	2000	2001
Ресурси
B/Ig*g. Валовий внутрішній продукт(у ринкових цінах)	130442	170070	204190
Всього	130442	170070	204190
Використання
D.1. Оплата праці найманих працівників	57838	71930	86440
D.2 Податки на виробництво та імпорт	27530	31707	30720
D.3. Субсидії на виробництво та імпорт	-4555	-3184	-3456
В.2g.В.3g. Валовий прибуток, змішаний доход	49629	69617	90486
Всього	130442	170070	204190
К.1. Споживання основного капіталу	-23230	-30223	-34303
Чистий прибуток. Змішаний доход	26399	39394	56183

Субсидії поділяються на дві групи: виробництво та імпорт.

Оплата праці робітників включає всі виплати грошима і натурою особам, які працюють за наймом, у вигляді нагороди за працю, виконану за даний період.

Оплата праці в рахунку утворення доходів охоплює плату цих робітників на економічній території країни — як резидентів, так і нерезидентів. Валовий прибуток економіки є балансуючою статтею рахунка утворення доходів. її дістають після відрахування з валового внутрішнього продукту в ринкових цінах оплати праці, а також чистих податків на виробництво та імпорт (податки на виробництво та імпорт з відрахуванням субсидії на виробництво та імпорт).

Відрахуванням споживання основного капіталу з валового прибутку дістають чистий прибуток економіки.

Рахунок розподілу первинного доходу відбиває розподіл і перерозподіл доходів країни на рівні економіки в цілому з урахуванням відносин з іншими країнами (див. табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Рахунок розподілу первинного доходу(у фактичних цінах)

Операції та балансуючі статті	1999	2000	2001
Ресурси
В.2g.В.3g. Валовий прибуток, змішаний доход	49629	69617	90486
D.1. Оплата праці найманих працівників	57838	71930	86440
D.2 Податки на виробництво та імпорт	27530	31707	30720
у тому числі:
D.21. Податки на продукти	24069	27338	25060
D.29. інші, пов’язані з виробництвом	3461	4369	5660
D.3. Субсидії на виробництво та імпорт	-4555	-3184	-3456
у тому числі:
D.31. на продукти	-2092	-1530	-1360
D.39. інші, пов’язані з виробництвом	-2463	-1654	-2096
D.4. Доход від власності, одержаних від інших країн	341	598	597
Всього	130847	170837	205088
Використання
D.4. Доход від власності, сплачених іншим країнам	3913	5895	4478
B.5*g. Валовий національний доход	126934	164942	200610
Всього	130847	170837	205088
К.1. Споживання основного капіталу	-23230	-30223	-34303
B.5*п. Чистий національний доход	103704	134719	166307

У ресурсах показують валовий прибуток або змішаний доход підприємств, оплату праці найманих робітників у домашніх господарствах, податки на виробництво та імпорт без урахування субсидій.

Доходи від власності, одержані з інших країн включають: відсотки; розподілений доход корпорацій; дивіденди; вилучення з доходу квазікорпорацій; доходи від прямого іноземного інвестування, що реінвестуються; ренту; доход від власності, що належить власникам страхових полісів. Тобто, доходами від власності є первинні доходи, які отримують від надання в користування фінансових або нефінансових, нестворених активів (природних ресурсів, включаючи землю).

У рахунку розподілу первинних доходів у частині використання записують тільки доходи від власності, що сплачені Іншим країнам (на рівні економіки) або інституцїйними одиницями чи секторами кредиторам, акціонерам, землевласникам тощо.

Валовий національний доход у розпорядженні суспільства є балансуючою статтею рахунка розподілу первинного доходу. Його визначають як різницю між усіма одержаними доходами (разом ресурсів) і переданими доходами, показаними у використанні (субсидії, доходи від власності і поточні трансфертні передачі). Якщо з валового національного доходу вилучити споживання основного капіталу, отримаємо чистий національний доход.

Після утворення первинних доходів починається процес вто­ринного розподілу доходів.

Рахунок вторинного розподілу доходів. Рахунок вторинного розподілу доходів (табл. 2.5) охоплює перерозподіл доходів через поточні трансфертні операції (у грошовому та натуральному вираженнях) як усередині країни, так і з іншими країнами світу. Поточні трансфертні операції — це однобічні перерозподільні потоки доходів, які не викликають потоків доходів у зворотному напрямі (сплата податків до бюджету, надходження субсидій), а тому вони не пов'язані з утворенням первинних доходів (факторних доходів і доходів від власності).

Таблиця 2.5

Рахунок розподілу первинного доходу(у фактичних цінах)

Операції та балансуючі статті	1999	2000	2001
Ресурси
B.5*g. Валовий національний доход	126934	164942	200610
D.5. Поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн	1	45	14
D.61. Інші поточні трансфери, одержані від інших країн	3138	6099	8290
Всього	130073	171086	208914
Використання
D.5. соціальні допомоги, крім допомог у натурі, сплачені іншим країнам	4	106	...
D.7.Інші поточні трансфери, передані іншим країнам	234	1102	322
B.6*g. Валовий наявний доход	129835	169878	208592
Всього	130073	171086	208914
К.1. Споживання основного капіталу	-23230	-30223	-34303
B.6*п. Чистий наявний доход	106605	139655	174289

Результатом вторинного розподілу доходів за допомогою поточних трансфертних операцій у грошовому вираженні є наявний доход, який безпосередньо може або використовуватися на споживання, або спрямовуватися на заощадження. Рахунок вторинного розподілу доходів охоплює перерозподіл доходів за допомогою грошових трансфертів і дає змогу одержати величину валового наявного доходу що є балансуючою статтею даного рахунка.

У ресурсній частині відображаються поточні податки на доходи та майно, внески та спеціальне страхування, спеціальну допомогу, а також інші трансферти, крім натуральних, одержаних країною на рівні центральних органів та інституційними секторами,

У використанні цього рахунка відображуються ті самі трансферти, але такі: що передаються урядовим і неприбутковим установам.

Рахунки використання доходу: рахунок використання наявно­го доходу і рахунок скоригованого наявного доходу.

Рахунок скоригованого наявного доходу застосовується тоді коли ведеться рахунок перерозподілу доходів у натуральній формі.

Рахунок використання наявного доходу див. у табл. 2.6

Таблиця 2.6

Рахунок використання наявного доходу(у фактичних цінах)

Операції та балансуючі статті	1999	2000	2001
Ресурси
B.6*g. Валовий наявний доход	129835	169878	208592
D.8. Коригування на зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах	-	-	-
Всього	129835	169878	208592
Використання
Р.3. Кінцеві спожиті витрати	100481	127982	156344
у тому числі:
Р.31. індивідуальні	91064	115887	139984
Р.32. колективні	9417	12095	16360
D.8. Коригування на зміни чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах	-	-	-
В.8. Валове заощадження	29354	41896	52248
Всього	129835	169878	208592
К.1. Споживання основного капіталу	-23230	-30223	-34303
B.8п. Чисте заощадження	6124	11673	17945

Рахунки використання доходів показують, як валовий національний дохід у розпорядженні суспільства використовують на кінцеве споживання і валове національне заощадження.

У ресурсах рахунка відображується валовий національний дохід У розпорядженні суспільства, у використанні — витрати на кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, що обслуговують домашні господарства, і валове національне заощадження.

Валовий національний доход у розпорядженні суспільства переноситься з рахунків розподілу доходів.

Кінцеве національне споживання — це вартість продуктів та послуг, які використовують безпосередньо для задоволення потреб людей — як індивідуальних, так і колективних. Воно охоплює споживчі витрати різних груп споживачів, які залежно від того, хто фактично їх фінансує, групуються так: витрати на кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, що обслуговують домашні господарства.

Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств відображують витрати домашніх господарств-резидентів, які містяться на економічній території країни, а також за кордоном. Кінцеве споживання домашніх господарств включає витрати на придбання споживчих товарів і послуг за рахунок особистого бюджету, а також надходження продуктів і послуг у нетоварній формі, які відіграють роль особистих доходів,

Витрати на кінцеве споживання державних установ і громадських організацій, що обслуговують домашні господарства, охоплюють вартість безкоштовних послуг, які надаються цими установами та організаціями окремим особам у галузі охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури та мистецтва і суспільству в цілому в галузі науки, загального управління, оборони.

Усі перелічені щойно рахунки можуть бути кваліфіковані як поточні, оскільки все, що в них записується, стосується операцій, які завершуються в поточному періоді.

Ці рахунки показують розподіл наявного і скоригованого наявного доходу на кінцеве споживання і заощадження. Перший рахунок відбиває наявне кінцеве споживання і заощадження, другий — фактичне кінцеве споживання і заощадження.

Згідно з правилами СНР кінцеве споживання можуть мати лише домашні господарства, державні установи і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. На рівні економіки країни наявний та скоригований наявний дохід однакові, так само як і витрати на кінцеве та фактичне кінцеве споживання. Вони відрізняються лише при розгляді окремих секторів економіки.

Рахунки нагромадження. У національних рахунках України рахунком нагромадження є рахунок капіталу. Він призначений для характеристики процесу реального нагромадження основних та оборотних фондів, нематеріальних і фінансових активів, а також джерел його фінансування.

Рахунок капіталу (див. табл. 2.7) слугує для відображення фінансового нагромадження основного капіталу і зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальних активів між секторами економіки та іншими країнами світу у вигляді капітальних трансфертів. Балансова стаття для цього рахунка — чисте кредитування або чисте запозичення.

У ресурсну частину рахунка включають:

• валове національне заощадження (переноситься з рахунка використання доходів);

• капітальні трансферти, одержані від інших країн.

У використання входять різноманітні типи вкладень в активи:

• валове нагромадження основного капіталу;

• зміна запасів матеріальних оборотних коштів;

• чиста купівля землі і нематеріальні активи (сальдо купівлі і продажу землі та нематеріальних активів — патентів, торгових знаків, авторських прав);

• капітальні трансферти, передані іншим країнам (наприклад, субсидії на будівництво об'єктів у інших країнах, передача без відшкодувань основних фондів тощо);

• чисті кредити « + » або чисті борги « — » нації.

Таблиця 2.7

Рахунок капіталу(у фактичних цінах)

Операції та балансуючі статті	1999	2000		2001
Зміни в зобов’язанні і чистому багатстві
B.8п. Чисте заощадження	6124		11673	17945
D.9.Капітальні трансфери, одержані іншими країнами	...		...	...
D.9.Капітальні трансфери, передані іншим країнам	...		...	...
В. 10. 1. Всього (зміни чистого багатства за рахунок заощадження та капітальних трансфертів	6124		11673	17945
Зміни в активах
Р.51. Валове нагромадження основного капіталу	25131		33427	40211
К.1. Споживання основного капіталу	-23230		-30223	-34303
Р.52. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів	-2519		-42	4229
Р.53. Придбання за виключенням вибуття цінностей	134		146	85
В.9. Чисте кредитування(+), чисте запозичення(-)
Всього	6124		11673	17945

Це балансуюча позиція рахунка капіталу. її визначають як різницю між валовими заощадженнями, з одного боку, і валовими нагромадженнями і чистою купівлею землі та нематеріальних активів — з іншого, плюс сальдо капітальних трансфертів інших країн. На рівні народного господарства чисті кредити « + » або чисті борги « — » показують чисту кількість ресурсів, яку держава надає в розпорядження інших країн або яку інші країни надають державі.

Заощадження в цьому рахунку є одним із чинників, який впливає на зміну чистої вартості.

Крім зміни чистої вартості за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів, рахунок капіталу дає змогу виявити чисті позички, що є результатом перевищення зміни у чистій вартості над підсумком зміни всіх активів. Чисті позички дають уявлення про ту величину, яка залишається після трансформації заощаджень в інвестиції (у вигляді основного капіталу, збільшення запасів, придбання нестворених активів) і, отже, може бути запропонована як джерело фінансування іншим країнам. На противагу чистим позичкам величина чистих позик характеризує величину нестачі коштів у країні, яка утворилася в результаті того, що обсяг інвестицій перевищує внутрішні можливості країни за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів. Ця нестача може бути покрита тільки за рахунок інших країн. Щодо окремих економічних секторів, величина чистих позичок являє собою здатність того чи іншого сектора до фінансування інших економічних секторів.