85. Особливості віровчення, культу і структури релігійної організації православ’я.

Основні положення православного віровчення (догмати) зафіксовані з двох рівних за авторитетом для церкви джерелах "Священному Писанні" (Біблії) i "Священному Переданні (переказі)" (матеріали помiсних i вселенських соборів IV-VIII ст. Праці церковних авторитетів того часу, яких називають "святими отцями", давня богослужебна практика).

Головні догмати викладено в Символ віри. (Нiкеоцаргородський Символ вiри) 825-981рр. в 12 членах (параграфах). Це вчення про Трійцю, сходження святого духа тiльки вiд Бога-отця, боговтiлення, спокутування, воскресіння, вознесiння Ісуса Христа як боголюдини, визнання святості єдиної апостольської церкви, необхідності хрещення i чекання воскресiння з мертвих.

Православна традиція вимагає збереження в недоторканості не тільки зміст догматів в інтерпретації "отців церкви" але й збереження їх догматичного формулювання.

Православ'я не припускає нi збільшення ні скорочення кількості догматiв, що канонізовані вселенськими соборами. істинами вважаються тiльки ті положення віровчення які затверджені першими двома вселенськими соборами.

86. Поява протестантизму, розмаїття його форм (лютеранство, баптизм, адвентизм та ін..)

Протестанти́зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті(лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу.

Напрями у протестантизмі: Лютеранство. Один із напрямів раннього протестантизму. Лютеранство заперечує духовенство як обдарованого благодаттю посередника між Богом і людиною, водночас проголошуючи загальне священство і рівність усіх віруючих перед Богом.

Баптизм. Найпоширеніший різновид протестантизму. Виникає на початку XVII ст., відколовшись від кальвінізму. Баптисти (гр. baptizo — занурювати, хрестити у воді) найпослідовніші у втіленні в життя протестантських принципів, вимогливі щодо поглядів і поведінки своїх послідовників.

Адвентизм (лат. adventus — пришестя). Її прихильники заперечують рай і пекло, безсмертя душі. Вони вважають, що після смерті душа людини поринає в сон, аби пробудитися в Судний день, щоб отримати вічне блаженство або бути знищеною.

87. Основні віросповідні принципи ісламу.

Віровчення ісламу ґрунтується на наступних основних положеннях:

1. Віра в Аллаха, доведена до логічно завершеного монотеїзму.

2. Віра у надвічність Корану, списки якого споконвіку існували на небесах.

3. Віра у Пророка Мухаммада, що доніс до правовірних, слово й волю Аллаха.

4. Віра у загробну віддяку. Ця віра ґрунтується на трьох догматах:

—   про безсмертя людської душі;

—   про існування пекла і раю;

—    про неминучість останнього — Судного дня світу, коли всі одержать віддяку за свої вчинки.

5. Віра у божественне приречення.

88. Напрями та релігійні течії ісламу.

Сунізм:

• Імамат - інститут верховного керівництва мусульманською релігійною громадою, який зосереджує світську і духовну влади.

• Суфізм. Це містико-аскетична течія в сунізмі. Першими суфіями вважають аскетів, які жили в Іраку та Сирії наприкінці VIII - на початку IX ст., намагаючись збагнути зміст Корану.

• Чиштія. Як суфійське братство зародилося в Східному Ірані, остаточно сформувалося на початку XIII ст. в Індії. До нього належали не тільки мусульмани.

• Сенусія. Це суфійське братство, засноване в 1837 р. алжирським марабутом (членом мусульманського військово-релігійного ордену дервішів - ченців-жебраків) Мухаммедом Ібн Алі ас-Сенусі.

• Саадія. Братство засноване на початку XIV ст. в Дамаску Саад ад-Діном аль-Джибаві. Сповідує суворий аскетизм. Сухардія. Батьківщиною його є Багдад, де воно було засноване наприкінці XI ст.

• Мавлані. Братство заснував поет Джалал аддін Румі на прізвисько Мавлана (араб. - "наш господар")

• Мюридизм. Як релігійно-містична течія сформувалася на Північному Кавказі в XIX ст.

• Накшбандія. Керівником цього суфійського братства був Бах ад-Дін Накшбанд.

• Ваххабізм. 

• Мутазиліти.