11. 22.Наука про документ за кордоном: історичний досвід, сучасний стан, перспективи розвитку

Керування документацією - це наукова дис­ципліна й організаційна функція керування документами з ме­тою забезпечення оперативних потреб усіх сфер життя держави і суспільства.

Якщо у вітчизняній науці і практичній діяльності установ вживання поняття "керування документацією" ще не набуло широкого поширення, то за кордоном воно має тривалу історію становлення.

Історично термін "керування документацією" зароджується в Сполучених Штатах Америки, витоки технологій керування документацією можна відстежити у США, починаючи з 1880-х рр.

Першим, хто розробив національний стандарт із керування документацією став На­ціональний архів Австралії (НАА). Австралійська асоціація керую­чих документацією та адміністраторів є активним розробником стандартів, засновником/ співзасновником таких періодичних, серійних видань, як щоквартальник “Records Management”, “Quarterly”, “Оffice”, “The Record”. Cпоріднені тематично до них часописи "Information and Records Management”, "Аmerscan Archivist”, публікації яких присвячені правовим, нормативно-правовим, технологічним проблемам роботи з доку­ментацією, соціальним аспектам її організації, освітнім програ­мам у галузі керування документацією.

Провідними міжнародними організаціями з керування доку­ментацією є Міжнародна рада архівів, Міжнародна феде­рація з керування документацією та Міжнародна рада з керування документацією. Метою їх діяльності стало поширення ідей КД, проведення теоретико-фундаментальних, науково-технологічних досліджень у цій галузі знань, коорди­нування діяльності національних структур, задіяних у сфері керування документацією, задля обміну інформацією, поширен­ня передового досвіду.

Тісна співпраця міжнародних організацій із керування документацією між собою та спорід­неними організаціями, напр. з ЮНЕСКО привела до прийняття Програми в галузі керування документа­цією та архівами (RAMP – Records and Archives Management Programmer. Міжнародна федерація з керування документацією спільно з Міжнародною радою архівів створили об'єднаний комітет із керування документацією.

2001 р. було завершено роботу над першим міжнародним стандартом із керування службовою документацією - ІSО 15489-2001 "Інформація та документа­ція. Керування документацією".

Основною сферою застосування стан­дарту є робота з документами у різних галузях економіки

12. 23. Новітні тенденції розвитку документознавства у вітчизняній і зарубіжній традиції

Док-во - це молода наука, яка ще остаточно не сформувалося як наукова дисципліна. Вона пройшла в своєму розвитку декілька етапів.Історично першою в цьому ряді стоїть документаційна наука, предметом якої була діяльність документації, що включає процеси збору, систематизації, зберіганні, пошуку і розповсюдження док-тів у всіх сферах суспільного життя. Основоположником документаційної науки є Поль Отле,що пропонував назвати науку, яка вивчає документну діяльність, бібліологією або документологією.З початку 1960-х рр.. починають розвиватися наукові напрями - документалістика і док-во.Документалістика розглядається як прикладна галузь кібернетики, що займається оптимізацією управління документними системами всіх типів. Проте документалістика не відображає всього діапазону досліджень док-та, проблем його виробництва, розповсюдження , використання і не може бути узагальнюючою наукою про док-т. Історія виникнення і еволюція терміна ”док-т” вивчено не достатньо..Цей термін мав на увазі юридичне значення і стало означати письмовий доказ.Але вже на початку ХХ ст.. воно мало два значення:1)будь-який папір, складений законним порядком, який може служити доказом прав на що-небудь; 2)загалом будь-яке письмове свідоцтво.Цілком нове значення поняття ”док-т” набуває завдяки роботам Поля Отле. З початку ХХ ст.. (30-40рр.) в терміносистему ним було введено нове більш широке значення поняття ”док-т”. Всю сукупність документів вчений розділив на три групи: 1.Док-ти бібліографічні, тобто тексти, створені способами писемності і друку (книги, журнали, брошури); 2.Нетекстові док-ти (картографічні, образотворчі, нотні).Серед образотворчих він виділив ще й особливий підвид – образотворчі пам’ятники (написи, монета, скульптура); 3.Док-ти замінники книг (диски, радіомовлення, кінофільми).В цей час док-во розвивається як науковий напрям, в завданні якого ( за К.Г. Мітяєвим) входить вивчення в історичному аспекті розвитку окремих актів і систем документування, а також вивчення життєвого циклу док-та. Док-во ототожнюють з діловодством і розглядають як розділ архівознавста. В такому розумінні док-во не могло претендувати на роль узагальнюючої науки про док-т, оскільки воно обмежене управлінською сферою. Історія документаційної науки виявилося короткою. В середині ХХ ст. (50-60-ті рр.) процеси комунікації починають розглядатися не тільки в ракурсі одного з їх засобів – документа, але і більш широко – як інформаційні. Поняття ”документ” поступає місце поняттю ”інформація”, оскільки перше є похідним від другого. Первинні уявлення про предмет документаційної науки були модернізовані і набули інфомаційного і кібернетичного змісту.Помітним осередком розвитку док-ва на тривалий час стала кафедра історії державних закладів і діловодства Московського державного історико-архівного інституту ( нині – кафедра док-ва МДІАІ у складі Російського державного гуманітарного університету (РДГУ)), що мав потужні традиції розроблення питань архівознавства, діловодства, історичного джерелознавства, інших спеціальних історичних дисциплін.Також великий внесок у розвиток науки зробив Всеросійський науково-дослудний інститут документознавства та архівної справи (ВНДІДАС)..Аж до середини 80-х рр.. узагальнюючими науками про док-т вважається документалістика і іформатика. Проте інформатика займається вивченням документної і недокументної інформаціїПодальший розвиток науки про док-т, пов’язаний з іменами, А.В. Соколова, Ю.Н. Столярова, О.П. Коршунова. Авторами найбільш фундаментальних робіт, присвячених аналізу поняття ”док-т”, класифікації док-тів є Ю.Н. Столяров, Г.Н. Швецова-Водка, С.Г. Кулешов. З появою їх робіт у док-ві починається якісно новий етап..На початку 1990-х рр.. відчувається необхідність у створенні комплексної науки про док-т. Для її узагальнюючої назви пропонують такі терміни: інформаційно-комінікаційна наука (А.В. Соколов), документно-інформаційна наука (Г.Н. Шведова-Водка) і т.п.Але жоден з цих термінів не став таким поширеним як док-во. Ця наука вивчає, насамперед, завдання, форми і методи роботи з док-ми, теорію і історію док-та, класифікацію док-тів, особливості док-тів як матеріальних об’єктів.

Провідною науковою інституцією в галузі док-ва, управлінського док-ва, розроблення їх теоретичних (фундаментальних і прикладних), історичних, наково0технологічних напрямів став УНДІАСД.

Питаннями розробки терміну «док-нт»займалися Кулешов та Кушнаренко(док-т – це матеріальний об’єкт, який служить для зберігання і розповсюдження у просторі та часі соціально значимої інформації), практично одночасно, уточнюючи значення поняття ”док-т” Коршунов, Соколов, столяров запропонували розглядати його як матеріальний об’єкт із фіксованою інформацією .