31

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………..……………..5

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ УПРАВЛІНСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ……….…….7

1. Офіційно-діловий стиль та його підстилі………………………7

2. Управлінський документ: проблема класифікації……….…..9

3. Текст як основний реквізит документа: побудова та вимоги……………………………………………………………...14

РОЗДІЛ 2. АРХІТЕКТОНІКА ТА ЛІНГВІСТИЧНА КОМПОЗИЦІЯ В УПРАВЛІНСЬКИХ ДОКУМЕНТАХ………………………………………..18

1. Загальна характеристика управлінського документа………18

2. Архітектоніка тексту управлінського документа…………….21

3. Аналіз архітектоніки та лінгвістичної композиції тексту документа «Наказ»……………………………………………….23

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….28

ДОДАТОК А…………………………………………………………………….30

ВСТУП

У сучасних умовах для підвищення ефективності керування необхідне удосконалювання роботи з документами, тому що всяке управлінське рішення завжди базується на інформації, тобто на службовому документі.

Правильна організація роботи з документами впливає на якість роботи, культуру праці, особистий розвиток управлінських працівників. Вдосконалення управлінських систем, підвищення рівня організації й ефективності управлінської праці багато в чому залежить від того, наскільки раціонально влаштовано на підприємствах діловодство і наскільки професійно ведеться документація. Саме від успішного виконання цих аспектів забезпечується успіх управлінської діяльності в цілому.

Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомогою ділових паперів, документів.

Документи широко використовуються в повсякденній діяльності як джерела та носії інформації, сприяють удосконаленню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню роботи, функціонування закладів, підприємств чи організацій і одночасно є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи.

Правильне оформлення і створення документа гарантує діяльність будь-якої установи на високому, професійному рівні, який забезпечує її багатофункціональність та частковий успіх. Саме в цьому полягає актуальність теми. Вірне граматичне оформлення будь-якого документа зумовлює довіру та пошану до вашої особи, які є дуже важливими аспекти ділових стосунків. Саме на довірі ґрунтується будь-які ділові та формальні відносини, а бездоганне ведення ділової кореспонденції лише підкріпить її та викличе інтерес до співпраці з вами.

Під час роботи було використано наступні методи: метод аналізу та синтезу, математичний, порівняння.

Проблемами створення та функціонування документа в діловій системи займались такі вчені: Глущик С.В., Шевчук С.В., Загнітко А.П., Данилюк І.Г., Комова М.В. та інші.

Метою даної курсової роботи є визначення основних засад створення текстів управлінських документів, їхню роль в діяльності установи.

Об’єктом дослідження є тексти управлінських документів.

Предметом дослідження є мовне оформлення текстів управлінських документів.

Відповідно до мети, поставлено такі завдання:

• дати загальну інформацію про службовий документ;

• розкрити тезу тексту, як головного реквізиту;

• описати особливості їх використання в діловій сферi;

• дати характеристику управлінському документу;

• описати архітектоніку управлінського документа

В першому розділі наведено теоретичні засади належності документа до офіційно-ділової сфери, проблему класифікації управлінських документів, та їх використання

В другому розділі описано характеристики управлінського документа, його будову та архітектоніку, лінгвістичну композицію, та зроблено аналіз документа «Наказ».

Матеріал для дослідження було взяти з сайту посвяченому законам України.

Розділ 1. Сутність управлінських документів

1. Офіційно-діловий стиль та його підстилі.

Українська, як і всі інші мови, дуже багата та колоритна. Вона є насиченою та багатою. Одне й те саме явище можна описати з кількох боків і залежно від використаних слів буде складатися певна думка про того, хто складав опис. Цьому допомагають стилі мови. В українській мові їх є п’ять – розмовно-побутовий, художній, публіцистичний, науковий та офіційно-діловий. Дехто з дослідників окремо ще виділяють епістолярний та конфесійний стилі мовлення, проте перший починає виходити з вжитку, через істотне зменшення листування між людьми в зв’язку з впровадженням телекомунікацій та всесвітньої мережі інтернет. Другий присутній тільки в церковній літературі, та зовсім не поширений поза нею.

Офіційно-діловий стиль  — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.[15]

Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову. Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології, а саме широким використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутністю діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо.[6]

Діловий текст характеризується як зростом стандартизації мови, тобто вживанням усталених словесних формул, значною частотою повтору слів, зворотів, конс­трукцій, так і своєрідністю синтаксису - прямий поря­док слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; дода­ток — після керуючого слова; обставинні слова — яко­мога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо.

Ще однією характеристикою є високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Неоднорідність тематики і різноманітність жанрів у цьому стилі дають змогу виділити такі підстилі: законодавчий (закони, укази, статути, постанови), пов'язаний з діяльністю державних органів; дипломатичний (міжнародні угоди-конвенції, повідомлення-комюніке, звернення-ноти, протоколи) — з міжнародними відносинами; адміністративно-канцелярський (інструкції, довідки, звіти, розписки, заяви, доручення), пов'язаний з діяльністю установ, приватних підприємців та окремих осіб.

Призначенням стилю є регулювання ділових стосунків мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у типових ситуаціях. Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його під­стилі мають власну сферу застосування, межі якої ви­значаються метою й умовами ділового спілкування. Во­ни виступають засобом функціонування взаємозв’язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).[2]

Основні ознаки стилю: документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, регламентація тексту.

Можна з впевненістю сказати, що писати в офіційно-діловому стилі є досить важко, оскільки потрібно вдало підбирати слова та уникати двозначностей. Керуватися тільки перевіреними фактами, а речення створювати за допомогою логічних конструкцій.