6. 17. Концепції документа як джерела інформації і засобу комунікації

Документ - це матеріальний обєкт, що міститьу закріпленому вигляді інформацію, оформлений за встановленим порядком і має відповідно до чинного законодавства правове значення. Саме док-т організовує, систематизує інформацію для зберігання і передачі в часі та просторі. В док-ті інформація і її носій зв’язані воєдино, проте для розуміння суті док-та необхідно умовно розділити інформаційну і матеріальні сторони док-та. Слово ”інформація” має багато значень, але для нас важливим є поняття ”соціальна інформація”, адже саме вона фіксується в документі. Соціальна інформація – це інформація, осмислена людським співтовариством. Властивості інформації:адекватність; актуальність; вірогідність; об’єктивність; повнота.

Інформація може бути документованою і не документованою. Остання не зафіксована на матеріальному носії. Док-во має справу з документною інформацією. Основу будь-якого док-та складає документна інформація. Саме задля неї і створюється документ.

Інформація, що міститься в док-ті має певну специфіку: док-т є носієм соціальної інформації, створеної людиною для використання в суспільстві; док-т допускає наявність лише такої інформації, що є результатом інтелектуальної діяльності людини; інформація повинна бути завершеною.

Поняття ”документна комунікація” є одним із базових для док-ва. Документна комунікація – це передача інформації в суспільстві через документ. В процесі соціально-документної комунікації присутні три основні елементи: комунікант, комунікат, реципієнт.

Комунікант – це відправник документного повідомлення, його автор.

Комунікат – документ не повідомлення, Реципієнт – це одержувач повідомлення (читач).

В основі документної комунікації лежить комунікативний акт, в якому комунікант передає інформацію через певні канали реципієнтові.

Документна комунікація є однією з основних підсистем соціальної комунікації.

Вся документна інформація рухається по каналах комунікації. Залежно від чисельності тих, хто спілкується в структурі соціальної комунікації розрізняють: двосторонні; групова комунікація; масова комунікація. Масові комунікації – це насамперед, радіо, кіно, телебачення, звукозапис та інші структури передачі інформації.

7. 18. Методи та методологія документознавчих досліджень

Методологія – система принципів і засобів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему.

Метод – шлях дослідження, способів пізнання того чи іншого явища дійсності.

Вибір методів залежить від дослідницького рівня: емпіричного (емпірично-теоретичного) чи теоретичного. Для емпіричного (емпірично-теоретичного) рівня документознавчих досліджень властиві методи спостереження, описування, вимірювання, аналізу та синтезу,дедукція,індукція; теоретичного – генетичний, типологічний, системний, структурний, функційний, методи сходження від абстрактного до конкретного, моделювання, абстрагування тощо.

Застосування тих чи інших методів має відбуватися при дотриманні вихідних принципів методології дослідження. Серед них – принципи історизму, об’єктивності, всебічності та цілісності. Принцип історизму передбачає розгляд усіх фактів, явищ, процесів управлінської сфери діяльності суспільства, пов’язаних зі створенням, розповсюдженням, функціонуванням і зберіганням док-тів. Основоположним твердженням, на якому базується застосування принципу історизму є визнання єдності тривалості й змінності у часі та просторі стану док-та. Суть принципу об’єктивності зумовлена природою й метою будь-якого пізнання – отримання відносно об’єктивних, істинних знань. Із принципом об’єктивності тісно пов’язаний принцип всебічності та цілісності, який закликає до одночасного розгляду форми та змісту док-та та сфери його створення і функціонування.

Док-во стало наукою завдяки тому, що спирається на загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Сукупність цих методів та основоположних принципів становить методологічну основу док-ва. Док-во базується на загальній теорії пізнання, що користується універсальними методами наукового аналізу і синтезу.

Одним із приорітетом методів док-ва є історичний, який разом з логічним та хронологічним уможливлює ґрунтовне дослідження витоків і розвитку документа, виявлення основних етапів його функціонування, з’ясування внеску провідних документознавців в науку і практику. Вивчення док-тів як одне із важливих завдань док-ва часто спирається на такі історичні методи: наукової евристики, класифікації і критики джерел, їх ідентифікації.

Важливу роль відіграють ретроспективний та компоративний (порівняльний) методи. Перший дає змогу відійти від сьогодення і поступово зануритися в документознавчу минувшину, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції для кожного періоду. Другий уможливлюпорвняння нових і старих технологій знань, передбачаючи також і процес модернізації.

Варто наголосити на використанні в док-ві цілого ряду новітніх математичних, соціологічних методів, методів із застосуванням комп’ютерних технологій.

Жодний із названих методів не є універсальним і не може абсолютизуватися. Оптимальних результатів досягають лише за умови комплексного застосування необхідних методів.