64. 43 Анотування документів: сутність, види, функції

Анотування – це процес складання анотацій.

Анотація — коротка характеристика доку­мента з погляду його змісту, призначення, форми та інших особ­ливостей. Анотація містить узагальнену характеристику пер­винного документа, вона не переказує його зміст, а розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки, які можуть цікавити користувачів. Анотації є засобом повідомлення користувачів про існу­вання документів певного змісту й характеру, вони сприяють орієнтації в документних потоках. Завдяки їм значно полег­шується пошук потрібних документів, оскільки користувач заздалегідь одержує відомості про зміст, форму і призначення, особливості, наукову й художню цінність творів.

Функції анотацій: пошукова, комунікативна, оцінна. Пошукова - визначення місцезнаходження докумен­та. Комуні­кативна функція - повідомлення користувача про існування невідомих йому документів. Оцінна - наявність позитивної чи негативної оцінки документа.

Щоб функції анотацій максимально реалізувалися, вони мають задовольняти певні вимоги. Змістовність - повнота передачі змісту документа. Доступність - чіткість та логічність викладу відомостей, використання загальноприйнятої термінології, простота й зрозумілість мови. Анотація має бути лаконічною, конкретною, в ній слід зазначити необхідні факти, імена, дати. Обсяг анотацій встанов­люється залежно від їхнього типу та призначення. Індикативність - відповідність тек­сту анотації потребам її конкретного призначення і характе­ру первинного документа.

Класифікація анотацій

За функціональною ознакою анотації поділяються на довідкові та рекомендаційні. За способом характеристики первинних документів роз­різняють загальні та аналітичні анотації. За глибиною розгортання інформації анотації поділяють на розширені та реферативні. За формою анотації бувають традиційними й телеграфни­ми. Залежно від кількості документів, що анотуються, анотації поділяються на монографічні і зведені (або групові). За рівнем використання засобів автоматизації анотації по­діляють на інтелектуальні, тобто складені людиною, і форма­лізовані — складені з використанням комп'ютерної техніки. Крім того, анотації поділяють на авторські й неавторські.

Етапи складання анотацій

1-й етап – оцінка твору та вирішення питання про доцільність складання анотації. 2-й етап –складають план анотації. План анотації є схематичсним тезисним переказом майбутньої анотації. При складанні плану добирають словесні кліше - маркери, що можуть бути використані при складанні її тексту. 3-й етап – текст анотації формулюється, редагується й остаточно оформляється.

Вимоги до оформлення тексту анотацій:

- анотація має бути стислою, її осяг становить приблизно 500 знаків, це 70 слів; - уникати надірних подробиць, деталей і відомостей які є в БО.

- мова анотації точна, конкретна і зрозуміла, образні вирази, епітети вживати не рекомендується; - доцільно використовувати короткі рості речення, які складаються з 6-17 слів; - не можна зловживати прикметниками і дієприкметниками, складними граматичними зворотами.

- Бажано обмежити вживання іменників; - легше сприймаються в анотаціях дієслова і дієслівна форма викладу.