54. Інформаційний пошук: види, методика, технологія

Інформаційний пошук – наука про пошук документальної інформації. Особливо це стосується пошуку інформації в документах, пошук самих документів, добуття метаданих з документів, пошуку тексту, зображень, відео та звуку у локальних базах даних, у гіперстекстових базах даних, таких як Інтернет.

Об’єктом інформаційного пошуку є текстова інформація, зображення, аудіо- та відеоінформація.

Види пошуку: фактографічний і документальний (повнотекстовий, бібліографічний) пошук; адресний (пошук за формальними ознаками) та семантичний (пошук за змістовими ознаками).

Пошук інформації є процесом виявлення інформації в деякій множині документів, що задовольняють запит (певна умова пошуку у вигляді слова, фрази, речення або їх комбінації), або містять необхідні (що відповідають інформаційній потребі) відомості, дані.

Процес пошуку включає послідовність операцій, що направлені на збір, обробку і представлення необхідних даних зацікавленим особам. В загальному випадку процес пошуку складається з 4-х етапів:

- визначення (уточнення) інформаційної потреби і формулюваненя інформаційного запиту;

- визначення сукупності можливих джерел інформації;

- отримання інформації із виявлених джерел;

- знайомство з отриманою інформацією, оцінка результатів пошуку.

Повнотекстовий пошук – пошук по всьому змісту документа. Приклад повнотекствого пошуку – будь-яка пошукова система в Інтернет – www.yandex.ru, www. google.com.ua.

Пошук за метаданими – пошук за деякими атрибутами документа, що підтримуються системою – назва документа, дата створення, розмір, автор та ін. Приклад пошуку за реквізитами – діалог пошуку у файловій системі (напр. MS Windows).

Пошук за зображенням – пошук за змістом зображення. Пошукова система розпізнає зміст фотографії. В результаті пошуку користувач отримує схожі зображення.

Запит – це формалізований спосіб вираження інормаційних потреб користувачем системи. Для вираження інформаційних потреб використовується мова пошукових запитів. Процес занесення обєктів пошуку в інформаційну пошукову систему наз. індексацією.

Головна задача ІП – допомогти користувачу задовольнити його інформ. потребу. Існує три основних методи інформаційного пошуку:

- класифікація – виявлення ознак, що характеризують групу до якої належть той чи інший обєкт;

- кластеризація – виділення різних однорідних груп даних.

- регресія – кількісне вираження відношення між змінними у виді деякої комбінації цих змінних.

55. Предмет стилістики, поняття функціонального стилю

Стилістика — розділ мовознавства й літературознавства, що вивчає закономірності функціонування мовних засобів у різних видах мовлення.Стиль – це різновид літературної мови , що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Спільними ознаками всіх стилів є:

1)Всі вони за своїм походженням продиктовані діяльністю людини в певній галузі.2)Всі стилі будуються із ″мовного матеріалу″: вони містять слова української мови і за її законами поєднують їх у словосполучення і речення.3)Будують текст за стандартами, що склалися в цьому суспільстві.

Відмінні риси:

1)Кожен стиль відповідає окремій галузі життєдіяльності людини.

2)Кожен стиль має притаманну тільки йому функцію, характеризується своїм набором мовних засобів, а значить і реалізується тільки у своїх жанрах.

Мовний стиль – це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Кожен стиль об′єднує велику кількість текстів, які певним чином різняться між собою, а тому в межах стилю розрізняють підстилі. Підстилі – це різновид одного стилю.

Кожен із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах. Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Функціональна стилістика вивчає закономірності функціонування національної мови відповідно до потреб суспільства, ситуації спілкування, тобто функціональний аспект мови. Функціональна стилістика вивчає функціональні стилі, їх класифікацію і внутрішню жанрову диференціацію, мовленнєву системність стилів, принципи відбору і закономірності поєднання мовних одиниць у стилі.

Функціональний стиль – різновид мовлення з властивими йому лексичними, фразеологічними, морфолого-синтаксичними, орфоепічно-пунктуаційними засобами, використовуваний для здійснення функцій спілкування, повідомлення та впливу. Функціональні стилі не існують відокремлено один від одного.

В українській літературній мові виділяють 7 функціональних стилів:

1.Науковий – сфера науки, навчальна сфера.

2.Розмовний – побут у широкому розумінні: розмови на приватні теми будь-якого характеру.

3.Публіцистичний – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

4.Офіційно-діловий – сфера діловиробництва (документування).

5.Художній – широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

6.Конфесійний – релігія та церква.

7.Епістолярний – приватне листування.

Розглянемо деякі з них.

Офіційно-діловий стиль (ОДС) – унормування відносин людини в суспільстві і всіх об′єктів суспільної діяльності. Розрізняють:

1)Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними т службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.

2)Канцелярський – функціонує у сфері документального оформлення стосунків учасників ділових відносин (жанри: заява, доручення, протокол тощо).

3)Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях). нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т.ін.

4)Юрисдикційни – обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини (жанри: акт, вирок, постанова про обшук і т.д.).

ОДС характеризується своєю осідністю:

-високий ступінь стандартизації;

-єдиний із стилів, тексти якого мають юридичну вагу;

-мовне оформлення характеризується аскетичністю (вживається тільки нейтральна лексика, наявні штампи, виробляються канцеляризми).

Науковий стиль – оформлення наукових відкриттів; збереження наукової інформації і передача її від покоління до покоління. Розрізняють:1)Власне науковий (жанри: монографія, стаття, наукова доповідь, тощо).2)Науково-популярний – (жанри: статті в неспеціальних журналів, наково-популярна література).3)Науково-навчальний – це текст навчальної літератури.

Розмовний стиль – забезпечує передачу побутової інформації (жанри: розмова, бесіда, інколи дискусії (суперечки)).