4. 15. Документ як діалектична двоєдність форми та змісту

Документ це складний обєкт що є єдністю інформації та матеріального носія. Документ є системою і являє собою безліч закономірно повязаних один із одним елементів і частин. Документ має безліч властивостей. Найістотніші властивості док-та: - атрибутивність – наявність двох основних атрибутів – змісту і форми. - функціональність документа, тобто його призначеність для передачі інформації у часі і просторі.

- документ має структуру, тобто характеризується взаємозвязками і цілісністю елементів і підсистем.

До ознак документа відносять: наявність смислового змісту; стабільна речовинна форма; призначеність для використання в соціальній комунікації; завершеність повідомлення.

Інформаційна складова документа

Саме документ організовує, систематизує інформацію для зберігання і передачі в часі та просторі. В документі інформація та її носій нерозривно повязані.

Важливим є поняття соціальної інформації, адже вона фіксується в документі. Соціальна – інформація, осмислена людським співтовариством.

Документна інформація, зміст документа – соціальна інформація зафіксована на певному носії для її зберігання, пердавання й використання. Документна інформація – це вся інформація документа (зміст, відбитки печаток, штампів, реєстраційні номери, резолюції, інші реквізити та службові познаки та ін.).

Документальна інформація – інформація в документній або бездокументній формі, що грунтується на документі чи підтверджена документом.

Текст – це основний реквізит документа. Текст документа повинен містити певну аргументовану інфор­мацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об'єктивно, без повторень і вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження. Він оформляється у вигляді суцільного складного тексту, анкети, таблиці або поєднання цих форм. Текст поділяється на взаємозумовлені логічні елементи: вступ, основну частину (доказ), закінчення.

Матеріальна основа документа – це сукупність матеріалів, використаних для запису інформації. Залежно від матеріаьної основи документи можна поділити на 2 групи: -природні;- штучні. Штучні підрозділяються на: паперові документи; документи на непаперовій основі.

Носій інформації – це матеріальний обєкт, призначений для зберігання і передачі інформації.

Форма носія інформації – це спеціальна конструкція матеріального носія, що забезпечує виконання документом його функцій. Залежно від носія інформації розрізняють листові, кодексові, карткові док-ти, стрічкові док-ти, дискові, комбіновані док-ти.

Отже, документ являє собою двоєдиний феномен і може існувати тільки в єдності інформаційної та матеріальної складових.

5. 16. Міждисицплінарність документознавства (природа та зв'язки)

Сучасний етап характеризується активізацією вивчення док-та всіма науками де він виступає головним або одним із головних обєктів дослідження.

Док-во як інтеграційна наукова дисципліна тісно повязана з діловодством, книго та архівознавством, патентознавством, музеєзнавством, бібліотекознавством, інформатикою та ін. дисциплінами. При більш широкому підході виявляються звязки док-ва із семіотикою (наукою про знаки, знакові системи), текстологією, кодикологією і т. д. Загальним для всіх дисциплін виявляється те, що вони оперують до-ми як обєктами спеціально створеними для зберігання і передачі інформації, проте визначення поняття док-т не входить до їх специфіки. Вивчення док-та в його цілісності є обєктом лише док-ва. Окремі сторони, ознаки та властивості док-та можуть бути частииною предмета вивчення наук документно-комунікаційного циклу, таких як діловодство, патентознавство, архівознавство, та ін). Останні вивчають особливості тих груп док-тів з якими має справу відповідна науці сфера практичної людської діяльності.

Док-во має також звязки з документалістикою, джерелознавством, теорією управління, правовими дисциплінами. Документознавство застосовує досвід дослідження документа, накопичений джерелознавством, дипломатикою, археографією, і, в свою чергу, впливає на розвиток цих наук.

На базі теорії ДМ вибудовуються такі при­кладні наукові дисципліни, як організація діловодства, інформа­ційне (документне) забезпечення управління, документна лінгві­стика.

Таким чином, ДМ – це узагальнююча, інтегруюча наукова дисципліна стосовно до інших дисциплін документно-комунікаційного циклу, проте це не означає, що вона поглинає дисципліни, повязані з певними галузями документно-комунікаційної діяльності. Воно охоплює обєкти вивчення в головних визначальних рисах, залишаючи поза своєю увагою багато суто специфічних питань які вивчають інші дисципліни. Док-во збагачує всі ці дисципліни різними методами в свою чергу вони також збагачують його розробкою конкретних питань