25. Документ як артефакт

За ознакою соціально-культурного значення виділяють группу док-тів, які отримали назву артефакт (лат. штучно зроблений) – документ, який володіє особливою соціально-культурною цінністю, яка не властива док-ту в цілому.

Артефактні документи - це документні пам’ятки, в т. ч. писемності, які складають частину культурного надбання держави, народу, людства і які звичайно охороняються спеціальними законами. Пам’ятки поділяють на рухомі і нерухомі. До числа рухомих відносять документні пам’ятки: рукописи і стародруки (манускрипти, інкунабули), раритети, рідкісні письмові і графічні видання, кінофотофонодокументи та ін.

Основна ознака артефакта – змістова цінність документа, його особливе історичне, художнє і культурне значення. Крім основного тексту вони можуть включати науково-дослідницькі статті, які пояснюють текст, широкий текстовий матеріал, історіографічні коментарі і різноманітні покажчики (тематичні, предметні, іменні). Як правило артефактні документи мають особливу матеріальну основу, конструкцію, особливі умови побутування в зовішньому середовищі. Вони виходять в кращому оформленні, з багаточисленними ілюстраціями, часто в нестандартних формах, оправах. Для виготовлення часто використовують факсимільне відтворення. Крім змісту, критерієм артефактності може бути і матеріальна основа документа, його форма: папір, плівка, шрифт, фарба, спосіб запису і відтворення інформації, обкладинка, переплет, автор та ін. до артефактних також відносять документиза особливими умовами їх побутування у зовнішньому середовищі шляхом вивчення їх „долі” або легенди (першочергова приналежність, звязок з історичними подіями, памятними місцями).

Артефактні документи складають основу духовних і матеріальних цінностей людства.

Документні пам’ятки – цінна категорія яка охоплює рез-тати людської діяльності у вищій мірі відображаючи культурні та історичні особливості тих чи інших епох і внаслідок цього стали обєктом цінного відношення. За ступенем цінності документи поділяються на: цінний, особливо цінний, унікальний, рідкісний.

Книжкова пам’ятка - це видання, яке складається з кількісних і якісних ознак рідкісного і цінного документа.

Групу книжкових пам’яток складають:

• створені на початкових етапах історії книги;

• ті у яких втілені найбільш значні досягнення у різних галузях людської діяльності;

• ті, які дають уявлення про розвиток самої книги, її змісту, типів, видів, текстологічної і редакторської підготовки, художнього оформлення та ін.

24. Книга як вид документа:історія, загальна характеристика, особливості функціонування

Етимологічне значення слова ”книга” давно втрачені. Імовірно воно означає сувій паперу. У давніх слов’ян книга означала писемність взагалі. Дотепер не вироблено єдиного визначення поняття ”книга”. Справа в тому, що слово це багатозначне. Довгий час не було встановлено меж. Які б відрізняли поняття ”книга” та ”док-т”. Сьогодні книга – це книжкове видання, об’ємом понад 48 сторінок у вигляді блоку скріплених коренців, листів друкарського паперу будь-якого формату в обкладинці або палітур. Книгу книжкову справу в історичному. Сучасному і прогностичному аспектах вивчає спеціальна наука – книгознавство.

Історія книги ділиться на два періоди:

1.Історія рукописної книги.

2.Історія друкованої книги.

Межею між ними є винахід механічного тиражування книг. В античному світі і в середні віки книги розмежували шляхом переписування, ілюстрації також виконувались від руки. Форми рукописної книги були досить різноманітними. В культурі Стародавнього Сходу книга мала вигляд глиняної таблички. В Єгипті, а пізніше в Стародавній Греції і Стародавньому Римі книга існувала у вигляді сувою (із пергаменту чи папірусу).

Сувій –це прямокутний шматок папірусу чи пергаменту , за формою – довгий чи вузький текст, на який наносився паралельно довгій стороні зліва на право окремими стовпцями. Сувій згортався в трубку. Разом з папірусом і пергаментом використовувались і інші матеріали для письма: листи, кора дерев, глиняні таблички. Далі книга втратила форму сувою і набула форму диплома, що являв собою два дерев’яні дощечки сполучені між собою. Пізніше з’являється форма фіксації інформації, яка називалась поліптихом, далі був винайдений кодекс. Його стали виготовляти із пергаменту. Найважливішою подією в історії книги було винайдення в І ст.. паперу (в Китаї),до Європи він був заведений набагато пізніше.

Історія друкованої книги бере свій початок від винайдення у ХV ст.. Йоганном Гутенбергом друкарського верстату. Він заснував першу друкарн., точне число його видань невідома. Згодом книгодрукування поширилось на території України. У 1574р. Іван Федоров заснував першу на українські землі друкарню. Саме цей рік вважається початком книгодрукування на Україні.

Відомо, що довгий час поняття ”книга” використовується як узагальнююче по відношенню до різних типів док-тів. Проте з часом стало зрозуміло, що поняття ”книга” є вужчим за поняття ”док-т”. Книга являє собою різновид док-та. Вона має специфічні особливості.

Книга являє собою текстовий док-т і її основну частину займає словесний текст. Текст – це послідовність тематично пов’язаних повідомлень, зафіксованих за допомогою мови. В книзі часто розрізняють декілька видів текстів: основний, додатковий, довідково-інформаційний.

Книга являє собою паперовий док-т, який людина здатна прочитати без допомоги спеціальних приладів. Вона являє собою візуальний док-т, основну частину якого становить текст, на відміну від картографічних чи нотних видань. До книг також відносять док-ти, написані від руки.

Книга – це док-т неперіодичний, що виходить в світ одноразово, хоча можливими є її перероблення та перевидання. Книга становить собою досить об’ємний док-т. За місцем виходу в світ і розповсюдженням книги бувають: місцевими, регіональними, загальнодержавними, зарубіжними.

До внутрішніх елементів книг відносяться: текст, ілюстрації.

Ілюстрації – це графічне зображення, що доповнює чи пояснює основний текст і служить засобом прикраси. У книзі ілюстрація служить лише доповненням до тексту, на відміну від, наприклад, альбомних видань, де текст служить доповненням до ілюстрації. Залежно від характеру тексту ілюстрації поділяються на: науково пізнавальні, образнохудожні.

Декоративні елементи – це незмістовні зображення (різні узори, орнаменти), які служать для прикраси книги чи розподілу тексту на смислові частини.

До елементів зовнішнього оформлення книги відносять: книговий блок, обкладинку, палітурку, футляр, супер-обкладинка, манжетка.

Манжетка – це один із видів супер-обкладинки. Вона являє собою паперову смужку зі склеїними кінцями. Яка закриває лише частину палітурки.

Апарат книги – це додаткові дані (переважно тексти), що включаються в книгу для покращення умов користування нею і для кращого розуміння змісту. Щоб створити читачу кращі умови для користування книгою використовують довідково-допоміжний апарат книги, а для кращого розуміння її змісту використовується науково-допоміжний апарат. До нього відноситься: титульний лист, зміст, заголовки, показчики, вихідні відомості, анотація, реферат. В науково-довідковий апарат книги входять такі елементи: вступна стаття, передмова автора, редактора чи видавця, післямова, коментарії до твору.

Книга – це результат колективної праці автора, редактора, художника, фотографа та інших людей лише за умови їх узгодженої праці є можливим робота над створенням книги та її перешкод не видання. Умовно, шлях книги від автора до читача можна зобразити так: автор – видавництво-редактор, художник, фотограф, кресляр- технічний редактор-коректор-типографія-набірний цех-типографський цех-брошуровський цех-магазин-читач. Створення, таким чином, включає декілька продуктів: авторське повідомлення (рукопис), видавниче повідомлення (макет), поліграфічне повідомлення (власне книга).