22. 33. Музичний документ: історія, загальна характеристика, особливості функціонування

Історія розвитку музичного документа почалась у ХV cт. з появою нотного друку. У XVІ ст. винайдено музичний шрифт. Пізніше відбувається закріплення процесу виготовлення нотного друку та розробка нового друкарського приладдя. У ХІХ-ХХ ст. удосконалюється технологія друку, відкриваються музичні видавництва, створюються магазини нотної продукції.

Музичний документ — це музична інформація, певним чином зафіксована на матеріальномі носієві у вигляді звуків або графічних знаків (нот) для її збереження та передавання в часі та просторі. Ноти—умовні графічні знаки, що слугують для запису музичних звуків.

Класифікація музичних документів

- аудіозаписи: магнітні стрічки, грамплатівки; музичні документи на електронних носіях.

- нотно-звукові:комп'ютерні програми відповідного спрямування

- нотні або графічно-текстові: рукописи та друковані видання

Види музичних документів

За функціональним призначенням:Наукові, навчальні, концертні; За читацьким призначенням: Для учнів музичних навчальних закладів, для спеціалістів, для аматорів.

За характером виконання: Сценічні, інструментальні, вокально-хорові, змішані; За характером викладу(запису):Партитурні, партія, дирекціон, клавір.

За структурою:Моновидання, збірник; За матеріальною конструкцією:Книжкові, комплексні (прості та складні).

Структура музичного документа (видання):

зовнішнє оформлення, внутрішні (конструктивні) елементи музичних документів (нотний текст, супроводжувальні дані, науково-довідковий апарат (передмова, вступ, коментарі, післямова, бібліографічні довідка, списки, покажчики, словники, інші довідкові матеріали), зміст, додаток, анотація).

23. Неопублікований документ: історія, загальна характеристика, особливості функціонування

Поняття «неопублікований документ» виступає як протилежне до понять «опублікований документ», «публікація», «видання».

Неопублікований документ не розрахований на широке розповсюдження; створений в ході діяльності організацій, окремих осіб, він відображає результати їх роботи. Неопубліковані документи лишаються в рукописному вигляді чи тиражуються в невеликій кількості примірників. До них відносяться: звіти про науково-дослідницьку роботу та дослідно-конструкторські розробки, дисертації (за винятком виданих у вигляді наукової доповіді), рукописи алгоритмів і програм, проекти і кошториси, технічні умови, стандарти підприємств, раціоналізаторські пропозиції, неопубліковані заявки на винаходи, депоновані рукописи, рукописи перекладів, аналітичні огляди.

Неопубліковані документи оформляються, як правило, засобами машинопису чи друкуються на принтері ЕОМ, реєструються в органах інформації і бібліотеках для відображення в інформаційних виданнях чи базах даних цих органів. Більшість документів цього масиву створюються безпосередньо в ході чи одразу після завершення наукового дослідження чи виробничої роботи, що робить їх особливо цінними.

За загальною кількістю назв число неопублікованих документів, що щорічно з'являються, перевищує випуск опублікованих, а за важливістю, новизною, актуальністю, унікальністю і достовірністю інформації, оперативністю виходу та іншими інформаційними якостями вони часом перевершують опубліковані документи.

Основними видами неопублікованих документів є звіт про науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, дисертація, депонований рукопис, науковий переклад, оглядово-аналітичний документ.

За характером свого виходу в світ док-ти поділяються на дві великі групи: опубліковані док-ти і неопубліковані док-ти. Неопублікований док-т – це док-т, призначений для широкого і багатократного використання, що пройшов редакційно-технічну обробку і має тираж.

Неопублікований док-т – це док-т, який не розрахований на широке розповсюдження, створення в процесі роботи установ, організацій чи конкретних осіб. В межах неопублікованого док-та виділяються два підвиди:1)Неопублікований док-т – той, що не передбачає публікації взагалі (дисертації).

2)Власне неопублікований – це той, який ще не опублікували, але він передбачає опублікування (тези статей).

До неопублікованих док-тів враховуємо також док-ти, вигоовлені машинописним способом за допомогою ЕОМ.Те, що неопубліковані док-ти не публікують зовсім не означає, що вони є не важливими. Зараз друкуються лише 20 % нової інформації, а в 4 рази більше такої інформації розповсюджується в неопублікованому варіанті, але по науковості, новизні та актуальності вона не поступається опублікованій інформації. До того ж така інформація, яка не опубліковується призначена для неширокого кола спеціалістів.

Звіт про науково-дослідну розробку (НДР) і дослідницько-конструкторську розробку (ДКР) – це док-ти, виготовлені від руки на машинці чи на комп’ютері, що містять результати дослідження та опис його перебігу. Такі звіти підлягають обов’язковій реєстрації і інформуванню про завершення і результати роботи у відповідні органи. В Україні такі функції виконує Український інститут науково-технічної та економічної інформації. Звіт про НДР – це док-т, який місить систематизовані відомості про науково-дослідну роботу і результат дослідження. Звіт про НДР і ДКР відрізняються оригінальністю, наявністю повних і нових відомостей про результати роботи.

Дисертація – це кваліфікована робота в певній галузі суспільного життя, що пройшла спеціальну експертизу і представлена на здобуття наукового ступеня в спеціалізованій вченій раді. Це завершена робота, що містить наукову концепцію і репрезентує здобувача наукового ступеня як вченого. Існує два види дисертації:

1.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська).

2.Дисертація на здобуття наукового доктора наук (докторська).

Дисертація друкується в п’яти примірниках і включає вступні реквізити, текст, малюнки, схеми, таблиці, ілюстрації, список використаної літератури і додатки.Автореферат дисертації являє собою брошурку, яка містить основні відомості з дисертації в короткому викладі. Автореферат повинен містити такі відомості:назва дисертації;місце і рік захисту, відомості про дисертанта, керівника чи консультанта;постановку мети, актуальності та завдань роботи та.ін.

Крім тексту до автореферату входять ще й анотації українською, російською та англійською мовами.

На кожну дисертацію обов’язково повинен бути складений автореферат.