7.2 Рівні, види та форми опору змінам

Рівень опору змінам

Особливості

Основні причини опору

Фактори, що посилюють опір змінам

Індивідуальний опір змінам

Опір однієї особи

Побоювання втратити статус, авторитет, посаду у новій системі

• розриви між реальністю та її сприйняттям і розумінням;

• чим нижчу посаду займає людина;

• чим нижчий рівень її освіти;

• чим нижчий авторитет людини у колективі;

• чим більша різниця в оцінках посади та авторитету до та після змін і т.д.

Груповий опір

Оскільки його характеризує більша стабільність, опір групи буде більш агресивним і сильним

Побоювання втратити владу, групові норми, цінності у новій системі

• розрив між характеристиками „моделі реальності”, що визнається групою, і тією моделлю, що будується;

• характер і ступінь загрози владі групи;

• ступінь впливу на рішення, що приймаються у підприємстві;

• ступінь порушення групових норм і цінностей, викликаних змінами.

Опір системи (організації)

Явище зумовлене суперечностями поточної діяльності та заходами, передбаченими організаційним розвитком

Схильність системи встановити рівновагу, повернувшись до знайомого (старого) становища

• різниця (масштаб) між наявним і необхідним для досягнення нових цілей потенціалом підприємства;

• ступінь гнучкості системи.

Ознака класифікації

Види опору

Характеристика

1. В залежності від тривалості опору змінам.

1.1. Довготривалий опір.

Опір змінам виникає до їх проведення, триває під час їх реалізації і не завершується після впровадження запланованих заходів.

1.2. Опір, тривалість якого відповідає тривалості змін.

Тривалість опору змінам відповідає часу проведення цих змін. Опір зникає при закінченні реалізації заходів із впровадження змін.

1.3. Короткочасний опір.

Опір пов’язаний з якимись окремими заходами, а не з усіма змінами, і виникає, і зникає відповідно до цих заходів.

2. В залежності від ступеня регулювання опору з боку керівництва підприємства.

2.1. Нерегульований опір.

Крайній випадок опору змінам, при якому керівництво підприємства не може подолати опір, навіть використовуючи всі можливі засоби. Відкритий прояв опору з боку працівників, безкомпромісний варіант, оскільки зникне такий опір тільки в разі прийняття керівництвом вимог працівників. Можливі страйки, демонстрації.

2.2. Слабкорегульований опір.

Можливості керівництва щодо регулювання такого опору недостатні, працівники неохоче йдуть на компроміс. Вміле використання ефективних засобів подолання опору змінам може зменшити такий опір, але не може знищити його повністю.

2.3. Опір, що регулюється.

Виникає у підприємствах із розвиненою організаційною культурою. Керівництво повністю здатне управляти таким опором, основна задача – правильно обрати засоби подолання опору.

3. В залежності від частоти виникнення.

3.1. Постійний опір.

Опір виникає при проведенні будь-яких змін і триває визначений період часу. Засоби управління опором повинні бути різноманітними.

3.2. Тенденційний опір.

Опір, який виникає при проведенні аналогічних або подібних змін. Легко прогнозується, ефективні профілактичні заходи щодо подолання опору.

3.3. Епізодичний опір.

Опір виникає епізодично, в залежності від різних умов. Важко передбачити такий опір.

3.4. Разовий опір.

Опір з’являється одноразово без наступних проявів, найчастіше такий опір має місце при одноразовій кардинальній зміні.