3.2. Ідейний зміст та проблематика роману «Широке»

Тема роману «Широке» – показ життя сільської інтелігенції на початку тридцятих років ХХ століття, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької республіки. Роман складається з п’ятдесяти п’яти коротеньких оповіданнячок, які побудовані як окремі твори. В основу творів покладено конкретні сторони реальної дійсності, тобто Олександр Сливка будував їх на основі життєвого матеріалу або брав їх з життя.

Науковець В.Густі зазначає: «Широке» – хвилююча розповідь про життя сільської інтелігенції, вчителів Закарпаття на початку 30 років. Це перший твір такої проблематики. Він – новатор» [12; 14].

У романі помітні позитивні персонажі: М.Горошка, В.Кертусь, Ю.Хрінь, Петра і Марії Капустяки, О.Кухарик, В.Головушко. Вони беруть активну участь в роботі товариства «Просвіта», грають у виставах, добросовісно виконують свої доручення . Приємне враження на читача справляють батьки Михайла Іван та Василина Ліщаки. Це малограмотні селяни, проте мудрі й добрі люди.

Читачеві розкривається й галерея негативних персонажів, які добре запам’ятовуються (управитель школи Й.Молнар, інспектор освіти А.Федьканич, священики Е.Гейза, С.Золотан, З.Дем’янович, учителі М.Форкош, Ю.Букача).

Характер персонажів розкривається через майстерні портретні деталі, через вчинки і дії, через ставлення до інших. Прикметно, що зображуючи своїх героїв, автор не приховує свого ставлення до них. У цьому виявляється, зокрема, така прикметна риса індивідуалізації стилю автора, як ліризм. З неабияким ліризмом описує письменник село Широке.

У ліричному ключі автор відтворює і картини природи: «Груні, схожі на казкового велетня, накритого зеленою ковдрою, пошитою з великих шматків полотна. Це лісочки, чагарники, галявини, яруги…» [26; 34]; «День був сонячний, тихий, гарячий; небо сміялося чистою блакиттю, кожне деревце, кожен кущик, рослинка кожна були усміхнені й радісні...» [26; 245].

Не можемо не згадати у романі й ліричні відступи – спомини Михайла Ліщака: «Його добре, ніжне серце вже не б’ється. Серце, яке любило мовчки. І любило всіх, хто його любові заслуговує…» [26; 72].

Характери персонажів письменник творить через сукупність психічних засобів, з яких постає цілісна особистість із власним світосприйняттям. Важливу роль у процесі характеротворення відіграють жести, міміка, поведінка персонажів. За допомогою такого прийому характеротворення, як портрет, О.Сливка майстерно передає психологічний стан своїх героїв та акцентує на окремих рисах їх вдачі.

Особливий інтерес викликає проблематика роману, майстерно втілена в яскраві, соціально й психологічно переконливі образи дійових осіб. Письменник надає великого значення кожній ситуації, репліці у творі, дбає, щоб кожен крок головних персонажів, найменша деталь побуту розкривали їх характери. Він виводить закарпатську літературу з кола хатніх, особистих проблем, головну увагу зосереджуючи на громадських питаннях і настроях, на економічному розвиткові народного життя.

Проблематика (від гр. problem – задача) – це сукупність питань, які вимагають дослідження і розв'язання [28; 109].

«Широке» Олександра Сливки наскрізь трагічний і проблемний роман. Автор інтерпретує проблему війни і миру в психологічному ключі, проектуючи її на долю окремої людини, особистості. При цьому письменник торкається багатьох інших морально-етичних загальнолюдських проблем – стосунків між батьками і дітьми, вчителями та учнями, родинного щастя, чесності і підступності, зради і вірності тощо. У романі О.Сливці вдалося правдиво та реалістично відобразити події тих років, тому художній канві твору притаманний драматизм та психологізм.

Таким чином, ключова проблема роману – це трагедія українського народу та української освіти в період повоєнного лихоліття, показана на прикладі конкретних людських доль. Поряд із цією домінантною проблемою порушуються важливі аспекти людського буття: проблема людського щастя, проблема осиротілого, трагічного дитинства, проблема зради, нещасливого кохання, релігії, культури, політики, мови та інші.

Проблема родинного щастя розкривається у творі через контрастне зображення сімей. Драматизм увиразнюють і короткі, лаконічні речення. Важливу психологічну функцію відіграють у творі картини природи.

У своїй громадській діяльності, художній творчості та наукових напрацюваннях О.Сливка надав значної уваги як одному з провідних націє творчих чинників питанню освіти в Україні та в Закарпатті зокрема. Тому, одна з основних проблем роману є проблема освіти закарпатських дітей. Дізнаємося, що учні були «обдерті, брудні, бліді, затуркані, боязливі. Читають слабо, пишуть іще гірше, таблицю множення не знає ані половина учнів» [26; 312]. Крім того, більшість батьків не відпускали своїх дітей вчитися, адже вони потрібні їм на господарстві. Саме це ми бачимо на прикладі головного героя Михайла Ліщака, якого батьки не хочуть відпускати вчитися в Хуст у гімназії. Але після роздумів, у яких він побачив свого сина інженером, якого всі вітають, знімають шапки перед вченим, паном, батько Михайла змінює своє рішення. Не тільки учні, але і самі вчителі халатно ставляться до освіти. Більшість вчителів педагогічного колективу майже не займаються роботою у школі, часто відсутні. Вони не маючи ані необхідних для такої відповідальної справи, як виховання нового члена суспільства, знань, навичок, ані відчуваючи покликання до цієї справи, приставлялися анти людською імперською системою до нівечення малолітніх душ і тіл. З цією проблемою переплітається і проблематика культурного життя та мовного питання.

На фоні всіх цих подій вимальовується ще одна тема, без якої сюжет роману не був би таким цікавим. Це тема кохання, а точніше нещасливого кохання. Хто з нас не мрiє про щасливе кохання, мiцну родину, тихе сiмейне щастя? I це не тільки бажання, але необхідність для людини. Щастя – в коханнi. Жодна інша тема так потужно не пронизує оточуючий нас світ і не викликає настільки сильної цікавості, як любов. Вона не тільки рухає світом, вона є сенсом існування і символом віри, а іноді стає для нас важкими кайданами і приносить нестерпний біль. Це питання хвилювало та хвилює багатьох письменникiв. Проблему нещасливого кохання О.Сливка змалював дуже яскраво. Михайло Ліщак, молодий хлопець, випускник гімназії, вперше зустрів дівчину, колегиню по роботі. Лише від дотику її руки «у тілі Михайла розлилась, майже ніколи не звідана ніжність» [26; 99]. Він не знає жартів, обманів, не може й думати так, що дівчину можна підвести, сказати їй неправду, обвести навколо пальця. Покохав, значить одружитись з нею треба й гарно-гарно жити. Але в Анни Загорської інші смаки та розуміння любові. Вона тягнеться до великого міста, прагне потрапити в сім’ю з великими достатками й можливостями. І коли їй зустрівся чех Кралік, вона в ньому побачила такого жениха, а від Михайла поступово почала відвертатись, бо її не влаштовує його селянське походження, вихід з малозабезпеченої родини гірського села.

Отже, ідейно-тематичний зміст роману О.Сливки «Широке» дав змогу письменнику порушити низку злободенних соціальних і морально-етичних проблем, порівняти різні верстви населення. Усім змістом творів автор прагнув переконати, що кожному слід діяти за законами правди, честі, справедливості.