Художня своєрідність роману Олександра Сливки «Широке»

3.1. Передісторія написання роману «Широке»

Роман «Широке» О.Сливки з’явився у 1937р. Та передісторія написання роману дуже велика. Після закінчення Хустської гімназії О.Сливка почав працювати помічником учителя у школі села Велятино, що на Хустщині. На початку тридцятих років у селі почалися культурно-освітні процеси: організація товариства «Просвіта», сільської кооперації, формування двох освітніх мовних напрямів – українофільського та русофільського. Староста М.Буркович висловив думку, що добре було б написати книгу про ці процеси, які відбуваються в їхньому селі. Присутній О.Сливка запам’ятав виступ старости і його побажання. Хоч досі написав п’єси «Пропащий батько», «На пасовищі», які успішно підготували і поставили на сцені колективи. Зрозуміло, у задумі автора було написати нову п’єсу з життя села, але не прозовий твір.

Коли його було направлено на курси в Кошиці він подружився з викладачем полковником І.Березовим. Сливка ділився з полковником творчими задумами, бо бачив у ньому справжнього вчителя, чесну, доброзичливу людину, готову допомогти. Окрилений підтримкою свого вчителя І.Березового, О.Сливка взявся за написання роману. Найперше склав план сюжету, визначив його розвиток, головних персонажів, дав їм характеристики. Він сидів вечорами у кімнаті відпочинку і писав свій роман, якому дав попередню назву «Широке». Коли написав кілька розділів, поділився задуманим з своїм однополчанином В.Варгою, який схвалив творчий план свого приятеля.

Схвалив роботу над романом і П.Кукурудза, редактор видавництва «Пчілка» в Ужгороді, який побажав йому успіхів, відзначивши, що роман складе інтерес для читачів, буде мати пізнавальне й виховне значення.

У душі О.Сливки століття любові й доброти, що він кожен прожитий день увінчував добротою і людяністю. Він – у долях не тільки багатьох тисяч його учнів, але і в його, пройнятих істиною християнським милосердям і мораллю, творах [12; 14].

Із закінченням військової служби завершив і роботу над романом. Він наполегливо допрацьовував роман, дуже хотів, щоб як можна скоріше побачив світ, знайшов свою дорогу до читача. Нарешті звільнився з армії в запас. Повернувся додому. І доля звела його з О.Маркушем, якому Сливка розповів про написаний роман «Широке», переказав його сюжет. О.Маркуш з увагою слухав, потім сказав, що тема злободенна, заслуговує на увагу. Головне, щоб події в романі розвивалися динамічно, щоб добре були виписані персонажі, наголосив, що, напевне, автору це вдалося, бо жив і працював разом зі своїми героями, відтворив їх реально, правдиво [11; 7].

У середині січня 1939 р. він вирушив у Хуст до редактора газети «Нова свобода» В.Гренджі-Донського, який пообіцяв порекомендувати видати роман окремою книжкою. Він перечитав його і передав для надрукування в журнал «Говерла». А через кілька днів О.Сливка отримав листа від В.Гренджі-Донського, в якому той писав: «Дорогий, Олександре. Перечитав ваш роман. Можна його надрукувати з деякими скороченнями, бо є в романі деякі повтори. Передав уривок у «Говерлу» і там надрукували його» [11; 7].

Та не судилося вийти у світ роману «Широке», бо в березні 1939р. фашистська Угорщина окупувала Карпатську Україну. Рукопис роману «Широке» безслідно зник. Після закінчення війни й возз’єднання Закарпаття з Україною О.Сливка працював над відродженням роману «Широке». Із старих пожовтілих чернеток переписував текст, вносив корективи, доповнення. Правда, ні до видавництва, ні до періодичних видань не звертався, бо бачив негативне ставлення до його прозових творів малого жанру, що негативно вплинуло на подальшу його творчість. Тому рукопис роману «Широке» лежав у письменницькій шухляді без руху, без спроб на будь-яке видання. Але й тут не обійшлося без пригод. Знайшлися літературознавці, які попросили у Сливки рукопис роману з метою надрукування уривків. Та їх не було надруковано. А спроби письменника повернути йому рукопис, виявилися марними. Тому О.Сливкові довелося знову відроджувати роман з пожовтілих і почорнілих листочків від давності, освоювати речення за реченням, розділ за розділом. І завдяки його настирливості рукопис роману «Широке» було відроджено.

Не дарма дослідник Б.Барбіл висловив свою думку, що «твір – найжаданіший, найрадісніший і багатостраждальний» [1; 14].

І з ініціативи Хустського міського літературно-мистецького об’єднання «Чиста Криниця» імені Д.Вакарова Хустською райдержадміністрацією та міською радою прийнято розпорядження «Про вивчення, впорядкування та видання літературної спадщини О.Сливки», створено комісію, яка займалася підготовкою роману до видання, а також інших творів, що складають неабиякий інтерес. 2003 р. за кошти Хустської РДА видрукувано роман «Широке».