Управління освіти, релігій та у справах національностей

Хустської міської ради

Закарпатське територіальне відділення МАН України

Хустська міська філія

Відділення: літературознавства,

фольклористики та

мистецтвознавства

Секція: українська література

Олександр Сливка.

Минулося, та не забулося. (На матеріалі прозового доробку письменника)

Роботу виконала:

Тегза Юлія Василівна,

учениця 11 класу

Хустської спеціалізованої

школи І-ІІІ ст. №1

ім. А.Волошина

Науковий керівник:

Дан Наталія Василівна,

викладач української мови

та літератури

Хуст – 2013

Олександр Сливка. Минулося, та не забулося.

(На матеріалі прозового доробку письменника)

Тегза Ю.В.

(керівник – Дан Н.В., керівник секції філологічного відділу МАН)

Хустська міська філія МАН

Хустський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді

Тези

1. Коротко ознайомитися із життям і творчістю О.Сливки та проаналізувати його прозові твори – основний зміст даної роботи.

2. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел. Основна частина складається із трьох розділів. Перший та третій розділи у свою чергу діляться на підрозділи.

3. У вступі пояснюється, чому обрана саме ця тема. Ну, по-перше, варто сказати, що ця тема є особливо актуальною для мене, адже О.Сливка – мій прадід. По-друге, О.Сливка є недослідженим у наш час, особливо його творчість.

4. Перший розділ основної частини називається «Життєтворчість Олександра Сливки», у якому розповідається про основні події, які відбулися протягом його життя. Розділ складається із 4 підрозділів.

5. Другий розділ нашої роботи називається «Мала проза Олександра Сливки: тематика та проблематика», у якому подана загальна характеристика та художня майстерність прозових творів письменника.

6. Третій розділ роботи називається «Художня своєрідність роману Олександра Сливки «Широке», де досліджуються ідейний зміст, проблематика, прийоми творення характерів та поетика роману письменника-неореаліста.

6. У висновках коротко описано процес праці над роботою та сформовані висновки кожного розділу.

7. Список використаних джерел містить 32 позиції.

8. У додатках ми показали кілька світлин починаючи з молодості й до самої старості.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….4

Основна частина…………………………………………………………………7

Розділ І. Життєтворчість Олександра Сливки…………………………………..7

1.1. Початковий етап у житті О.Сливки ………………………………………...7

1.2. Післявоєнні роки …………………………………………………………....10

1.3. Дружба О.Сливки з видатними діячами краю і не тільки ……………….12

1.4. Кінець, що перейшов у початок …………………………………………...14

Розділ ІІ. Мала проза Олександра Сливки: тематика та проблематика……...15

Розділ ІІІ. Художня своєрідність роману Олександра Сливки «Широке».….21

3.1. Передісторія написання роману «Широке»……………………………….21

3.2. Ідейний зміст та проблематика роману «Широке».……………………....23

3.3. Стилістичні деталі (поетика) роману «Широке»………………………….26

Висновки …………………………………………………………………..…...31

Список використаних джерел……………………..………………………….33

Додатки………………………………………………………………………..…35

ВСТУП

У 20-30-і роки ХХ ст. відбулося становлення нової прози на Закарпатті. Якщо в поезії першим автором, який почав писати народною українською мовою, був В.Гренджа-Донський, то в прозі ця місія випала на долю письменника-самоука Л.Дем’яна. Згодом з’явилися оповідання та новели О.Маркуша, Ф.Потушняка, В.Гренджі-Донського та інших прозаїків. Саме у цей період у силу історичних обставин українська література краю, із провінційного письменства ставала письменством всеукраїнським, впевнено входила у загальноукраїнський процес.

Українська література 40-80-х років ХХ ст.. формувалася під ідеологічним тиском системи та єдиного творчого методу – соціалістичного реалізму. Вимоги партійності і народності літератури, культивування «нормованої» правди вели до акцентуації типових рис героя – представника певного класу на шкоду зображення неповторної людської особистості. Послабилася активність письменників, а їх діяльність піддавалася суворій ревізії з позицій «класовості», партійності, вимог псевдо естетики соцреалізму.

Передусім, такі письменники, як А.Дімаров, Гр.Тютюнник, О.Гончар, Г.Тютюнник, П.Загребельний, В.Дрозд, Ю.Мейгеш та інші – в окремих творах чи навіть у творчості загалом – виходили за межі соцреалізму.

В історію крайової літератури золотими літерами вписані імена – В.Гренджі-Донського, Л.Дем’яна, О.Маркуша, Зореслава, І.Невицької, Ю.Станинця, Ф.Потушняка, Марка Бараболі, О.Сливки, А.Ворона, Д.Поповича, Ю.Боршоша-Кум’ятського, М.Рішка, І.Колоса та інших.

О.Сливка – почесний громадянин міста Хуста, драматург, прозаїк, член Національної спілки письменників України.

«Коріння древа народу цілющий дало пагінець. І Хустщина мала нагоду вплести його в слави вінець. Про нашого Сливку ідеться: письменник, поет, драматург… За все, що в житті він береться, під силу йому без потуг», – так висловлювався письменник Хустщини В.Шкробинець [17; 3].

Справді, він був багатогранною людиною, любив займатися творчістю, мав багато захоплень, любив спілкуватися з людьми, бути другом та порадником.

Поет І.Бедек так відкликається за свого вчителя: «О.Сливка – чуйна, щедра і високої культури людина, яка ісповідує висловлений мудрецями давнини принцип: жити потрібно так, щоб тим, хто йде поряд, було легше» [2; 11].

Літературознавча думка лише протягом останніх років починає тримати в полі зору постать О.Сливки та його творчий доробок. Серед дослідників імена закарпатських вчених, поетів, письменників: І.Губаль, І.Бедек, М.Штефуца, В.Білич, Т.Іваненко, В.Пагиря та інші. Особистість майстра, що визначає одне з вагомих досягнень Хустщини, викликає відповідний резонанс у творчих колах усіх наступних десятиліть після свого дебюту.

Пов’язуючи художній досвід О.Сливки з традиціями реалізму, помічаємо збагачення творчості майстра здобутками інших творчих напрямків, що надав творам нового забарвлення. Така поліфонічність манери письма дає підстави визначити творчість О.Сливки як неореалістичну.

Актуальність теми дослідження зумовлена кількома чинниками: творчість О.Сливки є слабо вивченою, тому необхідно прочитання й уважне вивчення художнього світу письменника як складного й багатогранного естетичного явища; потребою адекватної оцінки його художніх пошуків, який сміливо долав канони, розширюючи шлях до художньої правди. Сьогодні творчість О.Сливки відкривається новими гранями, які потребують уважного вивчення, адже в умовах відкритого інформаційного простору дедалі частіше стикаємося з відвертим неприйняттям творчої спадщини нашого недавнього минулого.

Отже, мета роботи – вивчити життєвий шлях О.Сливки, простежити його основні риси творчості та поглиблений аналіз природи художньо-образного мислення, а також з’ясування художніх особливостей прозової творчості, адже найбільшу частину у його творчості займають саме його епічні прозові твори.

Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань: 1)ознайомитися із життєвим та творчим шляхом закарпатського письменника; 2) розглянути прозові твори митця, що репрезентують основні риси його художнього світу як цілісного явища; 3) з’ясувати художні особливості роману «Широке» і визначити його місце у творчості письменника загалом, показати різноманітність художніх засобів і прийомів творення характерів; 4) подати риси образних моделей, специфіку художнього світо відтворення автора.

Для досягнення поставленої мети використовуватимемо текстуальний, естетичний методи дослідження, залучаючи елементи біографічного, адже у кожному творі відкривається авторська особистість, яка є «своєрідним епіцентром, крізь який переломлюються всі проблеми доби» [4; 39].

Об’єктом дослідження є життя та творчість О.Сливки.

Предметом дослідження виступають типологічні та індивідуальні ознаки творчості О.Сливки як реаліста.

При написанні роботи ми використовували як теоретично-методологічну літературу, так і літературу, яка стосується життя і творчості О.Сливки, та спогади його внуків та правнуків.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній аналізується творчість О.Сливки у літературному контексті часу, розкривається внутрішній світ героїв у творах, визначаються особливості художнього письма автора, зокрема аналізуються його твори, адже літературно-критичного аналізу майже не має.

Література Закарпаття по-справжньому заявила про себе тільки у другій половині ХХ століття. Завдяки таким письменникам, як О.Маркуш, Л.Дем’ян, Ф.Потушняк, М.Томчаній, І.Чендей, Ю.Мейгеш, Ю.Керекеш, П.Скунць, закарпатоукраїнська література стала органічною частиною української літератури. А творчий шлях закарпатського письменника – це окрема яскрава сторінка в історії українського письменства другої половини ХХ століття.

О.Сливку вважали своїм наставником та вчителем. Письменник І.Калинич присвятив йому вірш, де писав: «З народа вийшов, жив сам из народом. Добру й любви вчив наших діти. И спопеляв колючим своїм взором брехню и зраду помежи людьми» [13; 3].

Майже ціле століття тривав творчий шлях Олександра Сливки. За цей час йому вдалося здобути прихильність і любов широкого читацького загалу, визнання й високі оцінки критиків та літературознавців і міцно вписати своє ім’я у реєстр найталановитіших майстрів художнього слова.

Основна частина

РОЗДІЛ І

Життєтворчість Олександра Сливки

1. Початковий етап у житті о.Сливки

Драматург і прозаїк, один із найстаріших письменників України, хустянин О.Сливка досяг такої висоти, на яку хочеться піднятися кожному з нас. І непросто досяг, борючись з хворобами, нарікаючи на болячки різного роду, бо він їх не знав, а пройшов роки життєдіяльний, працездатний, повний енергії й бажання творити, займатися літературною діяльністю [13; 3].

Сам О.Сливка писав: «Бог дарував мені такий довгий вік, що сягаю пам’яттю в далекі десятиліття минулого століття. Можна сказати, на моїх очах пройшли всі історичні процеси, що відбувалися в нашому Карпатському краї. Так чи інакше, я був їх свідком і маю про них свою думку» [27; 4].

Cливка Олександр Іванович народився 30 липня 1909 року в селі Золотареві Хустського району в сім’ї хліборобів. Батьки мали одну землю, сінокоси, що давало їм можливість тримати у господарстві корів, волів, овець, домашню птицю. У сім’ї Івана та Ганни Сливків росло четверо дітей. У шість років не пішов вчитися, бо йшла перша світова війна і в приміщенні школи розмістили військовий госпіталь. У школу пішов Олександр, коли йому виповнилося одинадцять років. Вчився добре, серед перших однокласників зголосився бути учасником драматичного гуртка, що вчитель Л.Бокотей організовував у школі.

Сливка успішно виконав роль ведучого у літературній композиції, заслужив похвальної оцінки вчителів та батьків. Олександр став помітним серед школярів, з повагою ставились до нього та їх сім’ї вчителі, односельчани, сільський священик Феодосій Злоцький, який прийшов разом із учителями до подружжя Сливків запросити їх віддати сина Олександра на навчання до Хустської гімназії. У 1923р. О.Сливка успішно склав вступні екзамени і поступив на навчання у Хустську гімназію. Сашко вступив до організації «Пласту». Саме тут він робить спроби писати вірші. Тоді на сторінках журналу «Наш рідний край» серед перших віршів читаємо його «Емигрантку».

Поет І.Бедек вважає, що «О.Сливка тримав у руках перо задля поліпшення життя краян…» [2; 19].

М.Штефуца допомагав Сливкові у підготовці вистав. Михайло запропонував поїхати разом до Миколаї Божук у Драгово. Дружба між цією трійцею продовжувалась, гарним та щирим взаєминам можна було позаздрити.

У 1931р. О.Сливка закінчує Хустську гімназію, складає екзамени у Мукачівській семінарії на здобуття професії педагога. Працює учителем у Велятинській школі. Веде два драматичні гуртки з учнями та дорослими. Працює учителем у селі Нове Давидково (1933-1934).

Восени 1935р. Олександра призвали на службу в армію. Служить в артилерійському полку в Ужгороді. Пише роман «Широке». Весною 1936 року у військову частину навідується до нього редактор видавництва «Пчілка» П.Кукурудза. Йому й віддав рукописи п’єс «Святий Миколай» і «Бородате непорозуміння». А в першому півріччі 1938 р. у видавництві «Пчілка» обидві п’єси вийшли окремими книжечками.

Восени 1937р. його звільняють від служби в армії. Він працює учителем в селі Руське Поле на Тячівщині. Організовує драматичні колективи, готує вистави, радує ними селян, залучає їх до участі в драмгуртках. Тут він зав’язав творчу дружбу з інспектором народної освіти Тячівської округи, письменником О.Маркушем, який був його наставником і літературним учителем. Він сприяв у тому, щоб його оповідання друкувались не тільки на сторінках журналу «Наш рідний край», але і в «Літературній неділі».

А кінцем 1938р., коли Сливка відбув кількамісячні військові курси, О.Маркуш перевів його учителем Тячівської горожанської школи. Даючи йому можливість бути ближче до редакції журналу «Наш рідний край», співпрацювати, творчо рости. У середині березня 1939р. фашистська Угорщина окупувала Карпатську Україну. Угорські карателі заарештували О.Маркуша й відправили до в’язниці. І сам О.Сливка потрапив у немилість угорських властей. У Тячеві з горожанської школи, де він тоді працював, його звільнили з роботи і з немалими труднощами влаштувався вчителювати у присілковій початковій школі села Дубового. Він перестав займатись літературною творчістю. Роки минали. На початку літа 1942р. до нього, у Дубове, приїхали О.Маркуш (по амністії його звільнили з ув’язнення через кілька місяців після арешту), Ф.Потушняк та І.Гарайда. Після чого він продовжив свою діяльність, працював з драм колективом, добросовісно й успішно виконував режисерські обов’язки.

Тут, у Дубовому, не лише творче піднесення чекало на талановитого автора. Тут на нього чекала його доля. Адже саме тут перетнувся його шлях із надійним оберегом домашнього вогнища, учителькою ручної праці Маргаритою Олаг (02.07.1907р.н.), з якою 1 лютого 1940 року одружується. Взаємини Олександра і Маргарити були хороші. Жінка підтримувала його, сприяла літературній діяльності чоловіка. Вона померла 9 січня 1985 року. Разом вони виховали сина Сашка (28.02.1947 р.н.), який закінчив фармацевтичний факультет Львівського медичного інституту. Йому від батька передався талант – писати вірші, тож вони завжди мали про що поговорити з люблячим татусем.

Він часто навідувався до людей, для яких він був товаришем і порадником не лише по питаннях навчання, але й житейських проблемах. Він вів з ними тривалі бесіди про життя. І таке спілкування з людьми давало їм наснагу у творчості, породжувало нові задуми, сюжети оповідань і епічних творів [2; 10]. Так виникли нові оповідання «Тайна», «Проценти», «Печкарі», «На пожарищі», «Поланин роман», які з’являються на сторінках «Літературної неділі». А вже в наступному році виходить збірка оповідань «Під солом’яною стріхою».

Влітку 1944 р. в «Літературній неділі» була надрукована одноактна комедія «Джерга». У цьому ж році вийшла ще одна п’єса на чотини дії «Пташиний суд». У цей період народжується ще одна п’єса «Серна».

У 1945р. Олександра переводять на роботу в Тячівську середню школу №1, де він працював два навчальні роки, організовував роботу драматичного гуртка, поставив з учнями кілька вистав та п’єс українських драматургів.

У 1947р. за сімейними обставинами О.Сливка був переведений в Городилівську початкову школу м.Хуста. Коли О.Сливка оформляв перевід у завідуючого Хустським районним відділом освіти, той запропонував йому посаду завідуючого початковою школою. Але Сливка відмовився. Більше думав про здобуття вищої освіти. Поступив заочно в УжДУ на історичний факультет, який закінчив у 1952 р. З 1949 по 1955рр. працює вчителем історії в Хустській ЗОШ №1, а згодом і до виходу на пенсію по 1969 р. в Хустській ЗОШ №3.

О.Сливка продовж чотирнадцяти років був актором Хустського самодіяльного народного театру. Успішно зіграв понад тридцять ролей. «Олександр Сливка дуже цікава особистість, – згадував колишній режисер народного театру Всеволод Майданний. – Він народився артистом. Працював з ним легко і з великим задоволенням. Олександр Іванович сам був режисером своєї сценічної ролі. Ще й мені допомагав працювати з іншими виконавцями» [Цит. за 11; 17]. Хустяни добре пам’ятають Олександра в ролях писаря Скубка в драмі М.Копивницького «Дай серцю волю, зведе в неволю», кума Солопія в комедії В.Минка «На хуторі біля Диканьки», Косяка в комедії М.Зарудного «Веселка», Онизька в комедії О.Коломійця «Фараони», діда Демида в драмі О.Довженка «Потомки запорожців», Розположенського в драмі Островського «Свої люди – поквитаємось» та багатьох інших.

Всього за своє самодіяльне театральне життя Олександр Сливка зіграв понад сто ролей у різних драматичних виставах. Як режисер здійснив більше п’ятдесяти вистав з драматичними колективами Хустської гімназії, сіл Велятина, Нового Давидкова (тут працював один навчальний рік (1933-1934), Руського Поля, Тересви, Дубового, міста Тячева, серед яких поставив і свої вісім п’єс. Комедія «Бородате непорозуміння» є в репертуарі Хустського самодіяльного народного театру і ставились на сцені з десяток раз.