1.2. Становлення та інтерпретація внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит подібний лікувальній практиці: спочатку необхідно вислухати хворого, застосо­вуючи відомі медичні прийоми, а потім - виз­начити режим, лікування та ін.⁶

Комерційні банки України протягом тривалого часу досить успішно розвивались і функціонували в умовах економічної кризи, компенсуючи збитки високими доходами переважно від операцій з державними цінними паперами та валютою.

Останнім часом, у зв'язку з стабілізацією курсу гривні (до долара США) прибутки банків від проведення валютних операцій значно зменшилися. Крім того падіння дохідності державних цінних паперів, також негативно вплинуло на фінансовий стан комерційних банків. Складна ситуація У вітчизняній промисловості і сільському господарстві України звузила коло потенційних клієнтів комерційних банків, що спричинило зменшення обсягу залучених ними ресурсів. Усе це призвело до появи негативних тенденцій у діяльності банків, які відчуваються усе гостріше.

У складних умовах розвитку економіки і послаблення стійкості банківської системи значення внутрішнього аудиту набуло все більшої вагомості. Якщо за сприятливої ситуації внутрішній аудит який мав форму ревізії і відображав лише факти дотримання правил обліку і нормативних процедур, то сьогодні він перетворюється на один із основних інструментів підвищення ефективності управління комерційного банку. З усіх елементів управління (прогнозування, планування, регулювання, контролю, аналізу, стимулювання) саме контроль дає реальну оцінку стану комерційного банку.

Сьогодні необхідність внутрішнього аудиту у комерційних банках обумовлена такими причинами;

• посиленням конкурентної боротьби між комерційними банками. яке викликає об'єктивну потребу у підвищенні рівня банківського менеджменту і вимагає більш аналітичного і професійного підходу до виконання різних банківських операцій і надання банківських послуг, що може бути забезпечене, значною мірою, завдяки наяв­ності та дієвому функціонуванню служби внутрішнього аудиту;

• ускладненням організаційної структури комерційних банків (наяв­ність розгалуженої філійної мережі). Для великих банків із склад­ною організаційною структурою виникла потреба в постійному мобільному підрозділі, який має бути здатним здійснювати оперативні перевірки широкого діапазону;

• ускладненням характеру активних операцій банків, що призводить зростання ризиків, та доцільності посилення контролю за Своєчасною ідентифікацією;

• відсутністю досвіду побудови ефективної системи внутрішнього контролю, яка відповідала б новим умовам ведення банківського бізнесу, що призвело до численних банкрутств банків, і не можливості запровадити дієві заходи щодо їх фінансової санації;

• неможливість отримати ефективну інформацію від адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації ( інвесторами, кредиторами);

• прагненням акціонерів та Інвесторів одержати рекомендації від незалежної та об'єктивної служби щодо підвищення ефективності контролю, економного використання ресурсів, підвищення прибут­ковості операцій. У більшості випадків рада банку не є професій­ною і не здатна інтерпретувати інформацію, що надається правлінням щодо ефективності діяльності банку;

• бажанням банків зберегти банківську таємницю;

• намаганням адміністрації банку отримати достатньо об'єктивну та незалежну оцінку дій менеджерів всіх рівнів управління;

• потребою підвищення ступеня довіри до банку з боку ділових партнерів;

• залежністю наслідків прийнятих рішень від якості отриманої інформації;

• необхідністю спеціальних знань для перевірки інформації, що на­дасться різними функціональними підрозділами керівництву банку;

• частою відсутністю у користувачів доступу до інформації для оцінки її якості;

• потребою відслідковувати ефективність програм, до реалізації яких залучено декілька підрозділів, визначення питомої ваги участі кожного з них та впливу на кінцевий результат діяльності банку; ^різноманітністю видів діяльності, глобалізацією банківського біз­несу, ускладненням і зростанням обсягів операцій банків, що пот­ребує аналізу ефективності використання ресурсів з боку незалеж­ної служби для "витратних" підрозділів;

• віддаленістю філій від головного банку;

• необхідністю реагування на ризики, притаманні банківській Індустрії. Всі ці передумови призвели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, які мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого виду послуг.

І жовтня 1997 року набув чинності розроблений Європейським Союзом (ЄС) регламент 97-02 щодо посилення внутрішнього конт­ролю в банках країн-членів ЄС. Регламент 97-02 встановлює відпові­дальність керівних органів банків за організацію І здійснення внут­рішнього контролю. У ньому є вимога створення в кожному банку служби внутрішнього аудиту (у більшості банків Європи підрозділи внутрішнього аудиту вже існують).

Згідно з новим регламентом механізми контролю повинні бути інтегровані в управлінську діяльність всіх структурних підрозділів банків. Тепер контроль розглядається як невід'ємна частина управління всіх сфер банківської діяльності. Службі внутрішнього аудиту відведено особливу роль в організації контролю і наданні необхідної інформації⁷.

Першою серед країн СНД Щодо створення служби внутрішнього контролю відригувала Росія. У серпні 1997 року Центральний банк Російської Федерації ухвалив два документи: "Положення про організацію внутрішнього контролю в банках" від 27.08.97 № 509⁸ і "Про порядок організації внутрішнього контролю в кредитних організаціях - учасниках фінансових ринків" від 28.08.97 № 510, відповідно до яких усім російським банкам належало створити служби внутрішнього контролю. Згодом було затверджено положення № 10-гІ "Про порядок складання і надання Центральному банку Росії аудиторського висновку за результатами перевірки діяльності кредит­ної організації за рік", яке дозволило при перевірці філій банку спира­тися на висновки служб внутрішнього контролю. Але підрозділи внутрішнього аудиту у російських банках до сьогодні не створені.

В Україні, порівняно з Росією, до організації внутрішнього аудиту існує дещо інший підхід. Постановою Правління Національ­ного банку України від 20.03.98 № 114 затверджено "Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України"⁹. Наявність служби внутрішнього аудиту в банківських установах визначено як одну з обов'язкових умов отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. Тобто наша банківська система набула законний елемент внутрішнього контролю - службу внут­рішнього аудиту.

В українській банківській практиці внутрішній аудит з'явився на основі відомчої (внутрішньогосподарської) ревізії. До 1987 року банківська діяльність вважалася низькоризиковою сферою і внут­рішній контроль за діяльністю банку здійснювали контрольно-ревізійні служби. Але за ринкових умов ефективне функціонування цих служб виявилося обмеженим через відсутність більш-менш придатного аналітичного інструментарію. Фактично поступовий розвиток Діяльності цих служб завершився в деяких банках трансфор­муванням їх у внутрішній аудит. Внутрішній аудит передбачає якісно новий вид внутрішнього контролю і він принципово відрізняється від внутрішньої ревізії, що здійснювалась контрольно-ревізійною служ­бою банку (табл. 1.1).

Таблиця 1.1