II. Посередництво банку при випуску цінних паперів

Комерційні банки можуть за домовленістю з емітентом висту­пати організатором цінних паперів. Банки стають посередниками при проведенні емісії цінних паперів з таких причин:

• довіра до банків з боку інвесторів;

• банки володіють достатньою інформацією та мають кваліфіковані

кадри;

• банк має філійну мережу, яка успішніше організовує розміщення цінних паперів емітентів.

В окремих випадках для здійснення емісії банк може створю­вати з іншими кредитно-фінансовими інститутами банківський кон­сорціум, метою якого є не лише організація емісії цінних паперів, а й включення їх до біржового обороту та підтримка курсу.

Етапи здійснення емісії цінних паперів:

• підготовка емісії;

• прийняття на викуп у емітента цінних паперів;

• розміщення цінних паперів серед інвесторів.

Беручи на себе емісію цінних паперів, банки вивчають:

• юридичний бік операції - право товариства емітувати цінні папери, повноваження осіб, що їх емітують;

• економічний бік, а саме: мету випуску, фінансовий стан емітента;

• технічний бік за умови, що йдеться про промислове товариство.

До посередницьких операцій комерційних банків при проведен­ні емісії цінних паперів належать гарантійні операції. Банк здійснює страхування ризику емісійного консорціуму, надаючи гарантію викупу нерозміщеного залишку акцій за встановленим курсом. За надання гарантійної послуги банк отримує комісійну винагороду.

ІІ. Депозитарна діяльність комерційних банків

Депозитарна діяльність комерційних банків з цінними папера­ми - це діяльність щодо зберігання та проведення низки операцій з цінними паперами клієнтів. Метою депозитарних операцій є досяг­нення надійного зберігання, точного обліку, швидкого обслуговуван­ня юридичних і фізичних осіб щодо приймання та видачі цінних паперів, переказ цінних паперів з рахунку на рахунок за дорученням клієнтів. За допомогою депозитарної діяльності досягається надій­ність збереження цінних паперів та забезпечуються права їх власників.

Депозитарії можуть зберігати цінні папери у готівковій та безготівковій формі. Готівкова форма емісії цінних паперів вимагає від емітента видачі власнику цінного паперу у фізичній формі.

Клієнтами банківського депозитарію є фізичні та юридичні особи, що діють на фондовому ринку. Для зберігання цінних паперів та операцій з ними кожному клієнту відкривається рахунок ДЕПО. Операції з рахунками ДЕПО поділяються на три групи:

• адміністративні операції;

• бухгалтерські (облікові) операції;

• інформаційні операції.

До адміністративних належать операції, на основі яких вно­сяться зміни до бази даних депозитарію: операції з відкриття, закриття рахунків ДЕПО, операції зі зміни інформації про власників, місце зберігання, типи зберігання та параметри цінних паперів на рахунках ДЕПО. Приблизний перелік адміністративних операцій має такий вигляд:

• відкриття та закриття рахунку ДЕПО;

• зміна даних анкети рахунку ДЕПО;

• зміна "статусу" рахунку;

• призначення розпорядника рахунку;

• встановлення та припинення повноважень розпорядника;

• опис режимів та місць зберігання;

• прийняття нового типу цінних паперів на обслуговування та зняття будь-якого типу цінних паперів з обслуговування.

Адміністративні операції здійснюються на підставі адміністра­тивних доручень - наказів про зміну інформації у відповідних картотеках (базах даних). Адміністративна операція завершується складанням звіту про виконання адміністративного доручення, що передається особі, яка склала це доручення.

Бухгалтерські (облікові) операції пов'язані з переходом права власності на цінні папери, що зберігаються, зі зміною статусу зберігання цінних паперів або фізичним переміщенням.

Типи бухгалтерських операцій:

1. "Прибуток" - прийняття нових цінних паперів до депози­тарію, сертифікатів цінних паперів від депонента на зберігання до сховища; прийняття випуску, що знову розміщується, від емітента на

обслуговування.

2. "Видаток" - вибуття цінних паперів з системи видачі сертифікатів цінних паперів зі сховища на руки власнику та зняття емітентом випуску з обслуговування в зв'язку з погашенням.

3. "Переказ" перегрупування цінних паперів з системи передачі прав власності на цінні папери від одного депонента до іншого, блокування (або розблокування) цінних паперів на різних підставах, передача цінних паперів як застави та повернення їх із застави і переказ цінних паперів для реалізації застави;

4. "Переміщення" - перегрупування цінних паперів між рахун­ками: перевезення сертифікатів цінних паперів між сховищами одного депозитарію, переказ цінних паперів з рахунку ДЕПО в одному депозитарії на рахунок ДЕПО в іншому депозитарії, передача бланків зі сховища одного депозитарію до іншого.

Бухгалтерські операції здійснюються на підставі доручень ДЕПО (наказів). Бухгалтерська операція завершується складанням звіту про виконання доручення, що передається особі, яка Склала це

доручення.

Метою інформаційних операцій є отримання даних про стан

рахунків та не супроводжуються будь-якими змінами у базі даних депозитарію. Типи інформаційних операцій:

• підготовка виписки про операції на рахунку депонента за період;

• складання звіту про залишки на конкретному рахунку на дату;

• зведення реєстру акціонерів шляхом опитування власників залиш­ків по рахунках ДЕПО на певну дату і т.п.

Інформаційні операції здійснюються на підставі інформаційних доручень. Інформаційна операція завершується складанням звіту про виконання інформаційного доручення, що передається особі, яка склала це доручення. Інформаційне, бухгалтерське та адміністративне доручення може скласти депонент депозитарію, його довірена особа, або сам депозитарій.

Дії внутрішнього аудитора при перевірці посередницької діяльності на фондовому ринку:

• проаналізувати, чи відповідають потребам банку та встановленим вимогам внутрішні положення, процедури їх виконання та системи внутрішнього контролю у сфері посередницької діяльності банку на фондовому ринку;

• визначити, чи дотримуються працівники банку вимог його внут­рішніх положень;

• встановити обсяг аудиторської перевірки та її відповідність потребам банку;

• визначити, чи дотримується банк вимог законодавчих та норма­тивних актів, щодо посередницької діяльності банку на ринку цінних паперів;

• оцінити ефективність посередницької діяльності банку на ринку цінних паперів;

• визначити очевидні недоліки та проблеми, на які слід звернути увагу керівництву банку;

• започаткувати відповідні заходи щодо виправлення виявлених недоліків у положеннях і процедурах їхнього виконання або у системі внутрішнього контролю, а також у разі виявлення пору­шення вимог законодавчих та нормативних актів.

Комерційний банк, здійснюючи посередницькі операції на фон­довому ринку, зобов'язаний дотримуватися принципів пріоритетності інтересів клієнтів:

• добросовісне професійне проведення операцій, що забезпечує виконання доручень клієнтів;

• розкриття необхідної інформації, зокрема, про виникнення комерційних ризиків;

• діяльність виключно у межах повноважень, зафіксованих у договорі на обслуговування;

• неукладання угод, за якими банк може бути визнаний заці­кавленою стороною;

• надання звітів у формі та обсязі, достатньому для підтвердження виконання угоди;

• забезпечення рівноправного підходу до доручень клієнтів, тобто виконання у порядку їх надходження²⁶.

Будь-яке відхилення від стандартної практики проведення операцій (відсутність економічного змісту угоди, завищена комісійна винагорода банку тощо) вимагає пильної уваги співробітників банку.

Внутрішній аудитор повинен інформувати керівництво про такі нестандартні угоди:

• купівлю-продаж цінних паперів у готівковій формі;

• виставлення доручень, пов'язаних з маніпуляцією цінами (цілеспря­мована дія фахівців банку на курсову вартість фондового інструменту на свою користь, а саме одночасне виставлення доручень на купівлю і продаж цінних паперів за цінами, що відрізняються від ринкових та інші випадки);

• багаторазовий продаж при наступному викупі пакета цінних паперів за угодою з однією й тією самою стороною тощо.

При проведенні внутрішнього аудиту посередницької діяльності банку необхідно:

• перевірити правдивість ведення реєстру з обліку проданих за рахунок та за дорученням клієнтів цінних паперів;

• ретельно розглянути ДЕПО-рахунки щодо правильності їх ведення;

• перевірити договори комісії; договори доручення банку; емісійні угоди з клієнтами, які привертають увагу, виходячи з ходу їх виконання або розміру угоди;

• розглянути операції, які здійснюються з явною метою отримання

прибутку за будь-яких умов;

• проаналізувати, чи проводилися операції за якими не була укла­дена угода або вона не була виконана з вини однієї зі сторін (банку чи клієнта);

• перевірити правильність встановлення та стягнення плати за посередницькі послуги банку на ринку цінних паперів.

Внутрішній аудит повинен особливо ретельно розглянути посередницькі операції, які були виконані за умов тиску з боку конкурентів, а також ті, що призвели до збитків або до втрати вигоди для банку.

За результатами роботи внутрішній аудитор готує відповідний висновок.