1. Аудит підтверджуючий.

Цей вид аудиту започатковував розвиток аудиторської ді­яльності. Перші випадки застосування аудиту зареєстровані у Великобританії, точніше у Шотландії. Різні джерела наводять різноманітні дати і події, пов'язані з початком аудиту, але достовірно відомо, що всі вони відбувалися наприкінці XVIII століття. Відомий навіть історичний факт про те, що Джордж Ватсон, відставний бухгалтер, перевірив бухгалтерські книги своїх родичів, які велися з самого початку їх вікового бізнесу, і виявив чималу переплату за податками. Таким чином, підтверджуючий аудит зводився до процедури складання аудитором суцільних паралельних бухгал­терських записів вже відображених подій. Підтвердження надавалося тоді, коли записи аудитора збігалися з реальними, тобто робився висновок щодо їх правомірності або неправомірності.

2. Системний аудит.

Значний вплив на розвиток аудиторської професії здійснило прийняття у 1862 році у Великобританії закону про компанії, в якому як обов'язкова була затверджена перевірка рахунків і звітів спеціаліс­тами з бухгалтерського обліку і фінансового контролю не менше як один раз на рік. Це було пов'язано з переходом від локального до глобального бізнесу, з виникненням перших акціонерних товариств, у яких проводилися перевірки систем бухгалтерського обліку, докумен­тації, контролю, роботи менеджерів.

Важливою складовою системного аудиту є аналіз відображення діяльності банку у фінансовій та бухгалтерській звітності. Завдання цього типу аудиту - виявити, чи є підстави для висновку про те, що діяльність здійснюється без порушення чинного законодавства і економічний стан банку на момент перевірки дозволяє йому функціонувати нормально і в подальшому.

3. Упереджу вальний аудит має за мету не лише підтвердити правдивість інформації, зазначеної в звітності, законність проведених банком операцій, а й проаналізувати перспективи розвитку банку, запобігти можливим втратам, зробити неможливим виникнення порушень, оцінити стратегічні аспекти діяльності банку⁴.

Система ефективного внутрішнього контролю - це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безпере­бійного його функціонування. Дієві заходи внутрішнього контролю сприяють виконанню головних задач банку, досягненню ним стра­тегічних та оперативних цілей. Така система спонукає співробітників банку дотримуватися чинного законодавства та нормативних актів, а також розробленої банком політики, планів, внутрішніх правил та процедур, вчасно виявляти та знижувати ризик непередбачених витрат чи втрати репутації банку.

Підвищений Інтерес до внутрішнього контролю в банківській системі України сьогодні посилюється у зв'язку з чисельними банкрутствами банків.

З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожен комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень. Саме цю роль виконує внутрішній контроль банку у вигляді акціонерного, внутрішньотехнологічного контролю та внутрішнього аудиту. Внутрішній контроль банку здійснюють:

• спостережна рада:

• ревізійна комісія;

• правління (рада директорів);

• функціональні підрозділи;

• служба внутрішнього аудиту.

Акціонери здійснюють прямий контроль за діяльністю банку шляхом отримання необхідної інформації від його керівництва про результати діяльності установи за звітний період. Рада банку контролює діяльність правління, а ревізійна комісія - фінансово-господарську діяльність банку.

Ревізійна комісія:

• контролює дотримання банком законодавства України і нор­мативно-правових актів Національного банку України;

• отримує для попереднього розгляду звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів;

• виносить на загальні збори акціонерів або засідання спосте­режної ради банку пропозиції щодо будь-яких питань, з компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія за дорученням загальних зборів акціонерів, ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше 10% голосів, перевіряє фінансово-господарську діяльність банку. Вона має право залучати до ревізій та перевірок як зовнішніх, так і внутрішніх експертів та аудиторів.

Ревізійна комісія складає акти щодо перевірки звітів і балансів банку і доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам акціонерів чи спостережній раді банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників (акціонерів) не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.

Крім того, діяльність банку контролюється з боку правління (ради директорів) банку та його функціональних підрозділів. Цей контроль називається внутріганьотехнологічним. Його постійно здійснює головний бухгалтер щодо правильності та законності відображення в обліку всіх банківських операцій, при цьому такий контроль входить до посадових обов'язків всіх його співробітників - відповідальних виконавців та керівників підрозділу.

Внутрішньотехнологічний контроль - це сукупність про­цедур, що забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку та достовірність і повноту інформації. Він поділяється на бухгалтерський, адміністра­тивний, фінансовий, правовий та контроль за видами діяльності.

Система внутрішньотехнологічного контролю, як і всі інші процедури банку, має бути чітко регламентована. Документація за процедурами такого контролю (у паперовій або електронній формі) повинна бути доступною для користування працівниками банку.

Бухгалтерський контроль - це сукупність процедур (деталі­зований опис здійснення конкретних банківських операцій), що забезпечують збереження активів банку та достовірність звітності, що складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від функціональних підрозділів. Такий контроль включає в себе:

• заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної сутності;

• продуктивність системи документообороту;

• наявність операційних процедур, елементами яких є:

 опис операцій;

 встановлення відповідальності осіб, які їх здійснюють;

 розподіл обов'язків між виконавцями в процесі проведення банківської операції;

 ухвала, запис та контроль за здійсненням операцій;

 внутрішні перевірки до моменту виконання операцій авто­матизованого контролю тощо.

Бухгалтерський контроль може бути первинним та подальшим, тобто таким, що здійснюється після відображення операції в обліку і повинен надати можливість впевнитися в тому, що:

• операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозволом керівництва банку;

• операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;

• система аналітичного обліку дає змогу відстежувати вико­ристання ресурсів та рух активів банку;

• розпорядження активами здійснюється лише у межах вста­новлених повноважень;

• інвентаризація активів та зобов'язань (балансових та поза­балансових) здійснюється з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.

Порядок проведення первинного та подальшого контролю визначається службою бухгалтерського обліку банку самостійно, тобто банк встановлює перелік операцій, які вимагають додаткового контролю, визначає обсяг та частоту перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності.

Первинний контроль здійснює працівник банку, який, вихо­дячи зі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після здійснення перевірки доку­мент підписується працівником банку.

Працівники банку, які підписали будь-який розрахунковий документ не маючи на це права, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таку ж саме відповідальність несуть працівники банку, які мають право підпису у разі перевищення ними своїх повноважень.

Якщо операції за рахунками підлягають додатковому конт­ролю, то виконавець передає необхідні документи іншому працівнику банку, на якого покладені повноваження щодо здійснення контролю. Працівник, що контролює, перевіривши правильність оформлення операції, підписує документи і передає виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками.

Головні бухгалтери банків, їх заступники, начальники відділів та інші працівники, на яких покладено обов'язки подальшого конт­ролю, повинні систематично перевіряти стан обліково-опєраційної роботи.

У процесі перевірок з'ясовуються причини порушень правил здійснення операцій і ведення бухгалтерського обліку. За резуль­татами перевірок вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень та їх недопущення в майбутньому.

Працівників, які залучаються до проведення подальших пере­вірок (крім працівників, що здійснюють первинний контроль, заступ­ника головного бухгалтера і начальників відділів) призначає головний бухгалтер, виходячи з обсягу операцій у банку.

Адміністративний контроль - це сукупність процедур, які дозволяють визначити законність здійснюваних операцій, ступінь виконання стратегічних і поточних планів, ефективність залучення і використання ресурсів. Його мета забезпечення відповідної стандартизації внутрішньобанківських процесів, координація дій підрозділів, удосконалення організаційної структури управління, проведення комплексного аналізу тощо. Адміністративний контроль дозволяє виявити ризики і вжити ефективних заходів щодо їх мінімізації.

До системи адміністративного контролю належать:

• методи закріплення повноважень та обов'язків;

• методи контролю, що застосовує керівництво для проведення моніторингу результатів роботи;

• принципи та практика у сфері трудових ресурсів тощо.

Таким чином, структура адміністративного контролю скла­дається з організаційної схеми та всіх ухвалених керівництвом банку принципів і процедур.

Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками банку таким чином, щоб жоден працівник або обмежена група працівників не змогли зосередити в своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання). Для цього операційний цикл будь-якої операції поділяється на такі етапи:

• дозвіл на операцію;

• облік;

• здійснення платежів;

• контроль/аудит операцій.

Фінансовий контроль⁵- це певна форма спостереження за формуванням, розподілом і використанням ресурсів усіма підроз­ділами банку. Він спрямований на перевірку дотримання встанов­лених лімітів, правильності і доцільності дій керівників усіх рівнів і органів управління, оцінку ризиків та фінансового стану банку. Фактично - це комплекс заходів щодо ефективного управління ліквідністю, доходами і витратами. Побудова ефективної системи фінансового контролю впливає на фінансову стійкість банку та дозволяє удосконалювати систему його управління.

Сферою правового контролю є експертні оцінки договірних відносин щодо здійснюваних банком угод і операцій, перевірка право­мірності формування капіталу, обґрунтованості розподілу прибутку тощо.

Контроль за видами діяльності передбачає об'єктивне обсте­ження і всебічний аналіз типів банківського бізнесу та видів діяль­ності з метою підвищення їх ефективності.

Кожний вид діяльності представлений сукупністю певних банківських операцій, отже контроль за видами діяльності повинен проводитися у процесі підготовки та здійснення усіх банківських операцій. Його можуть здійснювати безпосередньо виконавці або спеціально призначені спеціалісти банку. Такий контроль можна виконувати в автоматичному режимі.

Існує взаємозв'язок між системою внутрішньотехнологічного банківського контролю та внутрішнім аудитом.

Внутрішня аудиторська служба - це незалежний підрозділ, який не бере участі у виконанні операцій, а періодично здійснює перевірки та оцінює:

• адекватність І ефективність заходів та системи внутрішньо-технологічного контролю;

• управління ризиками, кредитним та інвестиційним портфелем;

• повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;

• дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;

• відповідність регулятивним вимогам.

Створення ефективної системи внутрішнього банківського контролю досягається шляхом оптимізації взаємовідносин та обміну інформацією між фахівцями, що проводять внуїрішньотехнолопчнии контроль, зовнішніми та внутрішніми аудиторами банку.

Внутрішній аудит перевіряє стан внутрішньотехнологічного контролю в усіх підрозділах банку. Внутрішній аудитор надає рекомендації щодо удосконалення систем внутрішньотехнологічного контролю, але не може безпосередньо його змінити, оскільки ці реко­мендації керівництво може прийняти чи відхилити. Тому внутрішній аудитор не несе відповідальності за стан систем внутрішньотех­нологічного контролю в банку. Чим ефективніше працює ця система, тим менше часу потрібно витрачати на проведення внутрішнього аудиту.

Зв’язок між різними видами банківського контролю наочно демонструє рис. 1.2.

Взаємодія зовнішнього та внутрішнього аудитів полягає у тому, що з одного боку ефективність системи внутрішнього аудиту в банку оцінює зовнішній аудитор, з іншого - інформація служби внут­рішнього аудиту може бути використана зовнішніми аудиторами, що значно знижує витрати на зовнішні перевірки.

Існує взаємозв'язок між внутрішнім контролем та банківським наглядом. Так, згідно з Законом України "Про Національний банк України" (стаття 61) Національний банк України здійснює наглядові функції шляхом реалізації таких повноважень:

• може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;

• може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу;

• здійснює всі види перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації та ліцензуванні банків, інших фінансово-кредитних установ.

Рис. 1.2. Взаємодія видів контролю за діяльністю банку

Органи банківського нагляду тісно співпрацюють із зовніш­німи аудиторами. Так, Національний банк України висуває певні вимоги до здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.

Крім того, органи банківського нагляду перевіряють дієвість здійснення внутрішнього аудиту в банках. Комерційні банки надають звіти про стан внутрішнього аудиту до Національного банку України два рази на рік.

Контрольні запитання

1. Які органи здійснюють контроль за діяльністю українських банків?

2. У чому полягає сутність банківського нагляду? Чим обумовлена його об'єктивна необхідність?

3. Яким чином відбувається внутрішній контроль за діяльністю банку?

4. Як Ви розумієте термін "внутрішньотехнологічний контроль "?

5. Як внутрішній аудит пов’язаний з іншими елементами внут­рішнього контролю банку?

Дискусійні питання

 Обговоріть різні точки зору економістів на сутність системи -контролю за роботою комерційних банків, використовуючи ч рекомендовані літературні джерела .

 Яких поглядів Ви дотримуєтесь при інтерпретації внутрішнього контролю в комерційному банку? Обґрунтуйте Вашу позицію.