7.5. Внутрішній аудит управління активами і пасивами банку

Управління активами і пасивами - це дзеркальне відображення управління капіталом, ліквідністю, прибутко­вістю та ризиками банку.

Управління активами і пасивами - це процес управління балансовими та позабалансовими інструментами з метою збереження належної різниці між отриманими і сплаченими відсотками та одночасного забезпечення ліквідності.

Банк здійснює управління активними та пасивними операціями згідно з положенням про комітет з управління активами та пасивами, положенням про управління ліквідністю, а також іншими внутрішньо-банківськими документами.

216

Управління активами і пасивами банку

• можливість підтримки ліквідності на рівні, догатшюыдм виконання нормативних вимог Національного банку Уммйи та досягнення цілей банку, спрямованих на зміцнення репутації надійної і стабільної установи;

• досягнення та утримання стабільної і високої процентної маржі.

Управління активами і пасивами банку має грунтуватися на такому постулаті:

• у короткі активи можна вкладати пасиви з будь-яким терміном виконання;

• у довгі активи - лише довгі пасиви.

У процесі управління активами і пасивами банк повинен:

по-перше, синхронно чередувати угоди, які супроводжуються, з одного боку, найбільшою дохідністю і низькою ліквідністю; з іншого - високою ліквідністю та низькою доходністю;

по-друге, залучати ресурси за такою ставкою, щоб при роз­міщенні їх за ринковими ставками у дох/дні активи отримати процентний дохід.

по-третє, досягти оптимального співвідношення залучених і вкладених ресурсів за строками, сумами та ризиками, прагнучи до узгодження сум чутливих активів і зобов'язань в середньостроковому (3-12 міс.) та довгостроковому (більше 12 міс.) періодах;

по-четверте, здійснювати вкладення коротких пасивів (залиш­ків коштів на поточних рахунках) у довгі активи для досягнення прийнятного рівня прибутку на акціонерний капітал; при цьому розмір цих вкладень не повинен перевищувати обмеження, що встановлені комітетом з управління активами і пасивами банку;

по-п'яте, врахувати структуру активів і зобов'язань, макроеко-номічне середовище та клієнтську базу банку;

по-шосте, уникати ситуації, коли обсяг чутливих до змін від­соткової ставки пасивів (ЧП) більший ніж обсяг чутливих до змін відсоткової ставки активів (ЧА). Активи та пасиви, чутливі до зшни відсоткової ставки - це активи та пасиви, які можуть бути переоцінені ^в певний період часу на підставі змінних процентних ставок, які І умовою відповідних угод або внаслідок того, що настає строк їхнього погашення.

За умови зростання ринкових ставок зростатимуть bhtj банку щодо залучення коштів, за рахунок яких фінансуються активи з твердими (фіксованими) ставками.

217

U

У процесі проведення активних та пасивних операцій банк постійно наражається на різноманітні ризики. Банківські ризики -це ймовірність фінансових втрат і банкрутств у процесі банківської діяльності (рис. 3.29).

функціо­нальні ризики

Кредитний ризик

Ризик відсоткової ставки

Ризик ліквідності

Валютний ризик

Ризик відповідності закону

Ризик транзакції

Стратегічний ризик

Ризик репутації

Рис. 3.29. Види банківських ризиків.

Кредитний ризик виникає внаслідок неспроможності клієнта виконати умови кредитного договору.

Внутрішній аудитор має впевнитися в тому, що підрозділи банку у своїй діяльності дотримуються принципів кредитування; встановлених підходів до оцінки кредитоспроможності позичальників та постійно здійснюють моніторинг; вчасно переоцінюють кредитний портфель банку з точки зору ліквідності, дохідності та ризику; дотримуються встановлених лімітів на одного позичальника, інсайдера, загальних лімітів кредитування тощо.

Ризик ліквідності виникає внаслідок:

• неспроможності банку вчасно виконувати свої зобов'язання щодо клієнтів і контрагентів не зазнаючи збитків;

• нездатністю банку управляти незапланованим зменшенням або іншими змінами джерел фінансування;

218

• неспроможності банку визначити та відповідно врахувати ринкових умов, які впливають на здатність швидко та з ними втратами реалізувати активи.

При визначенні ризику ліквідності необхідно враховувати співвідношення не тільки балансових, але й позабалансових активів і зобов'язань.

Ризик відсоткової сгавки виникає внаслідок:

• різниці між часом, коли відбуваються зміни ставки та часом над­ходження коштів (ризик визначення нової ціни);

• розбіжностей між кривими дохідності різних активів, які впливають на діяльність банку (базовий ризик);

• розбіжностей між відсотковими ставками за активами і пасивами з різними строками погашення (ризик кривої дохідності);

• права вибору різних умов, пов'язаних зі змінами відсоткових ставок, які передбачено за договорами на надання банківських продуктів (ризик вибору).

Оцінка ризику відсоткової ставки повинна враховувати ризик як з точки зору бухгалтерського обліку (наприклад, вплив на нараховані доходи банку), так і з точки зору економічної перспективи (наприк­лад, вплив ринкової вартості на інвестиційний портфель банку). У де­яких банках ризик відсоткової ставки включається до більш широкої категорії ринкового ризику. На відміну від ризику ціни, який зосеред­жується у статтях активів, які передбачають періодичну їх переоцінку за ринковою ціною, ризик відсоткової ставки фокусується у статтях, які передбачають нарахування відсотків (наприклад, рахунки інстру­ментів на інвестиції або на продаж).

Ризик ціни виникає у результаті змін вартості портфелів фінан­сових інструментів. Він пов'язаний з дїлінгом та діяльністю, що передбачає прийняття певних позицій банком на ринку щодо відсот­кових ставок, валютних операцій, операцій з акціями та операцій на товарних ринках.

Часто термін "ризик ціни" використовують як альтернативний терміну "ринковий ризик". Це пояснюється тим, що ризик ціни зосе­реджується на зміні ринкових факторів (наприклад, відсоткових ста­вок, ліквідності ринку або мінливості складових ринку), які впли­вають на вартість фінансових інструментів. У першу чергу, під ризик Ціни підпадають рахунки, які підлягають переоцінці (наприклад, Рахунки, на яких обліковуються цінні папери на продаж, деривативи або валютні інструменти.)

219

Валютний ризик -• це ризик, який виникає у зв'язку з рухом валютних курсів, наприклад, під час інвестування коштів за кордоном або під час проведення міжнародних операцій.

Валютний ризик пов'язаний з рахунками нарахувань, деноміно-ваних в іноземній валюті, у тому числі за. кредитами, вкладами та інвестиціями в акції. За правилами бухгалтерського обліку ці рахунки слід щоквартально переоцінювати за поточними курсами ""спот".

Ризик трансакції - це ризик, який виникає при появі проблем в процесі обслуговування або надання продукту. Цей ризик с функцією внутрішнього контролю, інформаційних систем управління та операційних процесів.

Ризик транзакції також називають операційним ризиком. Цей ризик виникає в процесі щоденної діяльності та обробки операцій в усіх банках і поширюється на всі його підрозділи та банківські продукти.

Ризик відповідності закону виникає у зв'язку з порушенням або невиконанням законів, правил, нормативних актів, прийнятої практики або етичних норм. Ризик відповідності закону з'являється також у ситуаціях, коли закони або правила, що регулюють певні банківські продукти або діяльність клієнтів банку, можуть тлумачитися двозначне або не є перевіреними. Внаслідок ризику відповідності закону банк може бути змушений платити штраф або компенсації по контрактах, які можуть виявитися недійсними. Ризик невідповідності закону може також призвести до погіршення репутації, обмеження ділових можливостей, зниження потенціалу розвитку та відсутності можливості щодо виконання контрактів.

Ризик відповідності закону часто розглядається як такий, що безпосередньо пов'язаний з операційним ризиком та ризиком тран-закції. Іноді цей ризик називають юридичним ризиком.

Стратегічний ризик -• це ризик прийняття неправильних рішень або неналежного виконання цих рішень. Цей ризик пов'язаний із дотриманням стратегічних цілей банку, стратегічних планів, використанням як матеріальних, так і нематеріальних ресурсів; стратегії банку та забезпечення якості виконання поставлених завдань. До складу ресурсів банку входять засоби зв'язку, операційні системи, мережі доставки інформації та продуктів/послуг, управлінсь­кий потенціал тощо.

Ризик втрати репутації - це ризик, який виникає внаслідок негативної Іромадської думки. Це впливає на здатність банку встановлювати нові зв'язки або підтримувати існуючі та надавати

220

нові послуг Такий ризик призводить до погіршення репутації банку фінансових збитків або судових процесів. ^'

Основні задачі цієї системи полягають у визначенні ризиків-зборі, систематизації І аналізі інформації про ризики, їх оцінці і роз' робці управлінських рішень, а також підтримці надійності зворотного зв'язку.

Система ризик-менеджмент повинна забезпечити¹:

• мінімізацію фінансових збитків;

• збільшення фінансової та організаційно-структурної стійкості банку;

• оптимізацію використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів;

• обмеження кількості і масштабів необгрунтованих ризикованих

операцій;

• отримання доходу від проведення ризикованих операцій;

• подолання невизначеності в економічному розвитку банку.

Система ризик-менеджмснту не запроваджується внутрішніми аудиторами, але за наявності в банку такої структури результати її роботи значно полегшують оцінку контролю за ризиками внут­рішніми аудиторами.

Робота внутрішнього аудитора полягає в тому, щоб визначити

ЧИ ПРОВОДИТЬСЯ ВИЯВЛЕННЯ РИЗИКУ І РОБОТА ЩОДО ЙОГО ЗНИЖЕННЯ?

Процес ризик-менеджменту складається з чотирьох етапів: ' ідентифікація ризику; відбір методів управління;

Овчаров А.О. Об организации банковского риск-менеджмента / Банковские услуги,- 1998. -№ 2. - С. 20-23.

221

• застосування методу управління;

• оцінка і моніторинг.

Процес ідентифікації ризику. Ризик можна визначити за допомогою результатів даних оглядів або спеціальних анкет, історії розвитку тієї чи іншої сфери банківської діяльності, фінансових звітів і бухгалтерського обліку, даних про розвиток регіонів тощо. Ступінь значущості ризику визначається частотою його прояву і небезпекою для банку.

Процес відбору методу управління повинен включати стадію прогнозування частоти і небезпеки ризикового випадку, ефекту від застосування обраного методу управління і витратність відповідної методики.

Застосування методу управління ризиками може мати харак­тер як технічного (наприклад, встановлення сигналізації в банку), так І управлінського рішення (наприклад, звільнення керівника з посади). Рішення можуть прийматися на підставі отриманої від спеціалістів з ризик-менеджменту або від інших спеціалістів інформації.

Етап оцінки і моніторингу передусім передбачає розробку стандартів застосування методів управління ризиками з наступним зіставленням фактичного результату зі стандартами. При виявленні невідповідності забезпечується право на коригування не лише ре­зультатів діяльності, цілей і задач, але й самих стандартів ризик-менеджменту.

Служба внутрішнього аудиту відіграє особливу роль в орга­нізації контролю і наданні необхідної інформації членам правління банку про стан внутрішньотехнологічного контролю, а також про спостереження і контроль за ризиками. Це передбачає виявлення ризику для кожного типу банківських послуг, визначення способів контролю і спостереження за цими ризиками зі встановленням відхилень рівнів ризиків від нормативних.

У кожному банку має бути розроблене положення про управ­ління активними і пасивними операціями, в якому повинна зазна­чатися загальна стратегія та межі припустимого ризику в управлінні активами і пасивами; відповідальність працівників та механізм координації діяльності різних підрозділів банку, що здійснюють ці операції.

Управління активами і пасивами передбачає лімітування фінансових ризиків, яке є підставою для: •S проведення моніторингу фінансових ризиків;

222

/ аналізу потенційних збитків; / вимірювання ризиків.

Розрізняють дві групи лімітів: загальні (в цілому для банку) та індивідуальні (по кожній угоді).

До загальних лімітів належать: ліміти по балансових показни­ках, ліквідності, розходження в рівнях процентних ставок по активах і пасивах; ліміти на відкриття позиції протягом і в кінці операційного дня в іноземній валюті, по ф'ючерсах, опціонах тощо. До індивідуальних лімітів належать ліміти по конкретній угоді з банками-кореспондентами, клієнтами тощо.

Внутрішній аудитор перевіряє, чи здійснює відповідний підроз­діл банку достатній моніторинг дотримання встановлених банком лімітів.

Інформаційна підтримка управління активами і пасивами банку - це:

• звітність про виконання економічних нормативів НБУ;

• № 631 "Звіт про структуру активів і пасивів комерційного банку";

• № 310 "Звіт про суми і процентні ставки за кредитами";

• № 350 "Звіт про суми і процентні ставки за депозитами";

• внутрішньобанківськІ форми звітності (звіт про розрив між активами і пасивами банку та інші.)

З метою управління ризиком процентної ставки банк готує звіт про розрив (або геп), за допомогою якого вимірюється розрив між активами і пасивами, чутливими до змін процентної ставки.

Аналіз зазначених вище форм звітності покладається на управ­ління активними та пасивними операціями, яке готує документи та відповідні пропозиції І подає їх правлінню банку.

Звітність надає внутрішньому аудитору інформацію про:

а) склад та структуру активів і пасивів, а також тенденції щодо їх зміни;

б) співвідношення між чутливими до змін активами і зо­бов'язаннями;

в) рух змін відсоткової маржі.

Внутрішній аудитор має з'ясувати чи дотримується банк встановленого механізму спостереження за розвитком відсоткової ставки, чи здійснюються відповідним підрозділом банку заходи щодо запобігання виникнення ризику відсоткової ставки. Крім того, він проводить оцінку ефективності контролю за роботою управління активними і пасивними операціями та управління ризиками.

223

При виявленні недостатності такого контролю, внутрішній аудитор з'ясовує причини і, разом з відповідними структурними підрозділами банку, розробляє необхідні заходи.

При проведенні внутрішнього аудиту управління активами і пасивами можна скористатися анкетою (табл. 3.11).

Таблиця 3.11

Анкета для перевірки управління активами і пасивами банку

№з/п	Перелік питань	Так	НІ
1	2	3	4
1	Внутрішні положення та процедури
1.1	Чи існує затверджене положення про комітет управління активами і пасивами?
1.2	Чи має банк, затверджене положення про управління активними і пасивними операціями?
1.3	Чи передбачені в цьому положенні: S права та відповідальність працівників, які залу­чені до управління активами і пасивами банку; V стратегія управління активами і пасивами, а також інструменти її реалізації в банку; •S інформаційна підтримка управління актива­ми і пасивами; S розміри лімітів та механізм контролю за їх дотриманням.
2	Комітет з управління активами і пасивами
2.1.	Чи складаються протоколи засідань комітету?
2.2	Чи виконуються рішення прийняті комітетом?
3.	Ліміти та їх моніторинг.
•з.І	Чи дотримується банк встановлених лімітів?
3.1.1	загальних (навести їх перелік)
3.1.2	індивідуальних (навести їх перелік)
3.2	Чи здійснюється внутрішньотехнологічний кон­троль за станом загальних та Індивідуальних лімітів у банку?
4.	Інформаційна підтримка управління акти­вами і пасивами банку.

		ітабл 1 ------------- 1 --------------- , L з	-111 ^_ І 4
1	2 І
4.1	Чи налагоджений управлінський облік операцій який дозволяв би мати повну та своєчасну інформацію про стан управління активами і пасивами банку?
4.2	Чи відповідає бухгалтерський облік та фінансова звітність по активно-пасивних операціях внут­рішнім вимогам банку та чинному законодавству?
4.3	Чи своєчасно подається керівництву внутрішньо-управлінська звітність щодо управління активами і пасивами банку?
4.4	Чи існує комп'ютерне забезпечення систем управ­ління активами і пасивами банку?
4.5	Чи адекватні витрати на комп'ютерне забезпе­чення вигодам, які отримує банк?

Контрольні запитання

1. Що є інформаційною підтримкою управління активами і паси­вами банку?

2. Яким чином має відбуватися управління активами і пасивами банку?

3. На які аспекти внутрішній аудитор звертає увагу при перевірці ефективності управління активами і пасивами банку?

4. На основі якої інформації внутрішній аудитор може зробити висновок про достатність контролю за дотриманням встанов­лених у банку лімітів ?

Дискусійне питання

^ Протягом останніх 6-ти місяців у банку спостерігалася ситуація, коли зростала прибутковість, але значно знижувався рівень його ліквідності. За такої ситуації, що повинно бути в центрі уваги внутрішнього аудитора та якими мають бути його дії.

>24

225